Радикал із Білорусі розповів про бойовиків на Донбасі і допомогу Росії

27-річний представник радикальної організації «Націонал-більшовицька партія» із білоруського Солігорська Ігор Щука вже третій місяць активно бере участь у воєнних діях сепаратистів в Україні. Він називає себе «польовим командиром» і говорить, що має у підпорядкуванні озброєних людей. Білоруська редакція Радіо Свобода розмовляла з Ігорем Щукою 29 травня об 11-й ранку.

Ігор Щука підтверджує, що у Східній Україні воюють російські громадяни, Росія підтримує їхні дії військовою технікою та озброєнням, а в ніч на четвер «дружня держава» перекинула до Слов’янська багато техніки, яка дозволяє, в тому числі, «збивати літаки».

Історія Ігоря Щуки вже потрапляла в поле зору Радіо Свобода. Рік тому Щуку, якого не раз затримували в Росії за участь в акціях Націонал-більшовицької партії, намагалися примусово забрати в білоруську армію. Тоді він сказав, що це була спільна операція білоруських і російських спецслужб з метою ізолювати його від політичної діяльності. Партією нацболів, як їх називають, керує Едуард Лимонов. У Росії вона визнана екстремістською і її діяльність заборонена.

Щука стверджує, що білоруська влада знає про його дії, і він не бачить сенсу приховувати своє ім’я. Щоправда, повідомляє, що від білоруського громадянства буде відмовлятися. Ігор відчуває себе росіянином.

З дружиною і соратницею Ганною Ігор зараз живе у селищі Біленьке між Слов’янськом та Краматорськом.

Нацболи активно беруть участь у подіях в Україні і, за словами Щуки, мають власні збройні і незбройні формування, випускають газету, проводять збори і ведуть агітацію серед населення.

Щука каже, що одним із перших приїхав до Криму і нагадує, що Націонал-більшовицька партія від початку вважала Крим російською територією.

– Ми поїхали в Сімферополь і допомагали там так званим «ввічливим чоловічкам». Потім поїхали в Донецьк, там штурмували ОДА, СБУ. Після того, як там якийсь уряд сформувався, ми поїхали в Краматорськ. Зараз тут допомагаємо, як можемо.

– Чим допомагаєте?

– Всіляко (посміхається). По-перше, в інформаційному плані. Газету свою друкуємо, все піаримо. Ну і силові деякі частини є, працюють силовими методами. Відповідно вони і поїхали до Слов’янська. Там найгарячіша точка, стратегічна, оскільки всі дороги йдуть через Слов’янськ. Якщо візьмуть Слов’янськ – візьмуть усе.

– Звідки ці люди?

– Підмосков’я, Ростовська область, Барнаул, вся Росія – всі росіяни. Першим поїхав я. Потім із центру якось організували поїздку. Зараз на кордоні ще багато людей намагаються прорватися, але вже тижнів два не виходить.

– Це десятки людей? Сотні?

– Ні, не сотні – десятки.

– Ви самі чому поїхали?

– Я вважаю себе росіянином у будь-якій ситуації і в будь-якій країні, і готовий підтримувати російське населення. Якщо така ситуація почнеться в Латвії, я поїду до Латвії. Якщо в Придністров’ї, теж поїду. Я готовий допомагати росіянам.

– А хто ці «ввічливі чоловічки»? Як вони сприймали вашу допомогу? Чи була вона скоординована?

– «Ввічливі чоловічки» – це силовики з Росії. Власне, і тут частина з них присутня. У тому числі й ті, що були в Криму. Ми охороняли ЦВК під час виборів, на мітингах допомагали, щоб ніяких провокацій не було.

– Білоруські правоохоронні органи знають, що Ви там?

– Думаю, що знають, але зі мною вони не зв’язувалися. Після заяви Олександра Григоровича (Лукашенка – ред.) про те, що він визнає президентські вибори, шлях туди мені закритий.

– Але громадянство у Вас білоруське?

– Так, але я незабаром від нього відмовлюся.

– Є там ще білоруси?

– Я один тут білорус. З усього війська не зустрічав більше нікого.

– Скільки людей беруть участь в активних діях?

– Є збройні загони. Наприклад, у Краматорську – це 200-300 осіб. Але є загони, які їдуть на виїзди, роблять атаки на українські блокпости. Дуже багато загонів просто сидять до моменту штурму. Коли почнуть штурмувати, тут дуже багато людей зі зброєю збирається.

– А звідки ця зброя?

– Половину в українського війська відібрали. Багато хто зброю залишав. Техніки багато відібрали в українських військових. Тепер у нас є інформація про те, що якась «дружня держава» вночі перекинула дуже багато техніки, у тому числі і таку, яка дозволяє збивати літаки.

– Ці загони складаються з професійних військових?

– Так. Але до казарми може вступити будь-яка людина, яка служила в армії і вміє стріляти. Він три години чергує, а шість годин має вільного часу. Але це без перерви, спи, якщо хочеш. Єдина умова – щоб служив. Але більшість там із Росії.

– А як вони потрапили в Україну?

– Багато були спочатку в Криму. А потім поїхали далі. Наприклад, загін, з яким я близько спілкуюся, його очолює людина з Рязані, вони якраз ті самі «ввічливі чоловічки». А решта – ті, що спокійно проїжджають через кордон, головне – не брати з собою камуфляж, зброю. Зброї і тут вистачає.

– Вам самому доводилося брати в руки зброю?

– Доводилося. Коли в Краматорську підійшли зовсім до центру, нам довелося у виконкомі на даху робити коктейлі Молотова і відбиватися. Вони приїхали на БТРах, ми підпалили машини на перехрестях і спробували їх не пропустити.

– Як би Ви охарактеризували те, що відбувається в Східній Україні?

– Це війна. Громадянська війна. Російські громадяни приїхали сюди підтримати росіян. Тут усі вважають себе росіянами.

– І яка кінцева мета цих дій?

– Утворення незалежної республіки «Новоросія». Кінцева мета – незалежність.

– Ви згадали Латвію і Придністров’я і сказали, що готові туди поїхати. Ви бачите підстави для подібних подій на цих територіях?

– Я думаю, що незабаром ці підстави будуть. Думаю, що все буде виглядати так само, як в Україні.

– Як російська влада ставиться до дій подібних загонів в Україні?

– Росії, безумовно, вигідна активність цих людей. У мене складається враження, що Росія посильно допомагає ополченню в плані зброї. Тут дуже багато зброї, якої в українському арсеналі взагалі немає. Все-таки Росія допомагає. Але війська не вводить.

– А чи буде такий момент, коли війська введуть?

– Якщо почнуть палити з «Градів», що обіцяли почати через 48 годин. А коли «Град» вистрілить, то півміста зникне. То думаю, що Росія якісь дії зробить в плані введення військ.

Що стосується позиції білоруського влади, то, за словами Щуки, вона його розчаровує.

«Лукашенко вкотре мене розчарував. Насправді я вважаю, що він повинен був би підтримати. Він не зовсім уже такий білорус, повинен підтримати російське населення. Враховуючи, що в Білорусі багато техніки і зброї взагалі нічийної, то міг би сюди і перекинути», – зауважив Ігор Щука.
Військовий експерт Олександр Алесін стверджує, що слів самого Ігоря Щуки мало для того, щоб притягнути його до кримінальної відповідальності.

«Якщо буде доведений факт, що він брав участь у воєнних злочинах, у злочинах проти людяності, тоді він може бути притягнутий до відповідальності у Білорусі. Сам факт того, що людина говорить, не доказ у суді. Ця інформація може бути вигадкою для підняття власного статусу і так далі. І білоруські правоохоронні органи не будуть нічого робити. У кращому випадку призначать розслідування, якщо буде інформація, що ця людина скоїла тяжкий злочин».

До руху нацболів був близький самопроголошений прем’єр-міністр так званої «Донецької республіки» Олександр Бородай. Він також друкувався в газеті нацболів «Лимонка», про що лідер партії Едуард Лимонов повідомив у своєму «Живому журналі».