На Донбасі бойовики почали влаштовувати для школярів так звані військово-патріотичні табори, де хлопців хочуть навчити поводитися з автоматами та кулеметами і навіть рити окопи. Про це журналістам газети «Сегодня» поскаржилися жителі окупованого Харцизька на Донеччині. Однак, як з'ясувалося, юні військові є також у Горлівці та Дебальцевому. Психологи прогнозують, що у багатьох дітей після участі в тих чи інших військових заходах може «зруйнуватися психіка» і розвинутися жорстокість. На цьому наголошується в статті «На КПП бачили дитину зі зброєю».
Під виглядом здешевлення вартості газу для населення політики відстоюють інтереси газових баронів. Відповідний законопроект подала у Верховну Раду Юлія Тимошенко. Насправді він має на меті отримання мегаприбутків головним спонсором «Батьківщини» – газовим бароном Олександром Онищенком, стверджує експерт «Газети по-українськи». Бізнесмен нині фактично володіє низкою газодобувних підприємств, що мають договір спільної діяльності з державним «Укргазвидобуванням» – найбільшою державною компанією в цій галузі. Цю схему свого часу створив Янукович. Аргумент лобістів такий: приватні газодобувні підприємства збиткові через високу рентну плату. Насправді, підприємства часто штучно збиткові – тільки для того, щоб не платити ренту, наголошує експерт. І їх треба змусити це робити – чи репресивними методами, чи навіть через анулювання ліцензій, але не через кардинальне пониження ренти. Видання пише, що Юлія Тимошенко через борги за виборчу кампанію вже змушена була віддати Онищенку посаду міністра екології, що належала їй за квотою коаліційної угоди. Адже саме це відомство видає ліцензію на видобуток українського газу.
Утім, як переконує тижневик «Коментарі», докір Тимошенко в тому, що її законодавча ініціатива працює в першу чергу на Онищенка, низькопробний. Хоча б тому, що цей бізнесмен далеко не найбільший гравець на ринку. Значно могутніші за нього – Ігор Коломойський, Микола Злочевський, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов і Дмитро Фірташ. Майже з усіма ними у Тимошенко давні рахунки. І виходить, що просуваючи законопроект, вона наполягає на полегшенні життя своїх непримиренних опонентів, що нереально.
28 червня буде 19 років із часу ухвалення Конституції України. Однак протягом усього цього часу не припиняються розмови про необхідність внесення змін до Основного закону. І таких змін документ зазнавав вже неодноразово: 2004-го, після помаранчевих подій; 2010-го, за президентства Віктора Януковича (не без участі Конституційного суду) і 2014-го, після Євромайдану. Над змінами до Основного закону країни працюють і сьогодні. Що ж в українській Конституції не так – чому її постійно прагнуть змінити? Де слід шукати проблему? Про це розповідає газета «День».
