Доступність посилання

ТОП новини

Донецьк: рік життя під землею


Близько тисячі людей у місті постійно живуть у бомбосховищах. Ці підвали діти називають «бомбіками»

У підвалах і бомбосховищах уже рік живуть у Донецьку деякі місцеві жителі, зокрема й діти. Попри «режим припинення вогню», люди змушені перебувати під землею, подекуди в антисанітарних умовах, бо там безпечніше, ніж у їхніх квартирах та будинках. Серед дітей підземелля є й такі, яким, як і конфлікту на сході України, виповнився рік.

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:02 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Всього, за підрахунками волонтерів, у бомбосховищах Донецька, попри антисанітарні умови, постійно проживає близько тисячі людей. Вдень вони ходять на роботу, а ввечері повертаються – під землею вони відчувають себе у безпеці.

«Я прокинулася від таких жахливих звуків, я не зрозуміла, що це взагалі було. Це таке було, і це було цілий день. А люди, які вдома, у мене – брата дружина, вона була вдома. І я взагалі не уявляю, як це. Вони сиділи у підвалі, поки все це відбувалося, потім перебіжками вони бігли до бомбосховищ», – розповіла мешканка бомбосховища кореспонденту Радіо Свобода.

Дітлахи вдень гуляють на вулиці і показують свіжі воронки у землі. Ввечері вони повертають додому – у бомбосховище. «Там хлопки такі сильні – це наші стріляли. А потім ми пішли у бомбік», – розповів місцевий хлопчик.

Багато донеччан мешкають у підвалах уже протягом року. «Ось у мене у червні буде рік, як я тут живу. Періодично приходили тільки на ніч ночувати. Ось потім, коли ви приїхали, ми тут вже почали жити повністю, тому що взимку нас так бомбили, що з дітьми навіть вийти нікуди не могла», – розповіла мешканка Донецька.

У підвалі постійно працює телевізор, на підлозі лежать килимки – мешканці бомбосховища у Петровському районі Донецька створюють затишок, як можуть. «Вони взагалі тут про Донбас усі говорять, де розруха, де це, про Путіна, як він там домовляється у цих, у своїх справах», – розповіла літня мешканка про те, що розповідають на російському телебаченні.

«Ми не можемо завозити вантаж»

Постійно у бомбосховищі Петровського району проживає 19 дітей і стільки ж дорослих. У Світлани дві доньки і син Кирило, навесні йому виповнився один рік. «Дитяче харчування, ось я питала, де можна купити, що в аптеці я не могла знайти. Мені сказали – їдьте в Україну», – пояснює Світлана.

Ввозити гуманітарну допомогу на територію, підконтрольну угрупованню «ДНР», із України стало набагато складнішим. Волонтерські організації скаржаться на те, що стикаються з різного роду проблемами.

«Возимо з України, тобто, ми робили закупівлі, і всі ввозили у Донецьк. Зараз це можна робити тільки через узгодження з Міністерством соціальної політики, і тому ми веземо на яку-небудь організацію, яка є юридичною особою. Тобто, як самі для себе, волонтерська група, ми не можемо завозити вантаж», – розповіла представниця волонтерської організації «Відповідальні громадяни» Ольга Коссе.

Попри складнощі, гуманітарну допомогу все ще доставляють. Однак замовлення місцевих жителів привезти вдається не завжди.

Дитячі малюнки – заклики до миру

Під час «перемир'я» у жителів підвалу була можливість переїхати назад додому або до гуртожитку для переселенців. Багато хто залишився – на випадок, якщо знову почнеться війна. До того ж, до бомбосховищ постійно привозять гуманітарну допомогу.

«Потрібно розраховувати на самого себе. Ти сам шукаєш собі житло, а потім сам працюєш і сам думаєш, як годувати своїх дітей. Легше ж, звичайно, просити у гуманітарних організацій», – сказала Коссе.

Самі жителі підвалу кажуть, що будуть раді повернутися додому, якщо військові дії на Донбасі повністю припиняться. Зараз вони занадто бояться за своїх дітей. «У нас діти це бачили і чули. Вони вже бояться просто, у них настільки психіка порушена», – розповіла мешканка бомбосховища.

А поки звуки падаючих снарядів ще доносяться з вулиці, діти розмальовують стіни свого тимчасового житла написами, що закликають до миру.

Фотографії та відеосюжет від проекту Радіо Свобода «Настоящее время».

Над матеріалом працювали Петро Шеломовський, Катерина Кочкіна та Анна Шаманська.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG