Степан Шляхов
У нещодавньому повідомленні у медіа з посиланням на прес-службу Північного флоту Росії про початок польотів корабельного винищувального авіаполку морської авіації цього флоту (гарнізон Сєвєроморськ-3 Мурманської області) на полігоні-тренажері посадкових систем «Нитка» (раніше абревіатура російською розшифровувалась як «научно-исследовательский тренажер корабельный авиационный») у селищі Новофедорівка поблизу Сак вичленив для себе декілька «цікавинок».
Слід одразу визнати українську де-юре приналежність тренажера у Новофедорівці – у людей притомних це не викличе жодних сумнівів. Хоча б тому, що саме фахівці Чорноморського суднобудівного заводу (Миколаїв, Україна) наприкінці 70-х – на початку 80-х років минулого століття, як відомо, його оснащували і монтували, а військовослужбовці Збройних сил України упродовж останніх 23 років від моменту розвалу Союзу належним чином обслуговували і зберігали. І найголовніше – полігон офіційно Росії ніколи не передавався. А лише, нагадаю, був зданий, починаючи з 1997 року, в оренду на підставі спеціальної міжурядової угоди виключно для підготовки пілотів-палубників єдиного у складі російського ВМФ важкого авіаносного крейсера «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов». До речі, збудованого, як і його наземна копія у Новофедорівці (подібні тренажери є лише в США й Іспанії), тими самими українськими суднобудівниками 1991 року.
Автору цих рядків довелось неодноразово побувати на «Нитці», зокрема, під час перших льотних змін росіян влітку 1997 року. І навіть пощастило взяти ексклюзивне інтерв’ю у тодішнього морського льотчика Росії №1, до слова, потомка грузинських князів, генерал-майора Тимура Апакідзе. Пам’ятаю, як він казав: «Без підготовки на «Нитці» наші льотчики елементарно не зможуть сісти на палубу «Кузнєцова». А яке це психологічне навантаження, у ніч перед польотами на тренажері навіть бувалі льотчики у званні капітана не можуть заснути». Сам мій співрозмовник, виявляється, першим серед стройових льотчиків сідав на палубу «Кузнєцова» у відкритому морі. А ще безпосередньо освоював ту саму«Нитку», 5 років командував, по суті, приписаним до неї 100-м винищувальним корабельним авіаполком, на базі якого «ставали на крило» пілоти всіх чотирьох флотів ВМФ, загалом провів у небі понад три з половиною тисячі годин. Але це все одно не вберегло уславленого аса, до речі, Героя Росії: він отримав смертельну травму внаслідок падіння керованого ним винищувача Су-33 на показових польотах у Псковській області 17 липня 2001 року.
Утім, повернімося все ж до нинішньої несподіваної появи російських морських льотчиків у Новофедорівці. Так-так, несподіваної, бо рівно два роки тому російська преса ледве не захлинаючись писала про початок роботи аналогічної, але вже суто російської, нової «Нитки» в Єйську (Краснодарський край). Свій комплекс росіяни почали там зводити через те, що Україна, буцімто, необґрунтовано підвищила ставку орендної плати за експлуатацію кримської «Нитки» з 700 тис. до 2 млн доларів США.
«До осені цього року ми завершимо в Єйську будівництво злітно-посадкової смуги для всіх типів літаків і розпочнемо зведення посадкового блоку, тобто самого імітатора палуби авіаносця. Тренажер почне функціонувати в 2013 році», – сказав тоді в коментарі для «РИА Новости» командувач морської авіації ВМФ Росії генерал-майор Ігор Кожин. – Відразу після введення його в експлуатацію в Єйськ прибуде частина льотчиків Північного флоту, зокрема, молоді льотчики, для проходження початкового етапу підготовки для освоєння практики приземлення на палубу корабля. Сам тренажер функціонуватиме цілий рік».
А ще раніше тодішній головнокомандувач ВМФ адмірал Володимир Висоцький заявляв, що комплекс запрацює до кінця 2012 року, зокрема, до цього часу буде завершена реконструкція двох злітно-посадкових смуг довжиною 2,5 км кожна, а також створений навчальний центр. І там проходитимуть підготовку льотчики базової патрульної, протичовнової і палубної авіації. Для цього комплекс буде обладнаний трампліном і аерофінішерами (спеціальними пристроями зі стальними тросами, за які при посадці зачіплюється літак, щоб скоротити його пробіг на палубі), як це, власне, зроблено у Новофедорівці.
У березні 2013 року директор російського «Спецстроя» Григорій Нагінський повідомив, що полігон «Нитка» в Єйську буде введений в експлуатацію восени 2013 року. «Глобально там будівельні роботи практично закінчені. Думаю, що в серпні-вересні цього року там уже літаки літатимуть», – сказав тоді Нагінський.
Буквально через два місяці вже нинішній головком ВМФ Росії адмірал Валерій Чирков пообіцяв, що комплекс буде введений в експлуатацію на рубежі 2013-2014 років. «Роботи з будівництва «Нитки» в Єйську йдуть згідно з планом, добре і якісно. Зараз іде підготовка до налагоджувальних і налаштувальних робіт. Я дуже сподіваюся, що тренажер буде введений в дію на рубежі 2013-2014 років», – «уточнив» адмірал.
Також повідомлялося, що новий полігон використовуватиметься не тільки російськими, але й індійськими пілотами з авіаносця «Викрамадитья» (колишнього російського корабля «Адмірал Горшков»). Росія поставила Індії за результатами тендеру 16 літаків МіГ-29К/КУБ за основним контрактом і 4 – за другим (опціонним).
Однак тільки на початку 2014 року прес-служба Південного військового округу повідомила про перші реальні випробувальні вильоти МіГ-29КУБ, «під час яких здійснювали імітацію посадки на палубу авіаносця»; і що головною метою польотів є «перевірка світлотехнічного обладнання палуби тренажера. Зокрема, мала бути дана оцінка комплексам «Сатурн», «Луна-37», МТК-20». Але знову ж таки, літали не стройові льотчики, а виключно льотчики-випробувачі РСК («Российская самолетостроительная компания «МиГ»).
Отже, з «освоєнням практики приземлення на палубу корабля» у морських авіаторів Північного флоту щось не склалось, раз вони обрали перевірену десятиріччями, надійну новофедорівську «Нитку».
За деякими джерелами, пояснення, як завжди, просте: після тих перших випробувальних польотів на реставрованих за 2 мільярди рублів злітно-посадкових смугах виявили серйозні огріхи, зокрема, на них пішли тріщини. Тому командування елементарно не стало ризикувати життям своїх молодих льотчиків-палубників. Тим паче, як відомо, за останній місяць-два в Росії падає п’ятий чи вже шостий військовий літальний апарат, а ще рушиться «капітально відремонтована» чотириповерхова солдатська казарма.
Тепер, власне, про сам «Кузнєцов», у розпорядженні пілотів-винищувачів котрого є фактично аж дві «Нитки»: повноцінна «чужа» у Криму і така сама, але незавершена, своя, на Кубані (це друга «цікавинка»). Раніше у медіа неодноразово озвучувались заяви представників Міноборони Росії, мовляв, крейсер потребує капітального ремонту і, можливо, пройде його у 2012-2017 роках. Однак через брак фінансування ремонт відкладається на невизначений термін.
І ось з’являється найсвіжіша інформація, що 14 травня 2015 року крейсер після свого сьомого дальнього походу, нарешті, став у док 82-го судноремонтного заводу в селищі Росляково (околиця Сєвєроморська Мурманської області) на капремонт. Скільки триватиме той ремонт – невідомо. Проте начальник прес-служби флоту Вадим Серга, на якого посилаються ЗМІ, упевнено заявляє: «Після закінчення тренувань на комплексі «Нитка» (у Новофедорівці – ред.) льотчики повернуться до місця постійної дислокації і розпочнуть підготовку до польотів на палубі важкого авіаносного крейсера «Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнєцов».
Що тут скажеш. Направду, виходячи з нормальної логіки, має бути щось одне: або ремонт крейсера, що начебто розпочався, – фейк, або це тільки майбутні «польоти на палубу». Утім, російський агітпроп розумом не збагнути. Треба мати інші мізки, «заточені» під відмінне від решти людей сприйняття світу й об’єктивної реальності.
Степан Шляхов – військовий експерт
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті Крим.Реалії
