У США Національний демократичний інститут заявив сьогодні, що «референдуми про незалежність», які сепаратисти хочуть провести у двох областях на Сході України, були б порушенням міжнародного права і Конституції України.
Американська організація, що має на меті захист демократії у світі, у своєму аналізі звертає увагу, що ні в одній із цих областей, Донецькій і Луганській, сепаратисти не мають представницького мандату від населення. Навпаки, кілька опитувань у квітні засвідчили, що більшість населення там не підтримує дії сепаратистів і не вважає, що права російськомовних порушуються.
Територіальні межі України, встановлені після незалежності України 1991 року, міжнародно визнані, незважаючи на нещодавню незаконну окупацію Криму Росією, нагадують аналітики. А заклики окремих громадян до зміни цих кордонів не мають під собою ніякого суттєвого підґрунтя, яке б виправдало заклики до відокремлення.
В аналізі нагадано, що таким виправданням могло б бути те, чого в Україні немає: якби населення цих регіонів не було представлене в центральній владі країни чи якимсь іншим чином зазнавало б панівного впливу на себе. Ще одне можливе виправдання – якби влада України не давала цьому населенню можливості здійснювати свій політичний, культурний, економічний і соціальний розвиток у межах України.
Насправді ж, пишуть автори документа, російськомовні громадяни України мають і здійснюють ті самі політичні права й мають той самий рівень представництва в центральній владі України, що й усі інші громадяни.
Крім того, мовиться в аналізі, не існує ніяких даних про якесь систематичне або розповсюджене придушення населення Донецької чи Луганської областей чи загалом російськомовних в Україні з часу незалежності України. Так само щодо цих областей, як і ширшого регіону Донбасу, немає ніяких історичних обставин, які могли б наблизитися до обставин у колоніальних територіях.
Як наголошують автори, центральна влада України не ставиться до цих регіонів інакше, ніж до решти держави. У цих регіонах також немає визнаних підстав заявляти, що вони становлять окремий «народ» у розумінні, необхідному для права на самовизначення. Крім того, в їхній історії не було рухів за незалежність чи широко виявлених прагнень до власної державності.
За відсутності всіх цих чинників, які є визначальними моментами для вимоги про самовизначення народів, не існує законних підстав за міжнародним правом для вимоги про відокремлення від загальновизнаної держави, наголошено в аналізі.
Як зазначають у Національному демократичному інституті США, все ж необхідно вжити кроків, щоб запевнити громадян на Сході і Півдні України, що права меншин і далі будуть дотримані відповідно до міжнародного права.
Американська організація, що має на меті захист демократії у світі, у своєму аналізі звертає увагу, що ні в одній із цих областей, Донецькій і Луганській, сепаратисти не мають представницького мандату від населення. Навпаки, кілька опитувань у квітні засвідчили, що більшість населення там не підтримує дії сепаратистів і не вважає, що права російськомовних порушуються.
Територіальні межі України, встановлені після незалежності України 1991 року, міжнародно визнані, незважаючи на нещодавню незаконну окупацію Криму Росією, нагадують аналітики. А заклики окремих громадян до зміни цих кордонів не мають під собою ніякого суттєвого підґрунтя, яке б виправдало заклики до відокремлення.
В аналізі нагадано, що таким виправданням могло б бути те, чого в Україні немає: якби населення цих регіонів не було представлене в центральній владі країни чи якимсь іншим чином зазнавало б панівного впливу на себе. Ще одне можливе виправдання – якби влада України не давала цьому населенню можливості здійснювати свій політичний, культурний, економічний і соціальний розвиток у межах України.
Насправді ж, пишуть автори документа, російськомовні громадяни України мають і здійснюють ті самі політичні права й мають той самий рівень представництва в центральній владі України, що й усі інші громадяни.
Крім того, мовиться в аналізі, не існує ніяких даних про якесь систематичне або розповсюджене придушення населення Донецької чи Луганської областей чи загалом російськомовних в Україні з часу незалежності України. Так само щодо цих областей, як і ширшого регіону Донбасу, немає ніяких історичних обставин, які могли б наблизитися до обставин у колоніальних територіях.
Як наголошують автори, центральна влада України не ставиться до цих регіонів інакше, ніж до решти держави. У цих регіонах також немає визнаних підстав заявляти, що вони становлять окремий «народ» у розумінні, необхідному для права на самовизначення. Крім того, в їхній історії не було рухів за незалежність чи широко виявлених прагнень до власної державності.
За відсутності всіх цих чинників, які є визначальними моментами для вимоги про самовизначення народів, не існує законних підстав за міжнародним правом для вимоги про відокремлення від загальновизнаної держави, наголошено в аналізі.
Як зазначають у Національному демократичному інституті США, все ж необхідно вжити кроків, щоб запевнити громадян на Сході і Півдні України, що права меншин і далі будуть дотримані відповідно до міжнародного права.
