Днями виповнився рік, як на Донбасі відбувся псевдореферендум про самовизначеність регіону. Він став точкою неповернення, після якого в регіоні розпочались всі «принади» окупації: розкрадання міст, тортури до військовополонених і місцевих патріотів, обстріли житлових районів, голодні бунти. Кожен новий етап господарювання бойовиків відзначався поваленням старих і народженням нових символів в житті Донбасу. Газета «Сегодня» виокремила найзнаковіші з них. У статті «Артефакти з Донбасу» згадуються зникла пальма Мерцалова, прибраний з фасаду Донецького університету барельєф із зображенням Василя Стуса, уламки пасажирського автобуса, обстріляного бойовиками.
Про життя у Станиці Луганській, що перебуває в зоні бойових дій, розповідає газета «Голос України». Станично-Луганський район – регіон особливий. Він розташований усього за кілька десятків кілометрів від кордону з Росією, і живуть тут нащадки донських козаків. Сепаратистські настрої серед населення дуже розвинені і українську владу тут не вельми люблять. Однак, як зауважує видання, ці настрої змінюються. Бо люди на собі відчули, що таке війна, зрозуміли, наскільки важливий мир. І, головне, – люди переконалися в тому, що, крім війни, Росія нічого хорошого дати їм не може. Через територію району перекидали першу зброю з Росії. На власні очі жителі бачили, як через кордон із «братньої» російської території на їхні села летіли снаряди, випущені з «Градів». І якщо раніше жителі були проти українських військ, які дислокувалися в районі, то сьогодні вони всіляко їм допомагають. І хоча настрої не змінилися кардинально, але переважна більшість розуміє – якщо українська армія піде, то прийде «ЛНР», і тоді настане життя, як в окупованому Луганську – пенсій нема, соціальної допомоги нема, банки не працюють, продукти – втридорога. Навряд чи це можна назвати спалахом несподіваної любові до України, найімовірніше, це суто прагматичні розрахунки, але зміни в настроях людей помітні, стверджує видання.
Близько десяти відсотків німецьких військових, які отримали в 1933-1945 роках наказ вбивати євреїв, відмовилися його виконати. Порушників не розстріляли і не посадили. Їм доручили іншу роботу. Парадокс в тому, що повідомляють про цей факт не в навчальних закладах на території колишнього СРСР, який переміг нацизм, а в Німеччині. У першій країні, що навчилася покаянню за скоєні злочини, констатує газета «Факти». Видання пише, що Німеччина пройшла непростий шлях для того, щоб примиритися з трагічним минулим, покаятися і піти далі у своєму розвитку. Про те, завдяки чому країна, яка програла війну, сьогодні в багатьох сферах є прикладом для наслідування, і як почувається переможці «Факти», розповідають у рубриці «Уроки історії».
