Презентуючи Стратегію реформ президент Петро Порошенко заявив минулого тижня, що Україна збирається подати заявку на членство в ЄС у 2020 році. Радіо Свобода розмовляло з провідним експертом Центру європейської політики в Брюсселі Амандою Пол щодо цієї дати і питання надання Києву європейської перспективи.
– Той факт, що президент Петро Порошенко, говорячи про 2020 рік як рік подачі української заявки на членство в ЄС, ніби дає ЄС шість років на осмислення і підготовку, а Україні – шість років на реформи, – це логічний крок чи не так? Хоча б щоб не застати ЄС зненацька?
– Я думаю, що намагатися подати заявку зараз не було б, ймовірно, гарною ідеєю. Бо ЄС багато разів говорив Україні, що спочатку вона має виконати своє домашнє завдання, і що вона повинна мати політичну волю для проведення внутрішніх реформ. І що Україна має довести серйозність своїх намірів щодо змін. Тому, думаю, стратегія президента Порошенка є найкращою. Але тут також великий знак запитання – чи реформи матимуть місце на практиці без надання Києву чіткої європейської перспективи? Тобто, чи будуть справжні реформи без приманливої морквини?
– Чи намір подати заявку на членство в ЄС у 2020 році є своєрідним визнанням, що нині Україна ще не готова до формальної заявки?
Це підкреслює, що Україна є відданою політиці, скерованій на членство в ЄС. І це надсилає дуже сильний сигнал Росії
– Так, заява підкреслює той факт, що Україна ще не готова. Але водночас це підкреслює, що Україна є відданою політиці, скерованій на членство в ЄС. І це також надсилає дуже сильний сигнал Росії, що не дивлячись на її вторгнення в Україну, не дивлячись на російську агресію проти України, Росії не вдалося змінити зовнішньополітичні пріоритети України, головний серед яких – орієнтація на членство в ЄС.
– Шість років до подачі заявки на членство в ЄС – це достатній час?
Щоб повністю реформуватися Україна принаймні повинна мати європейську перспективу
– Маємо бути реалістами щодо факту, що ніхто не очікує, що Україна перетворить себе на досконалу країну до моменту подачі заявки на членство в ЄС. Подивіться на тих, хто вже став членом ЄС – вони ж теж не були досконалими, коли подавали заявку. Важливо інше – Україна матиме нагоду продемонструвати наполегливість у проведенні реформ, щоб рухатись у правильному напрямку. Ясно, що всі реформи не будуть проведені, адже для того, щоб повністю реформуватися Україна принаймні повинна мати європейську перспективу. Україна також повинна відповідати копенгагенським критеріям для членства в ЄС. І ніхто не очікуватиме, що Україна повинна виконати ці критерії перед тим, як подавати заявку.
– Недавно у своїй резолюції Європарламент знову закликав дати Україні європейську перспективу. Чому вона така важлива ця європейська перспектива?
– Важливість європейської перспективи в тому, що вона є світлом в кінці тунелю для країн, які хочуть розпрощатись з дуже важким минулим і йти до кращого майбутнього. Європейська перспектива означає, що ЄС розглядає країни як потенційні майбутні свої члени. Тоді цим країнам, які отримують європейську перспективу, легше проводити дуже важкі політичні і економічні реформи, на проведення яких треба мати відвагу. Але якщо керівництво країни може сказати народові: «Дивіться, перед нами відкрита європейська перспектива, ЄС готовий відчинити перед нами двері», тоді легше просувати реформи. Але щоб ЄС дав європейську перспективу, треба щоб ЄС позитивно ставився до ідеї подачі заявки тією чи іншою країною.
– Чому Єврокомісія і ключові члени ЄС ще не готові дати Україні бажану їй європейську перспективу?
– Я не думаю, що колись буде час, коли вони скажуть: О, так, ми готові… Також Молдова розглядає можливість подачі заявки наступного року на вступ до ЄС. Як правило, країни-члени ЄС не кажуть іншим: так, так, подавайте заявку… ЄС ще й досі має втому від розширення. І це ще якийсь час триватиме. Сама країна, про яку йдеться, має брати ініціативу на себе, проводити реформи, подавати заявку… Бо ЄС сам не прийде і не скаже: подавайте заявку!
– Щодо географії заявок: спочатку всі Балкани, потім Молдова, а вже потім черга України? Чи як воно виглядає?
– Ну, ми вже чули від пана Юнкера, що не буде розширення ЄС в наступні п’ять років. А вже після цього так чи інакше, але всі країни Західних Балкан рано чи пізно, але приєднаються до ЄС. Хоча серед них є ті, які пасуть задніх – та ж Боснія і Герцеговина чи Косово. Невідомо наразі, чи заявка Молдови наступного року буде прийнята ЄС. Хоча немає сумніву, що Молдова є європейською країною, тому питання в принципі тут не повинно виникати. Також Україна подасть заявку, ну, і Грузія також. Не забуваймо і про Туреччину, яка є кандидатом. Тобто, перед ЄС наступні 20 років – це довгий і важкий шлях.
– Якщо все піде за планом, і Україна, провівши реформи, подасть заявку на членство в ЄС у 2020 році. Коли ж тоді можна розраховувати, власне, на саме членство?
Важливіше для України отримати тверду обіцянку, що одного дня вона точно буде в ЄС
– Якщо Україна подає заявку і вона приймається, тоді – і я це знову підкреслюю! – що кожна європейська держава має право подачі заявки на членство в ЄС – багато залежатиме від настрою всередині країни. Чи будуть всі згуртовані довкола реформ, проведення яких полегшує заявку. І цього не просто досягнути. Але думаю, що подавши заявку, Україна змогла б стати членом ЄС в межах 15 років… Це якщо все буде згідно плану, але ж з Україною бувають і неочікувані моменти. В найгіршому варіанті це може затягнутися на довший час. Важливіше для України отримати європейську перспективу і тверду обіцянку, що одного дня вона точно буде в ЄС. Без цього в мене є сумніви, що Україна буде здатна цілком себе реформувати.
