У доповіді Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), штаб-квартира якої розташована в Парижі, під назвою «Загальні базові знання: що країни можуть отримати», яка зосереджена на дослідженні математичних навичок школярів 76 країн світу, говориться про пряму залежність якості освіти та економічного розвитку держав.
Школярі в таких країнах, як Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, Японія та Тайвань продемонстрували найкращий рівень знань у математиці та точних науках, як говорить доповідь.
Із посткомуністичних країн до топ-двадцятки потрапили лише Естонія, Польща та Словенія.
Дослідження, як виглядає, трохи кидає кінь на загально поширене уявлення, що колишні комуністичні країни Європи – якщо вони й мають гірші показники в інших царинах, то принаймні мають високий рівень математичної та наукової освіти.
Андреас Шлейхер, директор департаменту ОЕСР із освітніх програм, каже, що враховуючи нинішній показники, у нього є сумніви, що школярі у Східній Європі та колишньому Радянському Союзі навіть раніше мали дуже високий рівень освіченості в сучасному розумінні цього слова.
«Система освіти на Балканах та у Східній Європі, назагал, робила наголос на вивченні матеріалу на противагу творчому застосуванню здобутих знань. Сьогодні важливим є не те, що ти знаєш, а як ти можеш застосувати на практиці свої знання», – каже Шлейхер.
Результати дослідження вказують, що серед європейських країн колишнього комуністичного табору на кшталт Чеської Республіки, Словаччини та Угорщини, рівень освіти хоча й поступається західноєвропейським країнам, однак назагал школярі мають вищі знання, порівняно з новими незалежними державами пострадянського простору.
Дослідження брало до уваги Україну (38 місце), Росію (34), Казахстан (49) та Вірменію (50).
Найслабші знання, як виявилось, мають школярі на Балканах та в колишній Югославії. Найгірші показники отримали Македонія (65 місце) та Чорногорія (56).
Освіта та економіка
У плані того, що країни можуть отримати в разі реформування своєї системи освіти, то тут ролі міняються.
Ті країни, які серйозно віддані реформам системи освіти, отримають у майбутньому значні переваги. Країни, які серйозно віддані справі освітнього реформування – як наприклад поліпшенню рівня викладання предметів – також отримають більше у плані зростання добробуту та економічного піднесення.
Шлейхер каже, що якість шкільного викладання є потужним індикатором того, як країна розвиватиметься економічно у довшій перспективі.
Він додає, що це, однак, не означає, що просте збільшення видатків на освіту автоматично принесе більше економічне зростання тій чи іншій країні.
«Найефективнішим покращенням був би пошук та влаштування на роботу кращих учителів та залучення школярів до активного типу отримання знань», – каже Шлейхер.
Доповідь вказує, що якби, приміром, Македонія пішла цим шляхом, то могла б збільшити валовий внутрішній продукт у 12 разів до 2030 року.
Такі ж самі значні показники потенційного збільшення ВВП передбачаються – в разі серйозних освітніх реформ – для України, Сербії, Вірменії та Казахстану.
