Як тільки стало відомо, що Росія намагається реалізувати свій намір щодо «гуманітарної місії» в зоні конфлікту в Східній Україні, в соціальних мережах Грузії почали з’являтися історії 20-річної давнини. Що це за історія, і які паралелі вона має з Україною сьогодні – розповів журналіст Грузинської редакції Радіо Свобода, військовий оглядач Коба Ліклікадзе, який був свідком давніх подій на території Грузії.
– Влітку 1993 року, коли вже майже 7 місяців тривала війна в Абхазії, за участі і російських регулярних військ, і найманців з Північного Кавказу, грузинська влада, яка тоді не мала якоїсь великої міжнародної підтримки, тому що увага усіх була тоді зосереджена в напрямку Балкан…
– Нагадаємо, хто тоді був при владі в Грузії – це був Едуард Шеварднадзе…
– Це був Едуард Шеварднадзе після засудження Звіяда Ґамсахурдії. І влада Шеварднадзе погодилася на прийняття гуманітарної допомоги для Ткварчельського району. Це було шахтарське містечко, так би мовити, «за спиною» грузинських збройних сил, яке не контролювалося. Була безуспішна операція взяття його під контроль, тому що у воєнно-стратегічному сенсі це мало велике значення, бо ж за спиною Сухумі залишалася величезна неконтрольована територія, де були абхазькі ополченці, але сили у них насправді закінчувалися і вони потребували допомоги. Повітряний простір контролювався. То якраз вони і використали так званий гуманітарний коридор, який, знову ж таки, за згодою тодішньої грузинської влади, здійснили структури МНС Росії, якими тоді керував добре відомий пан Шойгу (Сергій Шойгу – нинішній міністр оборони Росії, ред.). Я у цей час вже був у прес-центрі армії в Сухумі.
Ткварчельський напрямок отримав разом із гуманітарною допомогою також боєприпаси та зброю
Я пам’ятаю дискусії, багато воєначальників не погоджувалися з цим, вони ніби вгадували наперед, що станеться. Це був все-таки період, коли двічі угоди, підписані в Москві, за які Москва гарантувала, були порушені абхазькою стороною. І у вересні 1992 року вони взяли Сухумі, вбили багатьох грузинів, а в липні 1993 року, якраз за участі Ткварчельського напрямку російського військового десанту вони відрізали Очамчирський район від Сухумі і вбили лише протягом першого дня 500 грузинських солдатів, які знову ж таки не очікували звідти десантників. І на тлі цієї домовленості про коридор потім вже виявилося, що це насправді був «секрет Полішинеля», що з гуманітарною допомогою могла би бути і зброя. Вже почали говорити про те, що Ткварчельський напрямок отримав разом із гуманітарною допомогою – мукою, цукром та іншими сухими продуктами – також боєприпаси та зброю.
– Чи ці вантажі перевіряли? Чи це все вже виявилося після того, коли раптом почали стріляти з Ткварчельського боку? Чи була перевірка гуманітарних вантажів, коли їх отримували?
Вони просто подивилися: ага, гуманітарна допомога, будь ласка
– Це не можна назвати перевіркою. Це був обшук. Вони просто подивилися: ага, гуманітарна допомога, будь ласка. Навіть грузинська влада тоді в передачі гуманітарної допомоги вбачала досягнення довгоочікуваного миру з абхазами. Мовляв, ось дивіться, ми знаємо, що ви в біді, ми вам допоможемо. Це був наївний підхід, на жаль, як потім вже показали подальші трагічні події. Якраз у вересні, коли розпочались крупномасштабні операції з усіх боків на Сухумі, Ткварчельський напрямок якраз сказав своє вирішальне слово, відрізав грузинські формування, які були в Ачамчирі. В результаті, ар’єргард (фр. arrière-garde, тилова охорона – ред.) не зміг допомогти якраз через те, що цей напрямок був відрізаний Ткварчельським командуванням і формуванням абхазьких військових сил, і тоді всі ще раз замислилися і почали кусати собі лікті, але вже було дуже пізно.
– Як Ви вважаєте, в даній ситуації, коли в Україні обговорюють дуже активно на всіх рівнях настійливі ініціативи Росії ввести в Україну конвой з гуманітарною допомогою, лунають пропозиції, що цей конвой мають супроводжувати представники ОБСЄ, США, чи є можливість у такій ситуації не повторити тієї грузинської історії? Як можна себе захистити від того, щоб разом з цією гуманітарною допомогою не завезли зброю? Адже супроводжувати цю акцію буде й велика кількість журналістів із російського телебачення, які будуть все знімати на відео, мовляв, «все буде прозоро і відкрито». З іншого боку, представники адміністрації президента України, ось, зокрема, заступник голови адміністрації Валерій Чалий каже, що ці вантажі будуть перезавантажувати до українських відповідних транспортних засобів. Як Ви вважаєте, чи цього достатньо, чи ж потрібні ще інші умови? Ви – як людина, яка пам’ятає як це було у Грузії, можливо, Ви маєте ідеї, як не повторити тих помилок?
Може бути так, що участі лише Міжнародного Червоного Хреста недостатньо, бо вони все ж не можуть гарантувати цілковитої прозорості
– На війні обережність ніколи не може бути зайвою. Ці уроки 20-літньої давнини як раз наводять на думку, що українське керівництво (звичайно ж, якщо це гуманітарна допомога), має погодитися, але під суворою гарантією міжнародних гравців – у тому числі, нейтральних – адже може бути так, що участі лише Міжнародного Червоного Хреста недостатньо, бо вони все ж не можуть гарантувати цілковитої прозорості.
В історії вже бували випадки – неодноразово – якраз під виглядом так званого гуманітарного вантажу потрапляли боєприпаси для сепаратистів і терористів
Того, що Ви перерахували, українська влада повинна дуже суворо дотримуватися у сенсі моніторингу гуманітарної допомоги, бо в історії вже бували випадки – неодноразово – якраз під виглядом так званого гуманітарного вантажу потрапляли боєприпаси для сепаратистів і терористів, і будь-які способи прозорості не будуть зайвими, у тому числі те, що Ви перерахували – контроль прикордонниками і журналістами, перезавантаження вантажів в українські військово-транспортні засоби, і на пунктах розподілу – прозорість!
– Усі роблять висновки з уроків минулого. Україна може зробити висновки, зокрема, і з тих уроків Грузії 20-літньої давності, про які Ви розповіли. Росія ж може зробити висновки з того, що тоді їй не вдалося все влаштувати саме так, як вона хотіла, і її наміри вийшли на поверхню, хоч і пізніше… Відтак цього разу керівництво Росії напевно мало би планувати всі кроки набагато ретельніше, якщо, умовно кажучи, за цим стоять якісь завуальовані плани, якісь хитрі ходи... Може є якісь такі речі, які просто неможливо наперед прорахувати, як Ви вважаєте?
Не виключено, що перший гуманітарний вантаж буде гуманітарним. А ось другий і третій вже можуть бути небезпечними
– Ні, якраз ми наймаємо державних посадовців для того, щоб вони вивчили і попередили усі такі ризики. Не виключено, що перший гуманітарний вантаж буде гуманітарним, щоб показати, дивіться, ви піднімали галас, а наші помисли насправді чисті! А ось другий і третій вже можуть бути небезпечними. На війні «секрет Полішинеля» – усі знають, що сепаратисти воюють зброєю, яку вони отримали з Російської Федерації, вони самі цього не приховують і ця зброя не впала їм з неба, як кажуть. Державна влада тому і є державною владою, що на ній лежить величезна відповідальність, тим більше, що тривають воєнні дії.
Вже є сигнали і зі США, і з НАТО, що під гуманітарним вантажем може бути здійснений якийсь несприятливий сценарій для України
Звичайно, що треба бути дуже обережним і враховувати уроки історії, тим більше, що вже є сигнали і зі США, і з НАТО, що під гуманітарним вантажем може бути здійснений якийсь несприятливий сценарій для України. Чи цього замало? Якщо порівнювати історію 20-річної давнини, ми ж були без міжнародної допомоги, до нас нікому не було справи, ніяким західним державам, грузинська легітимна влада була слабкою, існувала величезна опозиція на чолі з усунутим від влади президентом Звіядом Ґамсахурдія. Захід дивися на нас як на якусь дику державу, де ріжуть і вбивають один одного. Зараз зовсім інше ставлення. Зараз увага всієї світової спільноти прикута до України, і від неї йде багато сигналів, інформації, так що в української влади є усі передумови для того, щоб не повторити помилку.
