Прага – Світ, Європа не засвоїли трагічних подій минулого, більшість європейців не готова принести певні жертви в ім’я захисту демократичних цінностей – такого висновку про події в Україні і про кризу довкола неї дійшов відомий російський вчений і громадський діяч, голова об’єднання «Русская традиция» в Чехії Ігор Золотарьов. Своїми думками він поділився з Радіо Свобода.
– Чому, на Вашу думку, сьогодні так коливається громадська думка навіть тут, у Чехії щодо ставлення до подій в Україні, чому Європейський союз, такі країни, як, наприклад, Великобританія зайняли вичікувальну позицію у ставленні до окупації Криму?
– Я б навіть сказав, що це ставлення не тільки коливається, воно є різко розділеним. Є дуже велика група людей, це ті, які є нашими друзями, які чітко висловлюють свою підтримку Україні й протестують проти окупації Криму, проти силових методів, які Росія намагається застосувати для прищеплення Україні своїх уявлень про те, як потрібно жити і з ким дружити.
– Чим таку різницю в поглядах можна пояснити?
– Насправді, з одного боку, все виглядає дуже просто, з іншого – дуже складно. Кожний має свій життєвий досвід. Більшість людей, яких я знаю, це ті, хто живе тут і знає досвід окупації Чехословаччини 68-го року. Вони бачать пріоритети європейського стилю життя і його цінності. Природно, що вони сприймають останні події не інакше, як окупацію Криму. Ті ж люди, які приїхали і живуть тут не так давно, які виховані в Радянському Союзі, в сучасній Росії в дусі якихось ілюзій про пріоритети Росії, про якісь інші шляхи, природно, що вони або коливаються, або ж повністю підтримують Путіна.
Думаю, що нинішня ситуація є одним із переломних моментів в цілому в розвитку Європи, чеського суспільства. Але не тільки його, а європейського суспільства в тому сенсі, які ідеали будуть ці люди в майбутньому сповідувати, які жертви вони будуть готові за ці ідеали принести.
– Ви згадали ідеали. Хотіла б у зв’язку з тим запитати, наскільки можливо сьогодні говорити про моральні цінності, коли більшість європейців, незважаючи на драматичні події, замість предметної допомоги Україні почала рахувати можливі економічні збитки?
– На жаль, це властивість людської натури. Це стосується насправді не тільки нинішніх днів. А що сталось у 1938 році? Згадайте Мюнхенську змову, коли Європа, Чемберлен готові були заплатити, віддати в жертву свого добробуту і спокійного життя… Чехословаччину. Це те саме! Світ нічому не навчився. На жаль, коли мова йде про життєві, християнські принципи, демократичні принципи – всі немов би «за», але коли потрібно в ім’я цих принципів принести навіть ту найменшу жертву, скажімо, шматок хліба чи зайві нові штани, кожний починає замислюватись, чи варті ці ідеали, ці принципи якихось життєвих незручностей.
– Пане Золотарьов, чи маєте Ви свій сценарій розвитку подій в Україні, чи зупиниться пан Путін на Україні, чи піде далі?
– Природно, що я не соціолог, не історик і не політик, звичайно, в мене якихось сценаріїв немає. Але можу сказати тільки одне: насправді від кожного з нас залежить, яким цей сценарій буде.
– Чому, на Вашу думку, сьогодні так коливається громадська думка навіть тут, у Чехії щодо ставлення до подій в Україні, чому Європейський союз, такі країни, як, наприклад, Великобританія зайняли вичікувальну позицію у ставленні до окупації Криму?
Є дуже велика група людей, які чітко висловлюють свою підтримку Україні й протестують проти окупації Криму
– Я б навіть сказав, що це ставлення не тільки коливається, воно є різко розділеним. Є дуже велика група людей, це ті, які є нашими друзями, які чітко висловлюють свою підтримку Україні й протестують проти окупації Криму, проти силових методів, які Росія намагається застосувати для прищеплення Україні своїх уявлень про те, як потрібно жити і з ким дружити.
– Чим таку різницю в поглядах можна пояснити?
– Насправді, з одного боку, все виглядає дуже просто, з іншого – дуже складно. Кожний має свій життєвий досвід. Більшість людей, яких я знаю, це ті, хто живе тут і знає досвід окупації Чехословаччини 68-го року. Вони бачать пріоритети європейського стилю життя і його цінності. Природно, що вони сприймають останні події не інакше, як окупацію Криму. Ті ж люди, які приїхали і живуть тут не так давно, які виховані в Радянському Союзі, в сучасній Росії в дусі якихось ілюзій про пріоритети Росії, про якісь інші шляхи, природно, що вони або коливаються, або ж повністю підтримують Путіна.
Думаю, що нинішня ситуація є одним із переломних моментів в цілому в розвитку Європи, чеського суспільства. Але не тільки його, а європейського суспільства в тому сенсі, які ідеали будуть ці люди в майбутньому сповідувати, які жертви вони будуть готові за ці ідеали принести.
– Ви згадали ідеали. Хотіла б у зв’язку з тим запитати, наскільки можливо сьогодні говорити про моральні цінності, коли більшість європейців, незважаючи на драматичні події, замість предметної допомоги Україні почала рахувати можливі економічні збитки?
– На жаль, це властивість людської натури. Це стосується насправді не тільки нинішніх днів. А що сталось у 1938 році? Згадайте Мюнхенську змову, коли Європа, Чемберлен готові були заплатити, віддати в жертву свого добробуту і спокійного життя… Чехословаччину. Це те саме! Світ нічому не навчився. На жаль, коли мова йде про життєві, християнські принципи, демократичні принципи – всі немов би «за», але коли потрібно в ім’я цих принципів принести навіть ту найменшу жертву, скажімо, шматок хліба чи зайві нові штани, кожний починає замислюватись, чи варті ці ідеали, ці принципи якихось життєвих незручностей.
– Пане Золотарьов, чи маєте Ви свій сценарій розвитку подій в Україні, чи зупиниться пан Путін на Україні, чи піде далі?
– Природно, що я не соціолог, не історик і не політик, звичайно, в мене якихось сценаріїв немає. Але можу сказати тільки одне: насправді від кожного з нас залежить, яким цей сценарій буде.
