Євгенія Олійник і Наталія Кучерява
Київ – Представники Музею книги та друкарства, Музею українського народного декоративного мистецтва та Спілки художників, приміщення яких розташовані на території Національного Києво-Печерського заповідника, заявляють про можливе виселення. За їхніми словами, на початку року директор заповідника звернувся з вимогою переукласти орендні договори. Нову суму оренди заклади культури не потягнуть. Проблему наразі вирішує Міністерство культури, але поки що – безрезультатно.
На території Національного Києво-Печерського заповідника сьогодні розташовано близько 20 юридичних осіб, з них п’ять – музеї, розповідає колишній директор заповідника, а нині голова Всеукраїнської асоціації музеїв і заповідників Сергій Кролевець. Усі вони працюють тут з моменту створення – тобто понад 50 років. До цього часу оренда музейних приміщень відбувалася на безоплатній безстроковій основі. У січні ж директор заповідника Любомир Михайлина звернувся до музейників з листом, де повідомив, що з 2015 року ці угоди розірвано. Причина – передача з комунальної у державну власність за розпорядженням Кабміну від 29 вересня 2010 року.
«Чому саме зараз, яка у цьому суспільна та економічна необхідність? Цим листом перериваються правові відносини між заповідником і музеєм», – каже Сергій Кролевець.
Директорка Музею українського народного декоративного мистецтв Адріана В’ялець також вважає: музеї штучно позбавляють юридичного захисту. За її словами, договір про оренду не можна розірвати в односторонньому порядку, а директор заповідника мав би обговорити ситуацію з працівниками або звернутися до уряду. Музейниця посилається на Закон «Про оренду державного та комунального майна».
«Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадку, коли після його укладання законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря», – цитує Адріана В’ялець.
Більше того, заповідник вимагає оплачувати додаткові рахунки за комунальні послуги, а нещодавно ще й став вимикати опалення, скаржаться музейники. Температура в приміщеннях тримається на рівні 10 градусів. Проводити будь-які заходи неможливо (а в Музеї книги та друкарства, наприклад, працює Центр літературної освіти та дитячі освітні програми). Окрім того, порушення температурного режиму створює загрозу для експонатів.
Проблема – у бездіяльності Мінкульту?
Любомир Михайлина, у свою чергу, пояснює: документи на передачу заповідника у державну власність готувалися з 2010-го, сама зміна статусу відбулася у 2012 році.
«З цього часу усі установи-орендарі повинні були б укласти договори оренди з регіональним Фондом держмайна у Києві. Протягом двох-трьох років триває переписка з усіма установами, щоб вони впорядкували свої відносини з Фондом», – каже він. Утім, після переукладення договорів з Фондом держмайна, за нинішньою методикою розрахунку, яку встановлює Кабмін, орендна плата становитиме близько мільйона гривень на рік, зауважує Адріана В’ялець. У музею цих грошей немає.
У січні Міністерство культури створило робочу групу стосовно ситуації в заповіднику та погодилось, що необхідно змінити методику розрахунку, щоб зменшити орендну плату до символічної – однієї гривні на рік. Однак, попри обіцянки, на рівні Кабінету міністрів жодних змін досі не відбулося.
