Львів – На звільнених від бойовиків українських територіях волонтери і місцеві активісти встановлюють пам’ятні знаки на місцях загибелі українських військовослужбовців і мирних мешканців. Братських могил, кажуть, є десятки. За даними ООН, на Донбасі за час військового конфлікту загинули понад 6,5 тисяч людей. Сотні вважаються безвісти зниклими, рідні не можуть знайти тіла своїх синів і чоловіків. Чому так важливо берегти національну пам’ять про збройний конфлікт?
Допоки у пам’яті ще живі спогади, важливо зберегти, занотувати, впорядкувати місця загибелі військовослужбовців і мирних людей, попри те, що військовий конфлікт на Донбасі триває. Такої думки дотримується волонтер із позивним «Марина Квітка». Бо вже сьогодні, каже, багато інформації втрачено.
Рік тому жінка покинула роботу соціального працівника у Києві і поїхала у Слов’янськ – місто, яке одним із перших у квітні 2014 року захопили проросійські бойовики. «Марина Квітка» допомагала вивозити людей з особливими потребами, а потім зрозуміла, що допомоги потребують бійці й мирні жителі, що відсутня координація на місцях, що тамтешня місцева влада усунулась від вирішення питань, коли торік у липні Слов’янськ звільнили українські вояки.
Побачила стільки проблем: немає води, одягу, продуктів. Зрозуміла, що не маю морального права звідти їхати«Марина Квітка»
«Побачила стільки проблем: немає води, одягу, продуктів. Зрозуміла, що не маю морального права звідти їхати. Після боїв люди боялись спілкуватись. Я поставила перед собою завдання, щоб місцева влада не залишалась осторонь цих питань. Мені допомагають місцеві активісти, бійці», – розповідає волонтер.
Доглядають шість місць
На сьогодні волонтери і українські військовослужбовці впорядкували шість місць, де загинули українські вояки і мирні мешканці. Місцеві підприємці допомагали з матеріалами, але робили це здебільшого анонімно.
На початку липня на горі Карачун, що поблизу Слов’янська Донецької області, встановили пам’ятний знак на місці, де тривало запекле протистояння між українськими бійцями і бойовиками «ДНР». Є тут і братські могили російських найманців і бойовиків угрупування «ДНР». Вшанували і пам’ять дванадцяти українських військових на чолі з генералом Сергієм Кульчицьким, які торік 29 травня повертались з гори Карачун і їхній гелікоптер підбили бойовики. Впорядковане місце, де в червні минулого року збили український гелікоптер Мі-8. Тоді загинули дев’ять військовослужбовців. Восени минулого року відкрили пам’ятний хрест і бійцям, які загинули поблизу Слов’янська. Пам’ятають і про клаптик землі у місті, де від куль полягли мирні мешканці Слов’янська.
Стараємось збирати всю інформацію, вести літопис. У районі Слов’янська з цим все вдається, а далі все дуже складно, тому що ніхто цим не займається. Це насправді велика проблема«Марина Квітка»
«На горі Карачун лежали люди і їх тіла роздирали собаки. Там є братські могили. Робочий день починається з того, що їду туди і приношу квіти, дивлюсь за бур’янами. Я хочу, щоб Слов’янськ був показовим у тому, що слід впорядкувати місця загибелі. Я розумію, що зараз не до будівництва, але рано чи пізно війна закінчиться. Стараємось збирати всю інформацію, вести літопис. У районі Слов’янська з цим все вдається, а далі все дуже складно, тому що ніхто цим не займається, там де були жорстокі бої. Це насправді велика проблема», – говорить волонтер «Марина Квітка».
Впорядковувати і знати про місця загибелі бійців і мирних людей є дуже важливо. Адже рідні зможуть сюди приїхати. А ще національна пам’ять є об’єднуючим фактором, наголошує історик Микола Посівнич. І цими питаннями мала б займатись українська влада.
Меморіали пам’яті треба ставити одразу, щоб не відтягувати у часі. Через 30-40 років після Другої Світової війни встановлювали меморіали не конкретно людям, які там загинули, а міфічним солдатамМикола Посівнич
«Потрібно робити, щоб показати єдність між сходом і заходом. Це треба робити у пам’ять того, щоб показати, що війна – останній засіб для вирішення всіх проблем, це може вплинути на думку місцевих, які мають зрозуміти, що референдумом, майданом вони могли вирішити більш якісно проблеми, аніж розв’язавши війну. Меморіали пам’яті треба ставити одразу, щоб не відтягувати у часі. Через 30-40 років після Другої Світової війни встановлювали меморіали не конкретно людям, які там загинули, а міфічним солдатам. Не хочеться, щоб цей збройний конфлікт перетворився у безпам’ятство і це важливо для мешканців Донбасу», – зазначив науковець.
Втім настрої серед мешканців на звільнених територіях дуже різні, розповіла волонтер «Марина Квітка». Пояснює: люди втомлені морально і фізично, а також надалі великий вплив на них має російська пропаганда, а у серцях панує страх. Один із хрестів, які встановили активісти, невідомі особи зруйнували, але у пам’ять загиблих знову освятили хрест.
