Київ – На майдані Незалежності у понеділок цілий день звучали імена, історії з біографії й уривки творів в’язнів горезвісного СТОНу – Соловецької тюрми особливого призначення. Саме так, із нагоди 77-ї річниці Сандармоху, декілька активістів вшановували пам’ять 216 українських жертв сталінського терору, яких розстріляли в урочищі Сандармох на початку листопада 1937 року.
«Атаманюк-Яблуненко Василь Іванович – офіцер австрійської армії УСС, безпартійний, поет, літературний редактор радіоцентру. Засуджений до страти, розстріляний 3 листопада 1937 року. Марко Вороний – народився в сім’ї відомого поета Миколи Вороного. Поета засуджено до страти 3 листопада 1937 року. Микола Зеров – український поет, літературознавець, представник «неокласиків», майстер сонетної форми, засуджений до страти 3 листопада 1937 року», – перелічує гучні імена «Розстріляного Відродження» одна з організаторів акції вшанування Олена Герасим’юк.
На сходах біля Стели на Майдані Незалежності позаду неї розставлені книги, а зверху свічки. Одну з лампадок обережно бере Наталя Кудрявцева. Цю свічку жінка запалює в пам’ять про свого дідуся Василя Гоцу – одного з 1111 розстріляних в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення, директора Інституту народної освіти. Про те, як загинув її дід вона дізналась лише цього року. (про Василя Гоцу для спецпроекту Радіо Свобода «Сандармох» писав Єфрем Гасай – ред.)
«Це було потрясіння. Ми дізналися від родичів по бабусиній лінії. Бабуся це тримала у дуже великому секреті. Вона пішла з життя і нікому не сказала. Мама зараз теж відмовляється щось казати», – розповідає вона.
«У першій їх роздягали, в другій – зв’язували, в третій – оглушали ударом «колотушки» – Шевченко
Людей, яких заарештовували й засилали у СЛОН, у більшості випадків звинувачували у «контрреволюційній діяльності, терорі, шпигунстві, диверсіях, підготовці збройного повстання» за сфабрикованими справами. Термін ув’язнення найчастіше коливався від 5 до 10 років. Розстрілювали поетапно: по 200-250 осіб починаючи з 11 серпня 1937 року по 24 грудня 1938 року. Офіційно в’язням оголошувалось, що їх готують до наступного етапу перевезення в інші табори. В бараку, розділеному на три частини, людину, яку нібито готували до медичного огляду, заводили в перше приміщення, наказували роздягнутись. Після того, як людина знімала одежу, їй заламували руки, а для того, щоб вона не пручалася, били по голові двокілограмовою березовою «колотушкою». Після таких ударів людина або непритомніла, або й помирала. Мертвих відтягували у «вбиральню», а ледь живих перетягували в наступну кімнату, яка називалась «ожидальня», розповідає журналіст, дослідник соловецької трагедії, автор книжки «Соловецький реквієм» Сергій Шевченко.
«Потім підганяли вантажівку. 30-40 тіл закидали у кузов, накривали брезентом. Зверху сідали конвоїри і таким чином вантажною машиною, а таких було дві, людей перевозили до місця розстрілу за 15 кілометрів від Медвежогорська. Там члени опербригади, які відповідали за викопування ям, підготовлювали ці ями. Вантажівка під’їжджала, тіла кидали на дно ями, а кат або дострілював, якщо люди подавали ознаки життя, або вже й не стріляв, якщо в’язні вже були мертві», – переповідає він.
«Пролом у черепній кості української культури»
Як і Голодомор-геноцид, для України Сандармох – це символ націєвбивства, кажуть дослідники. Соловецький розстріл поет Дмитро Павличко назвав «проломом у черепній кості української культури, який нема чим затулити». Натомість у шкільній програмі про Сандармох лише кілька слів, як про рядовий акт тогочасного терору. Не підпускає науковців до дослідження подій 1937-38 років, які відбувались на її теперішній території і правонаступниця Радянського Союзу Росія. Серед них якраз і Сергій Шевченко, якому через зацікавлення темою з 2009 року заборонено в’їзд на територію Російської Федерації. Втім, журналіст і надалі працює над дослідженням трагедії і закликає не забувати історії, а особливо уроків, які вона дає українцям. Ціна амнезії в сусідстві з агресивною державою може бути надто дорогою і призводити до анексії чи вторгнення, сумно констатує він.
Радіо Свобода вже два роки працює над проектом «Сандармох». Зокрема, на сайті опублікований список із 203 розстріляних українців і вихідців з України, а також низка досліджень з цієї теми.
