У Росії практично нічого свого не виробляється – російський військовий експерт

Країни Європейського союзу постачають в Росію зброї на близько 300 мільйонів євро. За даними українських експертів, приблизно на таку ж суму постачає зброї чи комплектуючих до російської зброї сама Україна. Припинення цих поставок матиме не лише моральний, але і цілком відчутний матеріальний ефект для російської військової промисловості та обороноздатності, вважає незалежний російський військовий експерт Павло Фельгенгауер. На його думку, відсутність воєнної співпраці з західними країнами та Україною може серйозно підірвати і обороноздатність Росії, і, в майбутньому, її економіку. На початку нашої розмови я запитала пана Фельгенгауера, наскільки сильно Росія залежить від західних оборонних поставок, маючи на увазі те, що Росія ніколи не входила до спільних виробничих ланцюгів, чи оборонних союзів із західними країнами.

– Російський ВПК на нинішній момент, не просто залежний, він інтегрований у світовий, як і вся російська економіка. Без іноземних комплектуючих, вони нічого не зможуть випускати. Це стосується всього, від балістичних міжконтинентальних ракет до найпростішої зброї. В Росії практично нічого власне свого не виробляється. Навіть пороху власного немає. Залишився один пороховий завод, але і той «лежить на боку». В деяких галузях залежність більша, в інших менша. Електронних компонентів, наприклад, близько 90% закордонних. Це те, що стосується ракетних комплексів, від зенітних ракет до балістичних.

– Президент Путін обурився тим фактом, що Київ намагається в нинішній ситуації припинити військову співпрацю з Росією, заявивши, що українське керівництво не дбає про оборонні підприємства України, де від російських поставок залежить велика кількість українських робочих місць. А як в самій Росії? Під якою загрозою опиняться робочі місця в Росії в разі повного і довгострокового припинення співпраці з Україною у військовій сфері?

– Україна – це дуже важлива частина російського військово виробництва. Її комплектуючі – це величезний список номенклатури, без якої нічого не збереш. У деяких випадках Україна є монополістом. Вона єдина виробляє силові турбінні установки для морських суден, вертолітні мотори, авіаційні системи наведення для ракет.

– Чи зможе Росія обійтися без усього цього, і коли?

– Так, сьогодні Путін про це якраз говорив, про програму самозабезпечення, «автаркія», північнокорейський варіант, що, мовляв, будемо незалежні, всі високотехнологічні елементи самі виробляти. Але це, звичайно, маячня. Це не вийшло в радянську епоху, і вже точно не вийде в Росії. Неможливо відмовитися від міжнародного розподілу праці. Неможливо все робити самостійно. І все це закінчиться тільки крахом країни. А грошей на цьому, звичайно, розкрадуть неймовірну кількість. Ця північнокорейська автаркія Північною Кореєю і завершується. Іншого виходу тут не буде.

– Європейські політики, коли оголошували про запровадження санкцій щодо Росії, говорили, що їхня мета – зовсім не знищення російської економіки, а зміна політики нинішнього керівництва щодо України. Наскільки саме військове ембарго може досягнути цієї мети?

– Очевидно, зараз важко сказати, чи санкції самі по собі змінять політику Кремля. Але час ухвалення рішення іде на тижні. Потрібно вирішувати чи змиритися з поразкою, погодитися, що «Новоросія» десь зникне під три чорти, чи продовжувати ескалацію конфлікту, бо дестабілізувати ситуацію іншими шляхами не вдається. Що Путін вирішить, я не знаю. Але вже зараз змінюється кардинально стратегічна ситуація в світі.

Про це днями, на вихідні, говорив генерал Демпсі (голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Мартін Демпсі – ред), котрий сказав, що нині Росія створює основну загрозу існуванню західної цивілізації в цілому. Він сказав, що Путін розпалює світову пожежу, яку сам потім не зможе контролювати. І ця загроза перебільшує всі інші, включно з ісламським тероризмом, Китаєм, та всіма іншими. Отже, політика зміниться на політику стримування. Всі зусилля будуть спрямовані на те, щоб Росію зупинити і загнати в кут.

Україна в цьому випадку стає фронтовою державою, де відбуватимуться головні бої. І Україна, звичайно, в ситуації, коли вона бореться за власне існування, має спиратися на всіх союзників, які можуть допомогти. А американські військові всерйоз налаштовані на те, щоб допомогти Україні. Хоча для цього Україна має показати, що вона сама спроможна постояти за себе, і що вона не впаде протягом кількох тижнів.

Україні потрібно буде багато зробити, щоб очистити військо від російських шпигунів. Бо зараз їй бояться навіть давати якусь таємну інформацію. Це, з одного боку, щоб не провокувати Росію, а з іншого боку, бо бояться, що в Україні занадто багато людей, які, налаштовані проросійськи, або працюють на Росію. Але цю проблему можна вирішити з часом.

– А чи зможуть США допомогти переорієнтувати українські підприємства, які зараз працюють на Росію?

– Зрозуміло, що український ВПК не зможе працювати в попередньому режимі і випускати комплектуючі для російських виробів, як за Радянського Союзу. Але український ВПК має майбутнє в тому сенсі, що він буде випускати нове озброєння, бо воно буде потрібне Україні. Але для цього вони використовуватимуть західні ліценції та технології. Воєнне протистояння веде, з одного боку, до економічних втрат, а з іншого – до підйому економіки. Відомо, що з Великої депресії США вийшли тільки тоді, коли почалася Друга світова війна. На Заході зрозуміли, що було кинуто виклик, виклик прийняли. Узгодження рішення вимагає часу, бо там все ж таки демократичні країни, але інакше – все вже зрозуміло.