Львів – Попри побоювання щодо провокацій, 9 травня у Львові було спокійно. Ніхто нікому не перешкоджав відвідати могили загиблих у роки війни і покласти квіти. Напередодні Львівський окружний адміністративний суд заборонив масові заходи, відтак львівські активісти і політики не проводили жодних акцій, щоб не допустити провокацій. А переважна більшість мешканців західних областей не вважають 9 травня святом, це для них радше день пам’яті.
Традиційно зранку кілька десятків львів’ян прийшли на Марсове поле. Більшість із них – колишні компартійні і комсомольські працівники, кадебісти, а також діти війни. І лише кілька фронтовиків, тим, кому 90 і більше років. Всі з квітами, без російських «георгіївських стрічок» і червоних прапорів.
Михайло Брагіда, родом із Чернігівщини, щороку приходить покласти квіти на могили загиблих. Він розповів Радіо Свобода, що у 1942-1943 роках партизанив, а після війни працював спершу на Волині комсомольським діячем, а потім у Львові.
«Став працювати в органах МВС після війни. У той час проводилась політика боротьби з членами ОУН. На Волині були бульбівці, в Галичині бандерівці. Коли проводились каральні операції, то дійшло до того, що у 1947-1948 роках вивозили сестер і братів оунівців, упівців. Цього не треба було робити. До 1952 року ходили окремі групи, але що тут зробиш, коли радянська держава вела з цим боротьбу. Війна війною… Нам не потрібна війна. У Західній Україні дуже гарні люди і це неправда, що кажуть на Сході», – говорить чоловік.
Львів охороняли посилено
Напередодні 9 травня Львів посилено охороняли правоохоронці і добровольці громадських формувань. На одну людину, яка прийшла вшанувати загиблих на Пагорб слави, припадало кілька десятків міліціонерів і самооборонців, щоб унеможливити сутички чи провокації.
Голова Львівської обласної організації ветеранів, фронтовик Тимофій Махонько з розумінням поставився до обмежень щодо проведення масових заходів у місті. Він почепив на одяг «георгіївську стрічку», як і голова Антифашистького комітету Олександр Калинюк, який стрічку вважає символом перемоги над фашизмом. «А це хіба я не зневажу пам’ять свого батька, який загинув, якщо не одягну стрічку», – зауважив комуніст Калинюк.
«Георгіївську стрічку» почепили одиниці
Люди, які прийшли вшанувати загиблих, мали різні думки з приводу «георгіївської стрічки», але більшість говорили, що у нинішній ситуації вона недоречна, бо асоціюється з сепаратистами на Донбасі.
«Георгіївську стрічку» носять люди, які її просто соромлять, я ніколи не одягала, шаную лише українські кольори», – зауважила Зінаїда Кузьмінкова, народжена на Донбасі у місті Часів Яр. Її рідні мешкають у Слов’янську і жінка не знаходить з ними порозуміння, бо, каже, у рідних її місцях люди зазомбовані російськими каналами. У дитинстві її сім’я мешкала по сусідству з родиною російського співака Йосипа Кобзона.
«Ми жили на одній вулиці. Я пам’ятаю війну, тому що народжена у 1938 році, Кобзон у 1937. І він після цього ще сміє говорити щось проти України. Колись його мама на 100 річчя міста Часів Яр виступала перед людьми, і сказала: «Я завжди кажу Юзеку, щоб пам’ятав, що його пуповина захоронена у цій землі». Його мама була чудова», – пригадала жінка.
Для Зінаїди Кузьмінкової важливо, що 9 травня у Львові пройшло спокійно і мирно, бо неприпустимо є посилювати ненависть серед мешканців Донбасу до галичан. Адже у східних регіонах несуть службу військові і правоохоронці з Львівщини.
На загал львівські вулиці до обіду були напівпорожні. Адже напередодні громадські діячі звернулись до львів’ян, які не вшановують День перемоги, з проханням утриматись від відвідування могил загиблих, оскільки можливі провокації. Також громадські активісти просили політиків не перешкоджати нікому покладати квіти на могили.
Традиційно зранку кілька десятків львів’ян прийшли на Марсове поле. Більшість із них – колишні компартійні і комсомольські працівники, кадебісти, а також діти війни. І лише кілька фронтовиків, тим, кому 90 і більше років. Всі з квітами, без російських «георгіївських стрічок» і червоних прапорів.
Михайло Брагіда, родом із Чернігівщини, щороку приходить покласти квіти на могили загиблих. Він розповів Радіо Свобода, що у 1942-1943 роках партизанив, а після війни працював спершу на Волині комсомольським діячем, а потім у Львові.
«Став працювати в органах МВС після війни. У той час проводилась політика боротьби з членами ОУН. На Волині були бульбівці, в Галичині бандерівці. Коли проводились каральні операції, то дійшло до того, що у 1947-1948 роках вивозили сестер і братів оунівців, упівців. Цього не треба було робити. До 1952 року ходили окремі групи, але що тут зробиш, коли радянська держава вела з цим боротьбу. Війна війною… Нам не потрібна війна. У Західній Україні дуже гарні люди і це неправда, що кажуть на Сході», – говорить чоловік.
Львів охороняли посилено
Напередодні 9 травня Львів посилено охороняли правоохоронці і добровольці громадських формувань. На одну людину, яка прийшла вшанувати загиблих на Пагорб слави, припадало кілька десятків міліціонерів і самооборонців, щоб унеможливити сутички чи провокації.
Голова Львівської обласної організації ветеранів, фронтовик Тимофій Махонько з розумінням поставився до обмежень щодо проведення масових заходів у місті. Він почепив на одяг «георгіївську стрічку», як і голова Антифашистького комітету Олександр Калинюк, який стрічку вважає символом перемоги над фашизмом. «А це хіба я не зневажу пам’ять свого батька, який загинув, якщо не одягну стрічку», – зауважив комуніст Калинюк.
«Георгіївську стрічку» почепили одиниці
Люди, які прийшли вшанувати загиблих, мали різні думки з приводу «георгіївської стрічки», але більшість говорили, що у нинішній ситуації вона недоречна, бо асоціюється з сепаратистами на Донбасі.
«Георгіївську стрічку» носять люди, які її просто соромлять, я ніколи не одягала, шаную лише українські кольори», – зауважила Зінаїда Кузьмінкова, народжена на Донбасі у місті Часів Яр. Її рідні мешкають у Слов’янську і жінка не знаходить з ними порозуміння, бо, каже, у рідних її місцях люди зазомбовані російськими каналами. У дитинстві її сім’я мешкала по сусідству з родиною російського співака Йосипа Кобзона.
«Ми жили на одній вулиці. Я пам’ятаю війну, тому що народжена у 1938 році, Кобзон у 1937. І він після цього ще сміє говорити щось проти України. Колись його мама на 100 річчя міста Часів Яр виступала перед людьми, і сказала: «Я завжди кажу Юзеку, щоб пам’ятав, що його пуповина захоронена у цій землі». Його мама була чудова», – пригадала жінка.
Для Зінаїди Кузьмінкової важливо, що 9 травня у Львові пройшло спокійно і мирно, бо неприпустимо є посилювати ненависть серед мешканців Донбасу до галичан. Адже у східних регіонах несуть службу військові і правоохоронці з Львівщини.
На загал львівські вулиці до обіду були напівпорожні. Адже напередодні громадські діячі звернулись до львів’ян, які не вшановують День перемоги, з проханням утриматись від відвідування могил загиблих, оскільки можливі провокації. Також громадські активісти просили політиків не перешкоджати нікому покладати квіти на могили.