Від затяжної хвороби на 86-му році життя помер відомий український політв’язень Євген Сверстюк. Про це Радіо Свобода повідомив його друг, дисидент Василь Овсієнко. За його словами, це сталося у понеділок, 1 грудня, близько 20:25 у міській клінічній лікарні №10, що у Голосіївському районі Києва.
«В останній час у нього було виявлено крім діабету ще також і захворювання підшлункової залози, рак. Я хотів до нього вчора прийти, але мені сказали, що він у тяжкому стані – не до відвідувачів», – говорить Овсієнко.
За словами Василя Овсієнка, покійний заповідав, щоб його поховали «з церкви Різдва Пресвятої Богородиці», що належить до Української автокефальної православної церкви.
«І Сверстюк хотів, щоб його поховали саме звідти, з тієї церкви, щоб ні в яке офіційне приміщення не клали. Я думаю, що цим розпоряджатиметься Олександр Сугоняко, це президент Асоціації українських банків. Вони були в дуже гарних стосунках, сусіди. Я думаю, він на себе візьме більшою мірою цей клопіт. Я цим вражений тяжко. Ми осиротіли», – сказав друг Свертюка.
У своєму останньому інтерв’ю для Радіо Свобода Євген Сверстюк зазначав, що Україна зараз проходить надзвичайно відповідальне випробовування для свободи та незалежності українців, яке треба з гідністю пройти.
Євген Сверстюк – політв’язень радянського режиму, український письменник, філософ, президент Українського ПЕН-клубу. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву – «З приводу процесу над Погружальським».
У 1959, 1960, 1961, 1965 роках за виступи проти дискримінації української культури та у 1972 за промову на похороні Дмитра Зерова його звільняли з викладацької роботи за політичними мотивами. Також Сверстюка переслідували за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів. У січні 1972 року його заарештували і в березні 1973 року засудили за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів та п’яти років заслання.