Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 11:05

Польща перед вибором і війна Путіна проти України


Акція протесту проти агресії Росії. Варшава, 23 листопада 2014 року

Якщо прогнози щодо результатів виборів справдяться, ми маємо зайвий раз привітати самих себе із тим другом і партнером, якого доля послала нам в особі Польщі

Цьогоріч у кількох європейських країнах – Британії, Польщі, Іспанії, Данії, Португалії, Фінляндії та Швейцарії – відбудуться парламентські вибори У Польщі також пройдуть (і досить скоро – 10 травня) вибори президентські. Останні вважаються «нецікавими» з огляду на прогнозованого із майже стовідсотковою точністю переможця – чинного президента Броніслава Коморовського. Проте це не означає, що вибори будуть позбавлені драматизму. А драматизм цей, вочевидь, привнесе присутність на виборах явно провокативного проросійського елементу.

Путінський десант

Як не прикро, але Польща, як і країни Балтії, зазнає нині дуже потужної інвазії путінських агентів, перелицьованих агітаторів та порушників спокою всіх мастей. Деякі з них зареєстровані і кандидатами в президенти, що кореспондує цьогорічній кампанії певну специфіку. Одним з кандидатів, котрий радше схиляється до проросійських позицій, є Януш Корвін-Мікке, член партії «Конгрес нових правих».

Він вважає, що Польщі не вартує втручатися у конфлікт на Донбасі. Кандидат у президенти Корвін-Мікке представляє Польщу у Європейському парламенті, що є дуже промовистим штрихом: адже праві сили у Європарламенті, які пройшли туди під час минулорічних виборів, здебільшого схвалюють дії Путіна (хоча це є окремою темою для розмови).

Пропутінські настрої демонструють також іще, як мінімум, троє кандидатів у президенти Польщі. По-перше, це Януш Палікот, голова партії «Твій рух», котрий засуджує санкції щодо Росії, а також усі «спроби спровокувати Росію». По-друге, Павєл Кукіз, незалежний і більш-менш поміркований кандидат, що виступає виключно за гуманітарну допомогу Україні, залишаючи за дужками допомогу військову. По-третє, епатажна телеведуча Магдалена Огурєк, яка прямо заявила, що у разі свого обрання налагоджувати прямий контакт із Кремлем.

На додачу до них є ще один цікавий персонаж – один з керівників новоствореної партії «Зміна», котра спочатку також задекларувала свої президентські амбіції, а ще всебічну підтримку… «ДНР» та «ЛНР». «Батьком» «Зміни» є такий собі Матеуш Піскорський, який відпрацьовує кошти Кремля у «Європейському центрі аналізу геополітики» і як президент останнього відвідує ефіри пропагандистського каналу Russia Today, де всіляко відбілює президента Росії.

Свого часу Піскорський представляв у Сеймі фракцію «Samoobrona Rzeczpospolitej Polskiej» – польський аналог російської ЛДПР як за ідеологією, так і за рівнем скандальності. Піскорський – єдиний в Європі депутат-скінхед, ідеолог «бритоголового» руху північної Польщі, видавець нацистського журналу «Одалан». Має імідж запеклого расиста і антисеміта. Зрозумівши, що шанси на президентство у нього є нульовими, Піскорський пообіцяв повести «Зміну» на парламентські вибори.

Іти за лідером

Що ж стосується президента Коморовського, то на нього робить ставку правляча «Громадянська платформа» (сам Коморовський – безпартійний), а також включена до складу чинної коаліції Селянська партія, котра ухвалила рішення не висувати свого кандидата. І хоча, на думку польських ЗМІ, у порівнянні з покійним президентом Лехом Качиньським, який загинув в авіакатастрофі під Смоленськом, Броніслав Коморовський програє, він все ж є гідним претендентом на посаду номер один.

Згадуючи трагедію 2010 року, польський інтернет-портал «W Polityce» дещо занадто емоційно пише про те, що «вбивство Леха Качиньського росіянами» (а у авторів статті немає сумнівів, що мало місце саме вбивство) виконало свою «попереджувально-виховну роль». Адже за нової влади «ніхто не піднявся проти російських танків у Криму, ніхто не поїхав у Донецьк і навіть у безпечний Київ. Польський президент сидить тихо, зблідли й інші польські політики. Польща боїться, Європа боїться, Україна залишилась сама».

Така оцінка не є справедливою, адже і Коморовський, і його найближчий суперник – висуванець партії «Право і справедливість» Анджей Дуда – не заслуговують на підозру у прихованій колаборації із Путіним. Дуда взагалі запропонував відправити на Донбас польські війська – аби ті виступили на боці українських силовиків. Антипатії до Росії з боку правлячої польської верхівки посилюються через вперту відмову Кремля видати Польщі уламки лайнера, в якому загинув Лех Качиньський та решта тодішнього уряду.

Слід зазначити, що, якщо на президентських виборах переможе Броніслав Коморовський, то зовнішньополітичний курс Польщі не зміниться – вона залишиться активним партнером та лобістом українських інтересів на світовій арені. Що стосується парламентських виборів, то, згідно із опитуваннями, правляча нині «Громадянська платформа» має такий самий рейтинг, що і очолювана Ярославом Качинським партія «Право і справедливість». Обидві політсили періодично «обмінюються» лідерством, зберігаючи майже однаковий рівень підтримки.

У синергії з парламентом

Цікаво, що пропутінські російські медіа значно більше хвилюють вибори парламентські (що мають відбутися восени), аніж президентські. Одне з видань зазначає наступне: «Якщо вибори виграє опозиція і прем’єр-міністром знову стане Ярослав Качиньський, це може значно загострити зовнішню політику Польщі». В цьому контексті побоювання Кремля не безпідставні.

Під час недавньої передвиборчої зустрічі Качиньський заявив, що він не проти базування на території Польщі іноземних військ з країн-союзників. «Це повинні бути американці, бо тільки їх боїться Росія. Бо напасти на нас можуть не якісь інопланетяни, а саме Росія», – сказав він. «Військо мусить бути численнішим. Воно мусить бути достатньо добре озброєним, бо можливий напад на Польщу означати справжню війну, а не якусь там інтервенцію, не якийсь інцидент», – наголосив Качиньський.

Зрозуміло, що подібні висловлювання Росії смакують не дуже. Не багато втіхи для Кремля містить і персона Еви Копач – очільниці «Громадянської платформи» та теперішньої глави польського уряду. Від Еви Копач Путін отримав кілька дзвінких ляпасів – починаючи від її позиції щодо санкцій проти РФ і завершуючи відхиленим запрошенням прибути 9 травня на парад до Москви. «Росію неможливо розглядати в якості партнера», – ось одне з типових висловлювань польської прем’єрки.

Все, що є небезпечним для Росії, є одночасно обнадійливим для України. Якщо теперішні прогнози щодо результатів виборів справдяться, ми маємо зайвий раз привітати самих себе із тим другом і партнером, якого доля послала нам в особі Польщі і який допомагатиме нам у протистоянні з Росією як спонсором і модератором профашистських рухів.

Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України 4-х скликань

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Михайло Поживанов

    Голова громадської організації «Фонд муніципальних реформ «Магдебурзьке право», заступник міністра економіки України (17 грудня 2008 – 11 березня 2010), голова Державного комітету України з державного матеріального резерву (29 грудня 2007 – 17 грудня 2008). Народний депутат України 2-го, 4-го, 5-го та 6-го скликань. Доктор технічних наук, професор

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG