Київ – «Як Україна змінила світ» – у статті під таким заголовком тижневик «Коментарі» пише, що Євромайдан і Революція Гідності не тільки переписали історію України. Деякі зміни за її межами виглядають масштабніше, ніж перетворення всередині країни. Геополітичні та економічні розклади вже піддаються серйозним коригуванням. Утім, не тільки світ дивиться на Україну іншими очима. Самі українці, переживаючи по-новому кризу самоідентифікації, прагнуть представити свою Батьківщину в новому світлі. Українська революція також позначилася і в культурній сфері. Усі ці впливи та ефекти стали темою дослідження тижневика «Коментарі».
А ось в іншій публікації під заголовком «Світ розплатиться за Україну модернізацією» «Коментарі» зауважують, що останні події в Україні змусять Захід узятися за вирішення власних проблем, які так давно і з задоволенням відкладалися. Зокрема, об’єднати різновекторних членів. Тепер Заходу доведеться переглянути критерії, на підставі яких у лоно євроатлантичної цивілізації (у побуті – ЄС і НАТО) будуть долучати нових членів. Усе меншу вагу матимуть матеріальне становище неофіта і його економічна безпроблемність і все більшу – позитивна ідентифікація за критерієм «наш/не наш».
Навіщо йдуть у президенти кандидати без шансів на виграш? Про це розмірковує «Український тиждень». Видання пише, що нинішні президентські вибори за складом учасників більше нагадують кампанії 1990-х, аніж 2000-х. Загалом на них іде 21 кандидат, однак лише в половини рейтинг за місяць до голосування перевищував 1% і лише двоє-троє (Порошенко – Тимошенко – Тігіпко) мають гіпотетичний шанс перемогти. Для частини представників першої категорії непрохідних кандидатів ці перегони будуть ключовим моментом фіксації власної політичної ваги в новій, постреволюційній реальності. Відтак можна буде шукати формат і фінансування під найближчу парламентську виборчу кампанію або торгуватися про квоту в обмін на входження до тієї чи тієї політичної сили. Для кандидатів другої групи непрохідних ідеться, вочевидь, про банальніші речі, зокрема торгівлю своїми квотами у виборчих комісіях, самопіар тощо. А у випадку Рената Кузьміна й Олега Царьова очевидним було прагнення уникнути кримінального переслідування. Загалом же відсутність поляризації електорату по лінії «влада – опозиція», «проросійський – проєвропейський вибір» відрізняє цьогорічні перегони від попередніх двох президентських кампаній. Заголовок публікації – «Не перемога, а участь».
В цьому ж числі «Український тиждень» наголошує, що надання російській мові статусу другої державної чи навіть офіційної на частині території посилить дискримінацію україномовної більшості та полегшить експансію Кремля. Це призведе до вигнання української як мінімум із половини території та утворення двох різних мовнокультурних зон, що почнуть швидко політизуватися й адміністративно оформлюватися. Кремлю потрібна російськомовна держава у державі Україна, щоб постійно її «захищати» своїми танками. Про це йдеться в статті «Міф про російськомовні регіони».
Уряд вирішив продати два найбільш засекречених і розкішних об'єкти – будинки відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця». Саме тут в окремих будиночках, особняках і палацах майже на повному державному забезпеченні роками живуть чинні і колишні чиновники вищого рангу. Конкретніше про нинішній мешканців державних дач розповідає тижневик «Фокус».
А ось в іншій публікації під заголовком «Світ розплатиться за Україну модернізацією» «Коментарі» зауважують, що останні події в Україні змусять Захід узятися за вирішення власних проблем, які так давно і з задоволенням відкладалися. Зокрема, об’єднати різновекторних членів. Тепер Заходу доведеться переглянути критерії, на підставі яких у лоно євроатлантичної цивілізації (у побуті – ЄС і НАТО) будуть долучати нових членів. Усе меншу вагу матимуть матеріальне становище неофіта і його економічна безпроблемність і все більшу – позитивна ідентифікація за критерієм «наш/не наш».
Навіщо йдуть у президенти кандидати без шансів на виграш? Про це розмірковує «Український тиждень». Видання пише, що нинішні президентські вибори за складом учасників більше нагадують кампанії 1990-х, аніж 2000-х. Загалом на них іде 21 кандидат, однак лише в половини рейтинг за місяць до голосування перевищував 1% і лише двоє-троє (Порошенко – Тимошенко – Тігіпко) мають гіпотетичний шанс перемогти. Для частини представників першої категорії непрохідних кандидатів ці перегони будуть ключовим моментом фіксації власної політичної ваги в новій, постреволюційній реальності. Відтак можна буде шукати формат і фінансування під найближчу парламентську виборчу кампанію або торгуватися про квоту в обмін на входження до тієї чи тієї політичної сили. Для кандидатів другої групи непрохідних ідеться, вочевидь, про банальніші речі, зокрема торгівлю своїми квотами у виборчих комісіях, самопіар тощо. А у випадку Рената Кузьміна й Олега Царьова очевидним було прагнення уникнути кримінального переслідування. Загалом же відсутність поляризації електорату по лінії «влада – опозиція», «проросійський – проєвропейський вибір» відрізняє цьогорічні перегони від попередніх двох президентських кампаній. Заголовок публікації – «Не перемога, а участь».
В цьому ж числі «Український тиждень» наголошує, що надання російській мові статусу другої державної чи навіть офіційної на частині території посилить дискримінацію україномовної більшості та полегшить експансію Кремля. Це призведе до вигнання української як мінімум із половини території та утворення двох різних мовнокультурних зон, що почнуть швидко політизуватися й адміністративно оформлюватися. Кремлю потрібна російськомовна держава у державі Україна, щоб постійно її «захищати» своїми танками. Про це йдеться в статті «Міф про російськомовні регіони».
Уряд вирішив продати два найбільш засекречених і розкішних об'єкти – будинки відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця». Саме тут в окремих будиночках, особняках і палацах майже на повному державному забезпеченні роками живуть чинні і колишні чиновники вищого рангу. Конкретніше про нинішній мешканців державних дач розповідає тижневик «Фокус».
