Доступність посилання

20 Вересень 2017, Київ 02:10

Правдива брехня, або квотний принцип «без жодних квот»


Перше засідання Верховної Ради України восьмого скликання, 27 листопада 2014 року
(Рубрика «Точка зору»)

«Вносяться пропозиції щодо політично відповідального уряду, а не того, що був поділений за принципом квот», – зазначив Яценюк, презентуючи новий склад уряду. Координатор більшості Юрій Луценко заявив, що «Верховна Рада має призначити уряд технократів»… Саме з такими формулюваннями відбувалось призначення і складу Кабінету міністрів України, і керівництва комітетів парламенту.

Загалом, я не збирався писати про кадрові питання нової влади, однак невідповідність між словом та ділом мене вразила, тому доведеться вставити і свої «5 копійок», щоб розібратись, чи дійсно наш новий уряд не поділений за принципом квот, і чи можна його назвати «урядом технократів»...

Технократія – це ідеологія створення мерітократичного суспільства, де влада належить науково-технічним спеціалістам. Чи можна вважати новообраних міністрів технократами? За великим рахунком, кожен із них у чомусь спеціаліст, дехто навіть науково-технічний. Але чи довірили їм займатись тою справою, в якій вони були фахівцями? Далеко не всім.

Так, Ігор Шевченко є дуже фаховим юристом, однак жодного дня не мав ніякого стосунку до екології, міністром чого його, з якогось дива, обрали. Ігор Жданов – відомий політичний експерт і аналітик, однак ані до молодіжної політики, ані до спорту прямого стосунку не мав.

Подібна ситуація і з розподілом керівних посад у Комітетах парламенту. Який стосунок має Олександр Третяков до ветеранів та інвалідів? Що спільного у Пашинського з національною безпекою і обороною? Відповідей мені так і не вдалось знайти.

Чи проходив якийсь конкурс, чи відбирали найдостойніших в уряд? Такий підхід був помітний хіба що у випадку з іноземцями. За яким же принципом були визначені інші кандидати? Їх пропонували партії-учасники коаліції.

Чи можна було замінити кандидата, якщо та чи інша «пропозиція» не влаштовувала інших учасників коаліції? Ні. Це було яскраво помітно у випадку з радикалом Вощевським. То у чому ж тоді відмінність від «квотного принципу»? Схоже, лише у назві…

Спершу говорили, що коаліція робить безпрецедентний крок – спершу формує задачі, а потім підбирає під них виконавців – міністрів чи голів комітетів. Натомість, як завжди, отримали виконавців, які після свого призначення починають вигадувати, що ж їм робити на новій посаді.

Спробу створити новий Кабмін з молодих професіоналів зробила ініціатива «Професійний уряд». Однак парламентська більшість, схоже, вирішила, що не потребує їх допомоги у кадрових питаннях…

Виходить, ніякий це не «уряд технократів», інакше б не голосували депутати «пакетом», а заслуховували б кожну кандидатуру окремо. Це стандартний «квотний» уряд. І як його не називай, чи квоти, чи рекомендації, чи делегування – факт залишається фактом...

Починати роботу нового уряду з брехні під час його призначення – погана прикмета... Домовились працювати прозоро, ухвалювати рішення консенсусом, змінювати, зрештою, Систему – це треба і робити. До найменшої дрібниці. Інакше не вийде.

Дмитро Сінченко – координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Дмитро Сінченко

    Керівник Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців». Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації «Дебатна Академія», члена Національного комітету кампанії «Молодіжна варта», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин». У 2011 році долучився до заснування Руху «Чесно». Із 2012 року очолюю Асоціацію політичних наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG