Дмитро Пічахчі родом з Маріуполя, але зараз живе в Києві. З образами і дискримінацією він зустрічається нерідко – починаючи з підліткового віку, коли в рідному місті його побили невідомі. Однак він не приховує своєї гомосексуальності, бо вважає, що лише так можна побороти гомофобію в суспільстві.
А чому в тебе нема дівчини?– А тому що я гей, в мене не може бути дівчини.» Ну і тут починається така істерія. Одного разу мене побили дуже… не теж щоб сильно, але це було дуже принизливоДмитро Пічахчі
Від дискримінації програє все суспільство
Як зазначив у коментарі Радіо Свобода лідер Гей-Форуму України Святослав Шеремет, програють від практики дискримінації в Україні не лише представники ЛГБТ-спільноти. Але й суспільство загалом.
«Мій товариш працював тренером у київській мережі фітнес-клубів: гарно тренував, мав своїх клієнток і клієнтів, сам при цьому виглядав на всі сто, як і належить спортсменові. Одного дня керівництво приватно виставило йому вимогу, щоб він писав заяву про звільнення за власним бажанням. Тому, що на його сторінках у соцмережах «виявлений гомосексуальний контент» – і, мовляв, «він шкодить репутації закладу». Він звільнився за власним бажанням, і пішов одразу працювати в інший тренажерний зал, бо є кваліфікованим фахівцем. Звичайно, частина його підопічних пішла за своїм тренером. Хто втрачає від того, що роботодавець звільняє з роботи працівника чи працівницю через сексуальну орієнтацію? Втрачає, передусім, сам роботодавець через те, що позбувається кваліфікованого персоналу; втрачають також споживачі та споживачки відповідних послуг; і нарешті, від такої комбінації втрачає суспільство загалом», – зазначив Шеремет.
За проміжними результатами онлайн-опитування на сайті національного ЛГБТ-портала України понад 80% лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів стикались у своєму житті з проявами дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Найбільше – у побутовій сфері, на навчанні та роботі.
Однак нещодавно ухвалений закон про запобігання та протидію дискримінації не містить пункту про заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. А це – один з основних моментів, яких вимагала Єврокомісія для переходу на другу фазу плану візової лібералізації, говорять правозахисники.
Проблеми не існує – свободівець
Однак, як вважає народний депутат від партії «Свобода» Андрій Іллєнко, проблеми з дискримінацією за сексуальною орієнтацією в Україні нема. Про це депутат, що був одним із 233 парламентарії,в що проголосували за закон, сказав у коментарі Радіо Свобода. Крім того, він каже, що це не найбільше питання з огляду на те що відбувається на Сході.
«Наскільки я знаю, ця редакція закону цілком задовольняє вимоги, які виставляла до України європейська спільнота. А по-друге, я не вважаю що в Україні є проблема з дискримінацією сексуальних меншин, я абсолютно переконаний, що такої проблеми не існує. Тому я не вважаю, що цей пункт є актуальним. В Конституції до того ж все вичерпно написано. Я переконаний що цього достатньо. ( В Конституції відкритий список ознак за якими заборонено дискримінувати – ред.)
У травні минулого року Іллєнко з іншими свободівцями був пристуній на «Марш рівності» за права ЛГБТ-спільноти в Києві. Там він висловив намір перешкодити його проведенню. А напередоді марша Іллєнко сказав, що його партію ображає сам намір провести гей-парад, який він охарактеризував як «пропаганду збочення».
Відсутність цієї норми не дозволить Україні здобути безвізовий режим з ЄС
Закон про заборону дискримінації ухвалили лише для заголовку і галочки, каже директор ВБО «Точка опори» Богдан Глоба. Однак Європа не визнає його відповідним вимогам, впевнений експерт.
Це навіть не крок , це півкроку вперед проти дискримінації. Це ж заборона дискримінації лише в трудовій сфері. Навіть його Україна не може виконатиБогдан Глоба
Базовий закон про антидескримінацію ухвалювали У 2012 році . Ще тоді експертне середовище наголошувало, що в ньому треба врахувати цю ознаку.
«Тоді Мінюст не захотів вносити цю поправку. Мінюст думав що він проскочить, але експерти Єврокомісії сказали: нам не підходить такий закон, він не відповідає міжнародним стандартам. Зараз ми бачимо, що Мінюст наступає на ті самі граблі. На що надія я не знаю. Це навіть не крок , це півкроку вперед проти дискримінації. Це ж заборона дискримінації лише в трудовій сфері. Навіть його Україна не може виконати», – обурюється Богдан Глоба.
В Україні налічується від 800 тисяч до 1 мільйона 200 тисяч геїв, лесбійок, бісексуалів та трансгендерів. Такими є дані різних соціологічних досліджень. І хоч більшість з них вважають себе жертвами дискримінації, однак відстоювати свої права в суді – вони неготові. Зокрема, через відсутність відповідного законодавства та упередженість в судах.