«Це найреальніша з усіх реформ» – конкурсантка відбору до поліції

У Києві тривають тренування кандидатів на посади в новій патрульній службі поліції, яка повинна прийти на зміну міліції – незважаючи на те, що новий український закон «Про поліцію» поки ще не ухвалений Верховною Радою. Заявки на участь у відкритому конкурсі подали понад 33 тисяч осіб. Тренують майбутніх патрульних українські інструктори, яких перед цим вчили зарубіжні колеги, у тому числі, зі США. Ініціатором і головним ідеологом реформи української міліції є Екатеріне Згуладзе, перший заступник міністра внутрішніх справ країни – вона відповідала за реформу поліції в Грузії, яка визнана успішною в усьому світі.

Радіо Свобода розмовляло з майбутнім поліцейським Михайлом Кіндракевичем, який пройшов усі етапи відбору до патрульної служби, залишивши заради неї кар'єру в одній з українських комерційних фірм, і з київською журналісткою Наталією Вагнер, яка спробувала свої сили на першому етапі відбору до нової поліції. Ілюстрації до цього матеріалу – фотографії нью-йоркського фотографа Михайла Фрідмана, зроблені ним під час тренінгів для американського журналу The New Yorker.

– Мені 24, я родом з міста Трускавця, Львівська область. Після закінчення університету я працював в одній з компаній, яка займається електронною комерцією, прочитав на сторінці в Фейсбуці у Арсена Авакова про нову реформу. Звільнився з роботи, подав заявку, пройшов всі етапи відбору. Ось я і тут. Вчимося вже п'ятий тиждень.

– Хто вас тренує?

– Для інструкторів проходив відбір так само, як і для кадетів нової поліції. Серед інструкторів є юристи, адвокати, правозахисники. Відсотків 20 – це інструктори з системи МВС. Тобто викладачі академії. Але їх небагато. Практику у нас ведуть бійці підрозділу «Сокіл». А їх, у свою чергу, вчили американські поліцейські. Час від часу американці приходять на заняття, роблять зауваження, підказують. Ось так ми займаємося.

– Наскільки важко даються ці тренування, вони легші чи важчі, ніж Ви очікували?

– Однозначно відповісти не можу. Наприклад, мені дуже подобається практика, вогнева та тактична підготовка. Безпосередньо зараз у нас були дві «пари» тактики, ми працювали в спортзалі, але більшість хоче ще. Складніше даються такі курси, як адміністративне право. Потрібно багато вчити, запам'ятовувати, розуміти.

– Ви натерпілися від старої української міліції? Як оцінюєте її поведінку – не «Беркута», а саме київської міліції – під час Майдану?

– Складно сказати... Я знаю, що було багато міліціонерів, які поділяли погляди людей на Майдані, але не могли нічого зробити, тому що у них був наказ стояти і охороняти порядок або відтісняти мітингувальників. Але в принципі, у мене тісних зв'язків з міліцією не було і немає. Рік чи два тому у мене не виникало думки піти працювати в міліцію.

– Вам пояснили, в чому полягатиме Ваша робота як співробітника нової патрульної служби?

– Чіткого розуміння поки немає. Це експеримент, який вперше втілюється в життя. Я читав зразки законопроектів... нам розповідають про бачення того, яким повинен бути поліцейський, якою буде нова система, якими будуть базові принципи, якими повинні керуватися полісмени. Але поки не зрозуміло, хто і що буде виконувати, які обов'язки. Поки не ухвалено Закон «Про поліцію», чіткого розуміння таких деталей немає.

– Розкажіть докладніше про відбір. З яких етапів він складався, чи виникли у Вас якісь складнощі на цьому шляху, якщо так, то які?

– Було кілька етапів відбору. Перший етап – тестування основних навичок. Тест складався з п'яти блоків: математика, українська мова, аналіз, логіка і ще один, не пам'ятаю вже, який. Всього було 60 питань, по 12 в кожному блоці. Максимум можна було набрати 60 балів. Другий етап – фізпідготовка. Біг на 100 метрів, на 1000 метрів і підтягування. Був психологічний тест MMPI2 – для виявлення психологічного портрета людини. Після цього була військова медична комісія, а потім співбесіда з групою експертів.

– До патрульної служби можуть потрапити співробітники колишньої міліції чи вона набирається повністю з новобранців?

– Звичайно, можуть. Відбір повністю відкритий для суспільства. З 17 тисяч заявок близько тисячі – заявки колишніх і дійсних співробітників МВС. Насправді серед нас, серед кадетів, дуже мало колишніх міліціонерів. Я не знаю чому. Можливо, вони не подавали заявки, не вірили в це, але у всіх були рівні умови, хто завгодно міг подати заявку, включаючи колишніх або дійсних співробітників міліції.

– На яку зарплату Ви розраховуєте в новій поліції?

– Особисто для мене це питання не було пріоритетним. Це важливе питання, але я ухвалював рішення, виходячи не тільки з цього. Нам обіцяли рівень зарплати в 6-8 тисяч гривень. Вже під час навчання нам повідомили, що, враховуючи девальвацію, рівень підвищили з 8 до 10 тисяч гривень (350-450 доларів США за курсом на 27 квітня – ред.)

– Люди, разом з якими Ви тренуєтеся, – хто вони? Чи вдалося вам завести нові цікаві знайомства?

– Можу вам сказати, що у мене щодня відбуваються знайомства з незвичайними людьми. Моя група, наприклад, дуже різноманітна. Господарники, фінансисти, бізнесмени, приватні підприємці, викладачі, футбольні тренери, агрономи, прокурори. Всі, хто тільки може бути! Є й кілька міліціонерів.

– Що об'єднує цих людей?

– Мені і багатьом іншим, хто прийшов, як і я, дуже набридла ситуація в країні. Кожен вирішує для себе. «Ось я прийду і спробую щось змінити». Ця ідея нас об'єднує і рухає вперед.

– Ви вірите, що реформа буде успішною?

– Звичайно. Тому я і тут, тому що я вірю!

– Чи багато у вашій групі жінок, і яке до них ставлення?

– Серед нас приблизно 25-30 відсотків жінок. Упередженого ставлення до них немає. Всі вчимося, працюємо на одному рівні.

– Ідеолог і натхненник цієї реформи – заступник міністра внутрішніх справ Катеріне Згуладзе, яка здійснювала аналогічну реформу в Грузії. Чи вивчали Ви грузинський досвід, визнаний успішним в усьому світі, чи подобається Вам те, як реформували поліцію там?

– Так звичайно. У них реформа відбувалася близько 10 років. Я сподіваюся, що ми поступово наблизимося до тієї ситуації, яка зараз є в Грузії. Ека Згуладзе – практик, і я думаю, що і у нас все вийде.

– Після закінчення тренінгів Вам гарантоване працевлаштування саме в Києві чи є ймовірність, що з часом Вас відправлять працювати в інше місто?

– Ми будемо працювати в Києві. Що стосується працевлаштування в інших містах-мільйонниках... Можливо, буде можливість перевестися і туди. Але поки це невідомо. Ми от давали присягу, там є один пункт, він звучить так: «Чи готові виконувати службові обов'язки там, де буде необхідність». Можливо, через якийсь час будуть відправляти кращих поліцейських до інших міст, щоб там вони ділилися досвідом з іншими поліцейськими.

Киянка Наталя Вагнер теж вирішила спробувати свої сили в конкурсі з відбору кандидатів до патрульної служби Києва – насамперед, як журналіст. Наталія працює редактором популярного київського міського сайту vgorode.ua – свого роду аналога російських сайтів Time Out і «Афіша». Однак, до останнього моменту вона не виключала, що за умови успіху своєї місії вирішить змінити рід діяльності і стане поліцейським. На жаль, перешкодою стали тести на фізичну підготовку. Незважаючи на це, Наталія Вагнер залишилася задоволена побаченим і, як і Михайло Кіндракевич, впевнена в успіхові реформи української міліції.

– Чому Ви вирішили піти на конкурс з прийому до патрульної поліції?

– Насамперед, це був журналістський інтерес, тому що я редактор київського міського сайту. Була шалена ідея все-таки піти туди і пройти відбір до кінця, але мені довелося покинути конкурс, тому що була фізична підготовка. На цей етап я вже просто не пішла, бо я знала, що я його не пройду. Я подивилася нормативи – я не вмію віджиматися таку кількість разів, яка там була потрібна для дівчат. Тому я просто передзвонила і сказала, що я не піду на це тестування.

– Як відбувається процедура подачі заявки? У чому полягає найперший, початковий відбір?

– На першому етапі всі подавали анкети, дані про себе – вік, паспортні дані, вміння водити машину – це було обов'язковою умовою, стан здоров'я. Це вказувалося в онлайн-анкеті. Далі мені подзвонили і запросили на перший етап. Це було тестування. Запросили до навчального центру криміналістів в Києві, тестування проходило на комп'ютері. Можна сказати, що це було схоже на тест на IQ, принаймні, питання були схожі. Було 60 питань на логіку, на математику і так далі. Потім через якийсь час ми дізналися результати цього тестування. Я набрала непогану кількість балів, тому буквально протягом тижня мені передзвонили і запросили на наступній етап тестування.

– Чи багато дівчат прийшло з Вами на перший етап?

– Конкретно в моїй групі дівчат не було взагалі, я була єдиною. Але знаю, що було багато дівчат, наприклад, такі є серед моїх особистих знайомих киянок. Вони пішли в патрульну службу, причому, це дівчата з вищою освітою, як правило, з роботою, з професією. Вони пройшли тести і зараз тренуються в навчальному центрі.

– Якщо у них є і освіта, і робота, то в чому мотивація? Чому вони так вирішили?

– По-перше, мені здається, це хороша зміна діяльності. Складно сказати... зарплата, яку обіцяють, непогана – вище середньої. І робота обіцяє бути досить-таки цікавою.

– А як же бажання змінити країну, особисто взяти участь у реформах?

– Про це просто говорити вже банально. Тому що за останній час у всіх настільки переформатувалася свідомість, люди настільки розуміють, що «якщо не ми, то більше ніхто», що це величезна кількість анкет, величезна кількість охочих потрапити до поліції, цей величезний конкурс і викликаний тим, що люди хочуть працювати в цій системі, вірять в неї.

– А Ви в неї, в цю систему, в цю реформу, вірите? Її не спіткає, наприклад, доля люстрації, яка неабияк забуксувала?

– Це якраз найреальніша реформа з усіх наших реформ, які були після революції. Це перша і єдина реформа, яка зараз реальна. Очікування великі, але я вірю, що все вийде, тому що не може не вийти.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода