У 1959 році у Нью-Йорку вийшла друком поетична збірка Василя Барки «Океан». Розповідаючи про неї, українська редакція Радіо Свобода в ефірі однієї з програм зазначає, що «Океан» Василя Барки «свідчить, що після 30-річного занепаду українська поезія починає чудом воскресати».
В Україні ім’я Барки невідоме, бо він почав писати на зламі 20-х і 30-х років і мусів тікати від загального терору в Україні та пережити мовчки криваві роки в Москві, а пізніше – на Кубані. У Москві Барка закінчив вищу літературну освіту і захистив дисертацію про Данте. Під час Другої світової війни Василь Барка пережив пекло передової лінії фронту, був поранений, але зумів урятуватися і від більшовиків, і від фашистів та добратися до Америки. Тепер поет живе і працює в Нью-Йорку.
В еміграції Василь Барка видав п’ять збірок поезій. Українська щоденна газета «Свобода» (Нью-Йорк) випустила у світ роман Барки «Рай», який змальовує життя в Україні 30-х років. Окрім того, Василь Барка є автором багатьох літературно-критичних есеїв філософського напрямку.
Раніше перша частина книжки поезій Василя Барки «Океан» вийшла в перекладі на німецьку мову під назвою «Трояндний роман». У рецензіях на ті переклади німецька критика високо оцінила поезії Барки і їхній німецький переклад за «музикальність його мови, за багатство метафор і новітнє словотворення». Критики заявляли, що переклади «чужинного співця зі Сходу», як висловився один із них, збагатили новою дорогоцінністю «наш новий маєток». Передовий у Німеччині літературний журнал «Світ і слово» (Welt und Wort) писав про поезію Василя Барки: «Як найбільш східна можливість європейської лірики, поезія Барки має в собі елементи і Сходу, і Заходу. Вона висловлює в багатих формах по-східному схоплений ландшафт і одночасно посідає стилетворчі сили готичної і барокової західної патетики».
В «Океані» Барки – Україна
Який же основний образ і тема «Океану» Василя Барки? Це тема людини, що її розділив Атлантичний океан від праматериної землі і коханої дівчини, тема людини, що всією силою своєї душі та уяви хоче знову з’єднатися з утраченим світом. Із великою поетичною силою змалював Барка океан біля Нью-Йорка з його берегами, острівцями й чайками. Океан липневий і листопадовий, вранішній і вечірній, тихий і буряний, безмежний, як всесвіт, і мікроскопічний, коли він грає в маленькому закутку мушлі.
І скрізь сині води океану проступають тут же, мов складова частина океанської всеобіймаючої стихії, вікно і вишитий рукав коханої, і тополя в далекій Україні. Так, Україна живе в «Океані» Барки: фізично – це океан нью-йоркський, духовно – це океан український. Збірка лірики Василя Барки «Океан» стала першою в українській поезії книжкою океанічної лірики і одною з найкращих у світовій поезії поруч Гайкового «Північного моря».
Але образ фізичного океану, виростаючи в поезії Барки в образ океану-розлучника, силою поезії перетворюється на універсальний образ життя і серця людини. І так океан-розлучник став океаном возз’єднання, океаном всеобіймаючого людського серця. Це океан великого кохання і любові, океан горя і радості, океан вірності в розлуці. Це океан поезії. Образ, повний земної краси і почуттів, сягає божественної творчої вічності і якоїсь наймузикальнішої гармонії світу, що нагадує «Соняшні клярнети» Павла Тичини.
У найліпших традиціях українського літературного бароко – козацьких дум і народних пісень, Сковороди і Тичини – створив Барка океанічну українську лірику, ліричний океан серця. Барка є модерністю навіть на тлі наймодернішої західної поезії. У тонкому ліричному рухові його образів і мови є щось спільне з лірикою славетного іспанського поета Лорки. Але наскрізь модерністична поезія Барки ґрунтовно відрізняється від західного модернізму всезаливаючим потоком світла, перевагою над ніччю, літургічною натхненністю і вірою, музичною узгодженістю з вічним життям і Богом; відрізняється лірикою віруючого всеохопного і відповідального серця.
В епітетах і речівниках мови Барки помітно криваве тло трагедії України років сталінського терору і війни. Але не злобою і страхом виступає страшний український досвід поета, а мудрим всеохопним розумінням і духовою перевагою доброго над злим. Тому він так часто, в згоді зі старовинною українською традицією, уживає слова з додатком «не»: «некриваве», «незлобне», «нежиття», «неподія», «нехатній», «несвітає», «несмуток», «нерайдуга», «нененя» і так далі.
«Нью-йоркське» українське необароко
Українське відродження 1917-1930-х років дало світові новий поетичний стиль, який ми звемо «українське необароко». Започаткували цей стиль «Соняшні клярнети» і «Замість сонетів і октав» Тичини, продовжили його Хвильовий, Близько, Мисик, Яновський, Микола Куліш, в театрі – Курбас, в кіно – Довженко.
Великий творчий початок українського необарокового стилю обірвав 30 років тому терор московських більшовиків. В українській поезії настала чорна доба безкрилля і занепаду. На щастя, тепер, після війни, бачимо ознаки повстання проти 30-літньої змори в поезії. Ці познаки в Україні були зразу задушені.
Але в еміграції прапор українського необарокового стилю підхопила низка письменників на чолі з Теодосієм Осьмачкою. Василь Барка своїм «Океаном» приніс нову велику перемогу для українського необароко, яку відзначила і чужа критика. Тичина і Бажан позбавлені права мати своїх учнів в Україні. Але вони мають їх у Нью-Йорку в особі Василя Барки і «нью-йоркської групи» наймолодших українських поетів.
(Перейти в розділ «60 років Радіо Свобода»)
