Більшість європейців щиро вірять у те, що у Кремля є якийсь «запасний вихід», «друге дно» – загалом, щось таке, що дозволило б уберегти Росію і її економіку від краху. Там ніяк не можуть повірити, що Кремль не прорахував наслідки своїх дій. А саме: санкцій, знекровлення економіки, падіння рівня життя і неминучого наростання відцентровості, яке за цим слідує. Нерозуміння західними політиками логіки Кремля відбувається тому, що вони намагаються аналізувати його як систему. Зважену, професійну, компетентну. А тим часом, як наголошує дописувач «Української правди», логіка офіційної Москви впирається в індивідуальні бажання і точно такі ж особисті уявлення про реальність. А система подібних мотивів цілком може бути ірраціональна. Приблизно так само, як ірраціональна мотивація алкоголіка. Власне, саме це зараз і відбувається в діях Кремля. З точки зору оточуючих, він займається саморуйнуванням. З точки зору самого хворого, він «живе так, як хоче». Але чи можна при цьому думати, що у алкоголіка є хитрий план, рятувальний круг і запасний вихід? Звичайно ж, ні, переконаний автор. Він наголошує, що немає сенсу недооцінювати противника. Але точно так само немає сенсу його і переоцінювати. Російська безапеляційність стоїть не на залізобетоні – вона стоїть на самовпевненості. Це та сама історія про голого короля, якому ніхто не наважується сказати правду в очі. Але король їздить по місту без одягу не тому, що задумав хитре. А тому, що не зрозумів очевидного. Заголовок статті: «Не переоцінюйте Кремль».
За рік свого президенства Петро Порошенко зробив чимало помилок. Передусім, це кадрова політика. Хоча, як переконує дописувач сайту «Главред», на його місці будь-хто інший наробив би тих самих помилок. Найперше – через недостатню готовість «партій Майдану» брати на себе відповідальність і працювати на благо країни організовано. Майдан, на хвилі якого піднявся Порошенко, не мав жодної вертикалі. Замістити собою нудну бюрократичну машину революційні лідери виявилися не готовими передусім морально. Через те органічно почуваються в стані перманентної революції, коли треба критикувати владу, а не пропонувати альтернативу. Зокрема, анонсований мітинг з вимогами відставки президента ймовірно не обійдеться без щирих людей, котрі вимагають для себе нової країни. Але пригадають Петрові Олексійовичу не помилки й політичні прорахунки. Перший у списку його гріхів – бізнес та статки. Чи був бізнесменом за свого президентства Леонід Кравчук? Ні. Леонід Кучма? Власного бізнесу напевне не мав і не має, хоча, як і Кравчук, не бідував і не бідує. Віктор Янукович? Той досі має мільярди, не заробивши при цьому жодної копійки власними руками, тим більше – розумом. На відміну від своїх попередників, той, кого позбавили звання президента України, не вмів у своєму житті зовсім нічого, включно з умінням зрозуміло формулювати думки. Як бачимо, доля держави Україна досі лишається не кращою, проте вона не залежала від того, чи мав власний бізнес кожен її очільник, пише автор.
Нині в українському суспільстві думки розділилися на тих, хто вважає, що Міхеїла Саакашвілі відправили на заслання, щоб менше говорив про реформи, і тих, хто думає, що через керівництво областю його готують на прем'єрство. Як стверджує дописувач сайту «Хвиля», Саакашвілі в певному розумінні небезпечніший для Петра Порошенка, ніж Ігор Коломойський. Коломойський не зміг перебити американську карту, яка зіграла на Порошенка, а Саакашвілі в разі якоїсь «несправедливої» відставки може. Якщо не через самий верх Капітолію, то через західні медіа та експертні співтовариства він може дуже сильно послабити кредит довіри США до Порошенка. У Саакашвілі немає очевидного корисливого інтересу в Україні, тиснути його бізнес або схеми не вийде. Уявити, що Саакашвілі буде покірним чиновником теж важко. Але є один нюанс, який для Порошенка переважує інші в цій ситуації, а саме: «Президентом України може бути обраний громадянин України, який проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років». Ось ці чинники і забезпечать рівновагу цього дуету найближчим часом, переконаний дописувач.
