Луганщина: що значить жити під дулом автомата?

Жити на Луганщині стає дедалі небезпечніше – вбивства, розбійні напади, викрадення людей. У міліції кажуть про велику кількість зброї на руках, а сепаратисти заперечують свою причетність до злочинів. Один із найбільш резонансних випадків – розстріл родини біля кордону. Загинуло подружжя, їхню дитину з вогнепальним пораненням голови доставили до лікарні.

Олександр – активний учасник Громадського сектору луганського Євромайдану. Дехто з його друзів вже поїхав із міста. Каже, коли з’явилися люди з автоматами – життя змінилося. Тепер він уникає центру міста, його донька два тижні не ходить до вишу, батька він попросив не вивішувати український прапор, бо це небезпечно.

«Уже називали цей прапор фашистським. Казали: що це за країна така? Навіщо ти його чіпляєш? Я зараз побоююсь висловлювати своє ставлення до України, те, що я люблю цю країну, що я хочу в ній жити», – розповідає Олександр.

Олександр не виключає, що невдовзі може залишити Луганськ. Зараз поки що думає про засоби захисту для дружини та доньки.

Зброя потрапила до рук криміналітету

Криміногенна ситуація почала погіршуватися після приходу у місто бійців так званої «Армії південного сходу» і масової роздачі ними зброї. Більшість злочинів – звичайний кримінал.

«Заволодіння автотранспортом, грабежі, розбійні напади, а останнім часом ще почалося викрадення людей. Зброя потрапила до рук криміналу», – констатує начальник прес-служби обласного управління міліції Тетяна Погукай.

Однак, представник штабу «Армії південного сходу» Володимир Громов нещодавно заявляв, що нічим таким сепаратисти не займаються.

«Пограбування, здирництво та інші злочини не мають до нас жодного відношення», – каже він.

Жити в «луганському Придністров’ї» бажаючих мало

Пані Олена, яку я зустрів на вулиці Луганська, жалкує, що продала мисливську зброю, що дісталася у спадок від батька. Та найбільше вона переймається майбутнім. У «луганському Придністров’ї» жити не буде, каже жінка.

«Якщо з’ясується, що тут буде Придністров’я, то ми поїдемо звідси в Україну. Жити в резервації не вигідно. Жити в резервації принижує мою честь і гідність, як громадянки України. А змінювати своє громадянство я не збираюся в жодному разі, попри те, що я чистокровна росіянка», – поділилася міркуваннями пані Олена.

Луганчанка Світлана Петрівна навряд чи кудись поїде. Просто можливості такої немає, але «тривожну валізку» вже зібрала, на всяк випадок. Хвилюється за дитину, бо навіть на дитячому майданчику зараз небезпечно.

«У нас є маленькі члени сім’ї. По периметру дитячого майданчика 9 травня стояли озброєні люди. Це дуже неприємно. На цей дитячий майданчик ми вже не ходимо», – розповідає луганчанка.

Тим часом резонансні злочини у Луганську скоюють чи не щодня. У середу викрали директорку школи №42 Олександру Шевченко. За нею прийшли озброєні автоматами люди і забрали з собою. Все це сталося під час уроків. Діти чули крики. Через кілька годин Олександру Шевченко відпустили. За деякими даними, причиною інциденту з викраденням стала проукраїнська позиція жінки та відмова проводити «референдум». У штабі «Армії південного сходу» ситуацію не коментують.

(Бойовики на Луганщині розповіли, як розстріляли родину з маленькою дитиною)