Через постійні проросійські заяви президента Чехії Мілоша Земана, які радо цитують російські засоби інформації в Росії, Прагу починають сприймати як один із прокремлівських елементів у Європейському союзі. Та прем’єр-міністр Чехії – а в цій країні не президент, а уряд визначає зовнішню політику – Богуслав Соботка відкидає таке трактування. Важливо зберегти тиск санкціями на Росію, щоб домогтися виконання мінських домовленостей щодо врегулювання на сході України, вважає він. Задля вирішення інших глобальних питань співпраця з Росією необхідна – але якщо Москва піде на подальшу ескалацію в Україні, санкції треба буде ще й посилити, сказав Богуслав Соботка в інтерв’ю Радіо Свобода.
В разі, якби Росія пішла на ескалацію напруженості на сході України, це був би привід для посилення санкцій
– Необхідно, щоб були виконані мінські домовленості. А, як чути з заяв із боку країн, що брали участь у переговорах про мінські домовленості, їх, на жаль, не виконує повністю жодна з обох сторін конфлікту, тобто українська і російська сторони. Для нас важливо, щоб санкції тривали до часу, коли буде завершене виконання мінських домовленостей. А в разі, якби Росія пішла на ескалацію напруженості на сході України, спробувала якимсь воєнним чином змінити становище, що нині існує на сході України, це був би привід для посилення санкцій. Інакше ж, на мою думку, санкції мали б залишитися на нинішньому рівні як гарантія того, що і Україна, і Росія будуть мати мотивацію шукати домовленості.
– Президент Чехії Мілош Земан нещодавно говорив про необхідність співпраці з Росією, зокрема, в таких питаннях, як боротьба з ісламістським екстремізмом. За його словами, президент Росії Володимир Путін може бути визначним союзником у цьому, а угруповання «Ісламська держава» становить більшу загрозу, ніж Росія. Чи Ви поділяєте цю думку?
Хоча ми маємо конфлікт між Європою і Росією, між НАТО і Росією через Україну, ми все ж мали б шукати шлях до домовленості щодо інших великих безпекових викликів
– «Ісламська держава» становить величезну проблему. І це проблема не тільки для Заходу – це й проблема для арабського світу. І я думаю, що нам треба шукати союзника, як-то євроатлантичну спільноту, щоб подолати екстремістів на кшталт «Ісламської держави». Таких союзників ми можемо цілком логічно шукати і в Росії, і серед арабських країн, що не зацікавлені в поширенні такого різновиду радикалізму. Я думаю, що з проблемою «Ісламської держави» Захід не впорається лише сам… До цього має бути готова, наприклад, Рада безпеки ООН, щоб бути здатною схвалювати мандати для операцій, до яких вона буде змушена через дії «Ісламської держави», в майбутньому. І для цього важлива згода поміж усіма визначальними державами. Так що я думаю, що, хоча ми маємо конфлікт між Європою і Росією, між НАТО і Росією через Україну, ми все ж мали б шукати шлях до домовленості щодо інших великих безпекових викликів, перед якими сьогодні постав світ.
– Президент Земан вважає, що Росія може вступити до Європейського союзу років за двадцять. Чи Ви з цим згодні?
Зближення з Росією буде залежати від того, чи буде Росія здатна погодитися з фактом, що Україна, Грузія і Молдова – суверенні країни, які мають право самі вирішувати своє майбутнє
– Європейський союз мав би бути зацікавленим у тому, щоб не будувалася нова «залізна завіса» на його східних кордонах. Але перш ніж ми взагалі почнемо будь-які міркування, хай і суто теоретичні, про будь-яке зближення між Росією і Євросоюзом, необхідно вирішити цілком практичну проблему: якою буде доля країн, що лежать на схід від наших кордонів і що прагнуть стати членами ЄС, – таких, як, наприклад, Грузія, Молдова, Україна. І членство цих країн, на мою думку, є першочерговим викликом. Це актуальне завдання на найближчі десь 10–15 років, доки ці країни не будуть здатні виконати умови членства в ЄС, – щоб ми їм дали європейську перспективу… А зближення з Росією – це вже питання подальших часів. І воно буде дуже залежати від того, чи буде Росія здатна погодитися з фактом, що Україна, Грузія і Молдова – це суверенні країни, які мають право самі вирішувати своє майбутнє.
– Для багатьох слухачів Радіо Свобода Чехія нерозривно пов’язана з іменем її першого президента Вацлава Гавела. Але останнім часом країна стала виглядати зовсім інакше – зокрема, через заяви президента Мілоша Земана, який говорить про потребу тісніших зв’язків із Москвою. Чи змінила Чехія своє геополітичне спрямування останніми роками?
Те, що зараз сталося в політиці Росії щодо України, стало для всіх великим шоком. Я радий, що Європа на це реагує, що ми діємо спільно
– Не думаю, що в Чехії сталася якась геополітична зміна. Ми є частиною НАТО, частиною Європейського союзу, і, мушу сказати, ми належимо до активних членів обох цих організацій. Змінилося те, що в Європі відбулося певне розслаблення останніми роками, посилилися економічні відносини з Росією, і це стосується не тільки Чехії, а й Німеччини, Великої Британії чи Франції, скажімо. І те, що зараз сталося в політиці Росії щодо України, стало для всіх великим шоком. Європа мусить із цим рахуватися, Європа мусить на це реагувати. І я радий, що Європа на це реагує тим, що ми діємо спільно.
– Яка, на Вашу думку, була найбільша й найнесподіваніша перешкода, що постала перед Чехією на шляху від тоталітаризму до демократії? Чи маєте Ви якісь поради для країн, що зараз стають на цей шлях змін?
– Думаю, що надзвичайно важливо дотримуватися правил, користуватися досвідом функціонування демократичної правової держави. Чехія пережила економічне перетворення, яке, однак, не супроводжувалося достатнім наголосом на необхідності дотримуватися верховенства права, принципів правової держави. І це привело до великого розчарування громадян. Це також привело до цілої низки різних приватизаційних шахрайств, що врешті послабило довіру до демократії. Так що дуже важливо для країн, які переживають трансформацію, щоб не тільки відбувалися зміни в економіці, але щоб також робився наголос на верховенстві права, щоб також отримало підтримку громадянське суспільство.
