Доступність посилання

ТОП новини

«Закріплений журналіст». День п'ятий: музей під снарядами


Плакат у музеї Луганської ТЕС
Плакат у музеї Луганської ТЕС

Щоденник журналіста Радіо Свобода про роботу на передовій за програмою Embedded journalism

Четверту частину щоденника читайте тут.

Зранку «Іванич» пропонує поїхати на ремонтну базу – на позицію треба забрати бронетранспортер після ремонту. З радістю погоджуюсь, і вже на базі намагаюсь розговорити одного з ремонтників із позивним «Міхалич».

«Частіше за все двигуни доводиться ремонтувати. Через високі температури вони з ладу виходять»

«Частіше за все двигуни доводиться ремонтувати. Через високі температури вони з ладу виходять», – неохоче говорить ремонтник.

По поверненні прошу командира підрозділу відправити мене ще кудись, але він із посмішкою відсилає мене до менеджера з комунікацій Луганської ТЕС Тетяни Сараєвої: «Там до неї ще якісь журналісти приїхали, поспілкуйтеся там. Усі зйомки на ТЕС через неї проходять», – повідомив капітан. Поки ми розмовляємо, до командира приходить кілька людей – усі з якимось проблемами, починаючи з відпустки і закінчуючи тим, де робити вогневі позиції для бронетранспортера.

Луганська ТЕС у Щасті потерпає від обстрілів
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:02:54 0:00

«До вас наступного тижня ще журналісти приїдуть», – попереджаю я офіцера. Він лише усміхається.

Майже усі експонати з музею зараз прибрали – залишились лише фотографії та кілька стендів

Тетяна виявляється дійсно дуже дружньою, перевіривши мої документи, вона веде мене до музею. У 2016-му Луганській ТЕС буде вже 60 років, і менеджер з комунікацій не приховує, що хотіла б більш модернового музею, хотіла б перебудувати той, що є, зробити його ближчим до людей. Втім, поки тривають обстріли це важко й небезпечно. Майже усі експонати з музею зараз прибрали, залишились лише фотографії та кілька стендів.

Вийшовши з музею, біля воріт електростанції ми зустрічаємо українського репортера Ігоря Бурдигу, поляка Павла Пеньонжека та американського фотографа на ім’я Джеймс. Для них, як виявилося, запланована екскурсія по ТЕС. До нашої групи приєднуються двоє «айдарівців» з посту на воротах, говорять, що вони тут нещодавно і ще не бачили усієї території.

Від обстрілу у себе вдома, в місті Щастя, загинув один з провідних інженерів ТЕС

Головний інженер показує нам сліди від обстрілів, головним чином, тих, що були ще восени – тоді по станції стріляли «Гради». Сам інженер одного разу потрапив під мінометний або гранатометний обстріл – під час гасіння пожежі його із напарником відкинула вибухова хвиля. Пролетіли кілька метрів, хоча вибух був приблизно у 10-15 метрах від них. Всього від обстрілів постраждали 5 працівників станції – вони потрапили під обстріл біля прохідної і отримали поранення різного ступеня тяжкості. Також від обстрілу у себе вдома, в місті Щастя, загинув один із провідних інженерів ТЕС.

Показують нам перебитий силовий кабель – його пошкодило кулеметним вогнем, і без світла залишились кілька міст Луганської області. Поломку ліквідували доволі швидко, розповідає інженер, але налаштування потребувало кількох годин.

Чи потрапляє енергія ТЕС до міст, які контролюють сепаратисти, – це цікавить не лише мене, а й інших журналістів. Втім, відповісти нам не можуть

Чи потрапляє енергія ТЕС до міст, які контролюють сепаратисти, – це цікавить не лише мене, а й інших журналістів. Втім, відповісти нам не можуть, усю енергію ТЕС передає відповідному державному підприємству, яке вже розподіляє його по Україні.

Декілька десятків працівників пішли з ТЕС під час війни – вони всі жили на територіях, які не контролює українська влада. По-перше, за словами менеджера з комунікацій, було важко їхати на роботу, ну а по-друге, не захотіли. Багато хто поїхав в інші регіони, але потім повернувся і зараз продовжує працювати на електростанції.

Потім журналістів пустили всередину станції – її поступово модернізують, встановлюють нові котли. Як розповідає Тетяна Сараєва, до 2002 року станція перебувала на балансі держави, були затримки із зарплатою, нічого не модернізувалося. Потім підприємство увійшло до складу корпорації ДТЕК, що дозволило їй почати процес оновлення. Припинилися й проблеми з грішми – навіть під час активних бойових дій працівники отримували зарплату в повному обсязі.

Нам показують новий та старий котли – відрізняється навіть система управління, не кажучи вже про стан самої техніки. Потім журналісти їдуть, а я залишаюся збирати речі.

Мій Embeddement підходить до завершення. Хочеться вірити, що він був не останнім, а, як кажуть самі вояки, «крайнім». Дзвоню тим, чиї телефони взяв, бажаю удачі. Час додому.

Embedded journalism – програма, започаткована Міністерством оборони, Генеральним штабом Збройних сил та Міністерством інформаційної політики, за зразок якої взято стандарти роботи західних журналістів під час збройних конфліктів, зокрема в Іраку та Афганістані. Кореспондент закріплюється за штабом одного з військових підрозділів і перебуває на бойових позиціях. Він не бере участі у бойових діях, але підпорядковується відповідному офіцеру і мешкає у тих же умовах, що й решта солдатів.

  • Зображення 16x9

    Михайло Штекель

    Журналіст. Працюю в медіа-сфері з перервами із 2003 року. В 2013 році спробував переїхати з рідної Одеси до Києва, писав про Революцію гідності, анексію Криму і знімав війну на Донбасі. У 2017-му повернувся до Одеси – міста непростого, але вкрай цікавого. Навчався на філософському факультеті, тому маю слабкість до довгих текстів. На Радіо Свобода працюю з 2014 року. Пишу, фотографую, знімаю, спілкуюсь із людьми.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG