У Сенатському комітеті з закордонних відносин відбулися чергові слухання, присвячені Україні та агресії Росії. Вони побили відразу два рекорди: за тривалістю – понад три години – та за кількістю критичних зауважень сенаторів на адресу представників уряду США, що подеколи межували з грубістю.
Першою вже традиційно доповідала заступник державного секретаря США Вікторія Нуланд. Оскільки були присутні також представники Міністерства фінансів та оборони, Нуланд обмежилася описом зусиль Адміністрації США на дипломатичному фронті.
Вона нагадала, що Росія, на відміну від України, не поворушила і пальцем, аби виконати взяті на себе зобов’язання згідно з Женевськими домовленостями.
«Після того, як ми залишили Женеву, ніхто в Москві на жодному рівні не оприлюднив звернення з закликом до сепаратистів звільнити будинки та блокпости на сході України та здати зброю. Росія відмовила ОБСЄ у проханні надіслати високопоставленого представника до Східної України, аби домогтися виконання сепаратистами вимог домовленостей».
Навпаки, сказала вона, Росія розгорнула хвилю терору, з вбивствами та викраденнями людей, на Сході України. Нуланд заперечила твердження Москви про те, що вони не мають впливу на сепаратистів. За її словами, Росія підтримує їх всіма можливими методами – фінансами, зброєю, організаційно, беручи безпосередню участь. А звільнення інспекторів ОБСЄ після візиту до регіону представника президента Росії Володимира Лукіна лише є зайвим цьому підтвердженням.
Тим не менш, Нуланд вважає, що Україна має значні шанси провести президентські вибори 25 травня. Звіт БДІПЧ ОБСЄ щодо підготовки до виборів, сказала вона, схвально відгукується про готовність уряду до проведення виборів.
«Якщо б вибори були заплановані на ці вихідні, вони б, без сумніву, пройшли успішно», – запевнила вона, підкресливши, що навіть в Донецькій та Луганській області є значні території, де проведення загальнонаціональних виборів залишається цілком можливими. А більшість території України, підкреслила вона, залишається мирною та стабільною.
Аби ця можливість залишалася і 25 травня, розповіла заступник Державного секретаря, США надають значну допомогу, в тому числі надсилають 255 довготермінових та 3330 короткотермінових спостерігачів.
Нуланд висловила впевненість, що вже накладені на Росію санкції працюють. Вона навела статистику, що свідчить про падіння виробництва, витік капіталу та зростання вартості позик, та заявила наступне:
«Якщо політика Путіна не зміниться у близькому майбутньому, націоналістичний угар росіян пройде і люди зрозуміють, яку високу ціну їм довелося заплатити. Тоді громадяни Росії запитають: Чого ж ми дійсно досягли?»
Аби цього не сталося, запропонувала вона, Росія має виконати власні зобов’язання згідно з Женевськими домовленостями.
Сенаторам це не сподобалося. Республіканці Боб Коркер, Рон Джонсон, Марко Рубіо та Джон Маккейн і демократи Боб Менендес та Тім Кейн на різні лади ставили практично одні і ті ж запитання: Які саме дії Росії змусять Адміністрацію запровадити нові, більш жорсткі санкції? Чи чекає Барак Обама перетину російськими військами кордону з Україною? Але ж Путін може досягти своєї мети і тими методами, якими він користується зараз!
«Ми знаємо, що буде далі, – зокрема заявив Марко Рубіо. – Відбудеться референдум 11 травня, який пройде зі всіма можливими порушеннями, звичайно, що області проголосують за незалежність від Києва, Росія може ввести свої війська під виглядом миротворців. Нащо чекати? Чому не робити цього зараз?»
Вікторія Нуланд так і не дала чіткої відповіді на ці питання, обмежуючись розлогими поясненнями складнощів у формулюванні спільної політики з ЄС щодо санкцій.
У певний момент це так розізлило Маккейна, що він сказав, що розчарований її нездатністю відповісти на питання та вже шкодує, що підтримав її кандидатуру під час призначення на посаду.
Детальніше по санкціях доповідав заступник міністра фінансів Денієль Глейзер. Він детально розповів про ті санкції, що вже запроваджені, їхній вплив на економіку Росії та фінансову допомогу, яку США надають Україні.
Відповідаючи на питання сенаторів, які закликали Адміністрацію США зайняти лідерську позицію у запровадженні санкцій, а не чекати на Європу, Глейзер сказав наступне:
«Сполучені Штати готові запровадити заходи, які ми вважаємо необхідними для захисту наших національних інтересів. Але ми в тої же час визнаємо, що наші фінансові важелі сильніші та ефективніші, якщо робляться злагоджено з Європою. І це особливо справедливо у відношенні до Росії, яка фінансово та економічно інтегрована в Європу та країни Великої сімки значним чином», – сказав Глейзер.
Також Глейзер завірив, що, якщо гроші будуть переховуватися від санкцій в офшорах, то і до них Мінфін добереться. Він розповів, що американське міністерство вже роками веде боротьбу з секретністю, яка панує в офшорах, і в них є методи впливу на них. США вже погрожують відрізати їм доступ до американського ринку фінансів та банків.
Заступниця міністра оборони Евелін Фаркас доповіла про забезпечення української армії. Саме до неї надходять списки від Міністерства оборони України щодо необхідної амуніції та зброї, за словами Фаркас, – на кілька сторінок. Вони розглядають їх спільно з Держдепом, визначають пріоритети та надсилають те, що є найбільш необхідним. До України вже надійшли сухі пайки та певне забезпечення для прикордонників, такі як запасні шини та біноклі. Було схвалено та має надійти медичне обладнання, уніформи, засоби для очистки води, рації, пристрої для розмінування. Всього – на 18 мільйонів доларів.
«Наша мета – надати моральну та іншу підтримку без того, щоб спровокувати ескалацію конфлікту», - підкреслила вона.
Фаркас була піддана такому ж «артилерійському обстрілу» як і Нуланд. Сенатори хотіли знати, що саме заважає Міністерству оборони надати Україні летальне озброєння? Ідею, що таким чином можна спровокувати Путіна, вони відкинули – він сам себе провокує так, як йому треба.
«З того, що я почув, я не бачу нічого, що може змінити розрахунок Путіна, – заявив Боб Менендес. – Чому ми продовжуємо говорити лише про нелетальну допомогу? Чи Путіну потрібна провокація? Чому не змінюємо власний підхід, виходячи з його дій?»
Відповідь заступниці міністра звелася до наступних моментів. По-перше, вони ще ні в чому українському Міністерству оборони не відмовили: список довжелезний, він розглядається, і українці самі визначили своїм пріоритетом нелетальну допомогу (на що хтось з сенаторів зауважив, що українці просто виявилися реалістами і попросили те, що давали). По-друге, просто не можливо, скільки б допомоги не надійшло, побудувати в Україні сучасну армію за лічені тижні. По-третє, вони не хочуть доводити ситуацію до ескалації. І, останнє, існують певні бюрократично-фінансові обмеження. Коли Евелін Фаркас кілька разів намагалася пояснити свої труднощі, сенатори її перебивали, пропонуючи допомогти з вирішенням цих питань.
Підсумовуючий першу частину слухань, сенатор-республіканець Боб Коркер висловив своє розчарування:
«Я був би радий, якщо ці слухання були заблоковані і їх ніхто не побачив. Таких відповідей можна очікувати в країні Третього світу! В нас немає ані політики, ані стратегії, що робить цей світ набагато більш небезпечним».
Сенатор-демократ Роберт Менендес дещо не погодився зі своїм колегою:
«Жодна інша країна світу не відповіла настільки швидко на те, що відбувається в Україні, як Сполучені Штати».
Після цього Нуланд, Фаркас та Глейзер, а з ними кілька сенаторів, залишили залу слухань, аби дати вже закритий брифінг.
Ті сенатори, що залишилися, вже більш схвально вислухали та розпитали двох експертів – директора Центру євразійських, російських та східноєвропейських досліджень Джорджтаунівської школи закордонної служби Анжелу Стент та директора «Дому свободи» Дейвіда Креймера.
Сенат загалом підтримала існуючу політику адміністрації Обами щодо розв’язання кризи та порадила вести роз’яснювальну роботу в США, аби пояснити, яку загрозу становлять дії Росії американським національним інтересам.
«Навіть протягом радянської ери існували правила гри, яким слідували усі сторони. Тепер ніхто не знає, якими є ці правила», – наголосила вона.
Директор «Дому свободи» Дейвід Креймер розповів, що політика перезавантаження не спрацювала, бо США та Росія поділяють діаметрально протилежні цінності. Свобода, демократія, верховенство права з одного боку і авторитаризм, корупція – з іншого.
Креймер приєднався до заклику сенаторів збільшити військову допомогу Україні, у тому числі надати протитанкові та протиповітряні ракети, та запропонував цікавий підхід до санкцій.
На його думку, їх треба не накладати поетапно, а зразу запровадити якомога жорсткіші санкції – проти всіх членів Думи та Ради федерації, кількох міністрів, самого Путіна, банків та державних компаній, секторів російської економіки і т.д. А потім вже їх поступово знімати – залежно від виконання Росією вимог міжнародного співтовариства.
Також він запропонував адміністрації не узгоджувати кроки щодо санкцій із ЄС, а стати лідером у цьому процесі.
Першою вже традиційно доповідала заступник державного секретаря США Вікторія Нуланд. Оскільки були присутні також представники Міністерства фінансів та оборони, Нуланд обмежилася описом зусиль Адміністрації США на дипломатичному фронті.
Вона нагадала, що Росія, на відміну від України, не поворушила і пальцем, аби виконати взяті на себе зобов’язання згідно з Женевськими домовленостями.
«Після того, як ми залишили Женеву, ніхто в Москві на жодному рівні не оприлюднив звернення з закликом до сепаратистів звільнити будинки та блокпости на сході України та здати зброю. Росія відмовила ОБСЄ у проханні надіслати високопоставленого представника до Східної України, аби домогтися виконання сепаратистами вимог домовленостей».
Навпаки, сказала вона, Росія розгорнула хвилю терору, з вбивствами та викраденнями людей, на Сході України. Нуланд заперечила твердження Москви про те, що вони не мають впливу на сепаратистів. За її словами, Росія підтримує їх всіма можливими методами – фінансами, зброєю, організаційно, беручи безпосередню участь. А звільнення інспекторів ОБСЄ після візиту до регіону представника президента Росії Володимира Лукіна лише є зайвим цьому підтвердженням.
Тим не менш, Нуланд вважає, що Україна має значні шанси провести президентські вибори 25 травня. Звіт БДІПЧ ОБСЄ щодо підготовки до виборів, сказала вона, схвально відгукується про готовність уряду до проведення виборів.
«Якщо б вибори були заплановані на ці вихідні, вони б, без сумніву, пройшли успішно», – запевнила вона, підкресливши, що навіть в Донецькій та Луганській області є значні території, де проведення загальнонаціональних виборів залишається цілком можливими. А більшість території України, підкреслила вона, залишається мирною та стабільною.
Аби ця можливість залишалася і 25 травня, розповіла заступник Державного секретаря, США надають значну допомогу, в тому числі надсилають 255 довготермінових та 3330 короткотермінових спостерігачів.
Нуланд висловила впевненість, що вже накладені на Росію санкції працюють. Вона навела статистику, що свідчить про падіння виробництва, витік капіталу та зростання вартості позик, та заявила наступне:
«Якщо політика Путіна не зміниться у близькому майбутньому, націоналістичний угар росіян пройде і люди зрозуміють, яку високу ціну їм довелося заплатити. Тоді громадяни Росії запитають: Чого ж ми дійсно досягли?»
Аби цього не сталося, запропонувала вона, Росія має виконати власні зобов’язання згідно з Женевськими домовленостями.
Сенаторам це не сподобалося. Республіканці Боб Коркер, Рон Джонсон, Марко Рубіо та Джон Маккейн і демократи Боб Менендес та Тім Кейн на різні лади ставили практично одні і ті ж запитання: Які саме дії Росії змусять Адміністрацію запровадити нові, більш жорсткі санкції? Чи чекає Барак Обама перетину російськими військами кордону з Україною? Але ж Путін може досягти своєї мети і тими методами, якими він користується зараз!
«Ми знаємо, що буде далі, – зокрема заявив Марко Рубіо. – Відбудеться референдум 11 травня, який пройде зі всіма можливими порушеннями, звичайно, що області проголосують за незалежність від Києва, Росія може ввести свої війська під виглядом миротворців. Нащо чекати? Чому не робити цього зараз?»
Вікторія Нуланд так і не дала чіткої відповіді на ці питання, обмежуючись розлогими поясненнями складнощів у формулюванні спільної політики з ЄС щодо санкцій.
У певний момент це так розізлило Маккейна, що він сказав, що розчарований її нездатністю відповісти на питання та вже шкодує, що підтримав її кандидатуру під час призначення на посаду.
Детальніше по санкціях доповідав заступник міністра фінансів Денієль Глейзер. Він детально розповів про ті санкції, що вже запроваджені, їхній вплив на економіку Росії та фінансову допомогу, яку США надають Україні.
Відповідаючи на питання сенаторів, які закликали Адміністрацію США зайняти лідерську позицію у запровадженні санкцій, а не чекати на Європу, Глейзер сказав наступне:
«Сполучені Штати готові запровадити заходи, які ми вважаємо необхідними для захисту наших національних інтересів. Але ми в тої же час визнаємо, що наші фінансові важелі сильніші та ефективніші, якщо робляться злагоджено з Європою. І це особливо справедливо у відношенні до Росії, яка фінансово та економічно інтегрована в Європу та країни Великої сімки значним чином», – сказав Глейзер.
Також Глейзер завірив, що, якщо гроші будуть переховуватися від санкцій в офшорах, то і до них Мінфін добереться. Він розповів, що американське міністерство вже роками веде боротьбу з секретністю, яка панує в офшорах, і в них є методи впливу на них. США вже погрожують відрізати їм доступ до американського ринку фінансів та банків.
Заступниця міністра оборони Евелін Фаркас доповіла про забезпечення української армії. Саме до неї надходять списки від Міністерства оборони України щодо необхідної амуніції та зброї, за словами Фаркас, – на кілька сторінок. Вони розглядають їх спільно з Держдепом, визначають пріоритети та надсилають те, що є найбільш необхідним. До України вже надійшли сухі пайки та певне забезпечення для прикордонників, такі як запасні шини та біноклі. Було схвалено та має надійти медичне обладнання, уніформи, засоби для очистки води, рації, пристрої для розмінування. Всього – на 18 мільйонів доларів.
«Наша мета – надати моральну та іншу підтримку без того, щоб спровокувати ескалацію конфлікту», - підкреслила вона.
Фаркас була піддана такому ж «артилерійському обстрілу» як і Нуланд. Сенатори хотіли знати, що саме заважає Міністерству оборони надати Україні летальне озброєння? Ідею, що таким чином можна спровокувати Путіна, вони відкинули – він сам себе провокує так, як йому треба.
«З того, що я почув, я не бачу нічого, що може змінити розрахунок Путіна, – заявив Боб Менендес. – Чому ми продовжуємо говорити лише про нелетальну допомогу? Чи Путіну потрібна провокація? Чому не змінюємо власний підхід, виходячи з його дій?»
Відповідь заступниці міністра звелася до наступних моментів. По-перше, вони ще ні в чому українському Міністерству оборони не відмовили: список довжелезний, він розглядається, і українці самі визначили своїм пріоритетом нелетальну допомогу (на що хтось з сенаторів зауважив, що українці просто виявилися реалістами і попросили те, що давали). По-друге, просто не можливо, скільки б допомоги не надійшло, побудувати в Україні сучасну армію за лічені тижні. По-третє, вони не хочуть доводити ситуацію до ескалації. І, останнє, існують певні бюрократично-фінансові обмеження. Коли Евелін Фаркас кілька разів намагалася пояснити свої труднощі, сенатори її перебивали, пропонуючи допомогти з вирішенням цих питань.
Підсумовуючий першу частину слухань, сенатор-республіканець Боб Коркер висловив своє розчарування:
«Я був би радий, якщо ці слухання були заблоковані і їх ніхто не побачив. Таких відповідей можна очікувати в країні Третього світу! В нас немає ані політики, ані стратегії, що робить цей світ набагато більш небезпечним».
Сенатор-демократ Роберт Менендес дещо не погодився зі своїм колегою:
«Жодна інша країна світу не відповіла настільки швидко на те, що відбувається в Україні, як Сполучені Штати».
Після цього Нуланд, Фаркас та Глейзер, а з ними кілька сенаторів, залишили залу слухань, аби дати вже закритий брифінг.
Ті сенатори, що залишилися, вже більш схвально вислухали та розпитали двох експертів – директора Центру євразійських, російських та східноєвропейських досліджень Джорджтаунівської школи закордонної служби Анжелу Стент та директора «Дому свободи» Дейвіда Креймера.
Сенат загалом підтримала існуючу політику адміністрації Обами щодо розв’язання кризи та порадила вести роз’яснювальну роботу в США, аби пояснити, яку загрозу становлять дії Росії американським національним інтересам.
«Навіть протягом радянської ери існували правила гри, яким слідували усі сторони. Тепер ніхто не знає, якими є ці правила», – наголосила вона.
Директор «Дому свободи» Дейвід Креймер розповів, що політика перезавантаження не спрацювала, бо США та Росія поділяють діаметрально протилежні цінності. Свобода, демократія, верховенство права з одного боку і авторитаризм, корупція – з іншого.
Креймер приєднався до заклику сенаторів збільшити військову допомогу Україні, у тому числі надати протитанкові та протиповітряні ракети, та запропонував цікавий підхід до санкцій.
На його думку, їх треба не накладати поетапно, а зразу запровадити якомога жорсткіші санкції – проти всіх членів Думи та Ради федерації, кількох міністрів, самого Путіна, банків та державних компаній, секторів російської економіки і т.д. А потім вже їх поступово знімати – залежно від виконання Росією вимог міжнародного співтовариства.
Також він запропонував адміністрації не узгоджувати кроки щодо санкцій із ЄС, а стати лідером у цьому процесі.
