Тетяна Люта
Київ – Єдиний документ, який на сьогодні дає можливість потерпілим майданівцям отримати допомогу від держави, – це постанова Кабінету міністрів «Про соціальний захист осіб, які отримали тяжкі тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту». За цим документом, поранені учасники революції мають право на одноразову грошову допомогу у розмірі 50-кратного прожиткового мінімуму. Проте виплати затримуються, а тяжко поранені у протистояннях досі не можуть оформити інвалідність, заявляють в ініціативній групі постраждалих на Майдані.
Загалом, під час масових акцій громадського протесту взимку 2013-2014 років постраждали більше 2000 осіб.
«За час розслідувань справ майданівців до прокуратури були внесені близько 700 заяв про злочини, з яких близько 200 осіб мали вогнепальні поранення. З цієї кількості заяв близько 300 не були розглянуті взагалі», – заявляє Тарас Гаталяк, координатор правової допомоги постраждалим під час Революції гідності та родинам Небесної сотні. Через це три місяці тому ініціативна група постраждалих на Майдані звернулася до Генерального прокурора Віктора Шокіна з вимогою притягнути до кримінальної відповідальності тих, хто у прокуратурі Києва затягує розгляд цих справ.
Два законопроекти, які були розроблені ініціативною групою і мали на меті полегшити отримання пільг для постраждалих на Майдані, так і не були розглянуті Верховною Радою під час другої сесії. Це зміни до законів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де пропонувалось призначати пенсії «членам сімей осіб, загиблих внаслідок поранення, каліцтва, контузії, одержаних під час участі в Революції гідності».
Існує ще один закон, який передбачає надання грошової допомоги постраждалим на Майдані – «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акції громадського протесту та членам їх сімей». Незважаючи на те, що він був опублікований ще 21 лютого 2014 року, порядку грошових виплат за ним не розробили до цих пір. Тому де-факто він просто не діє. Сума виплат, яка передбачена цим законом, коливається від 200 тисяч гривень (у зв’язку із завданням легких тілесних ушкоджень) до 1 мільйона гривень (у зв’язку зі смертю члена сім’ї).
Тож на сьогодні з усіх документів, які передбачають надання допомоги постраждалим на Майдані, діє лише постанова Кабміну від серпня 2014 року: за нею, поранені на київському Майдані мають отримувати допомогу у 50-кратному розмірі прожиткового мінімуму, тобто 60900 гривень.
Процедура отримання грошей розтягується на 6-9 місяцівПавло Сидоренко
«За майже рік дії постанови лише 87 осіб були внесені до списків на отримання цієї допомоги. А сама процедура отримання грошей розтягується на 6-9 місяців», – стверджує координатор ініціативної групи постраждалих на Майдані Павло Сидоренко.
Проте, за даними Міністерства соціальної політики, які воно надало у відповідь на запит Радіо Свобода, кількість виплат, здійснених державою, суттєво більша.
Так, у 2014 році допомогу отримали 47 потерпілих, у 2015 році – ще 104 людини. Ще семеро потерпілих мають отримати гроші у 2015 році, звітує Мінсоцполітики.
Тобто з часу революційних подій зими 2013-2014-го держава загалом виплатила допомогу 151 людині.
Ще однією проблемою, з якою стикаються поранені учасники Революції гідності, є отримання інвалідності. Понад 4 місяці чимало з них не можуть отримати статус інваліда війни, як такі, що отримали травми внаслідок участі у масових акціях громадського протесту, хоча це передбачають зміни, внесені у лютому до закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пройшло вже півтора року, а хлопці з тяжкими пораненнями, які стали інвалідами, до цих пір не мають статусу, не мають можливості отримати кваліфіковане лікуванняПавло Сидоренко
«Пройшло вже півтора року, а хлопці з тяжкими пораненнями, які стали інвалідами, залишилися сам на сам зі своїми проблемами – вони до цих пір не мають статусу, не мають можливості отримати кваліфіковане лікування. За цей рік очікувань троє тяжко поранених майданівців вже померли», – повідомив Павло Сидоренко.
Народний депутат України та активіст Революції гідності Ігор Луценко так коментує ситуацію: «Непокаране зло в країні зростає. Не зважаючи на те, що у коаліційній угоді зазначено, що парламент зобов’язується сприяти та всебічно забезпечувати розслідування вбивств Небесної сотні та злочинів, скоєних проти Майдану, на жаль, можу констатувати те, що на сьогодні жодної інституційної роботи не ведеться».
За його словами, створення окремого підрозділу прокуратури, який займається розслідуванням злочинів проти Майдану, є певним прогресом, але істотно не впливає на загальну ситуацію. Слідство, як і раніше, просувається дуже повільно, а створення тимчасової спеціальної комісії ініціюється не депутатами, а громадськими активістами та ініціативними групами людей.
Віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко після зустрічі з ініціативною групою постраждалих на Майдані щодо проблем людей, які отримали поранення під час Революції гідності, пообіцяв дати доручення, які пришвидшать просування справ, що пов’язані із Майданом. Зокрема – створити під його головуванням міжвідомчу робочу групу із заступників міністрів соцполітики, охорони здоров'я, внітрішніх справ, оборони, економіки й фінансів та заступника голови Державного казначейства.
