Катерина Малофеєва
Снаряди все частіше стають причиною трагедій у зоні конфлікту на Донбасі. Жертвами часто є діти, які підбирають їх або підриваються на них. У Донецьку троє хлопчиків знайшли у дворі будинку підствольну гранату, вирішили пограти і в результаті опинилися у лікарні без рук і ніг.
Андрію щойно виповнилося 13-ть – свій день народження він міг би відсвяткувати вдома, безтурботно граючи у футбол разом з однолітками, якби не трагічний випадок, що стався 7 серпня. Тоді троє хлопчиків принесли додому гранату і стали її розбирати. Граната вибухнула, залишивши дітей без кінцівок: Андрію та Сергію ампутували руку і ногу, 7-річний Дмитрик залишився без пальців ніг і рук. І це не кажучи про численні осколкові поранення.
«Ну, підствольник вибухнув. Взяв не я, а мій друг. Я з лікарні прийшов, він мені підствольник показав, ми сіли, а потім, не знаю, що сталося. Вибух – і все. Голова боліла і у вухах шуміло. Більше нічого», – згадує Андрій.
Вулиця, на якій живуть діти – найближча до посадки, за якою розташований військовий полігон, на якому постійно стріляють.
«Біля посадки проводилися регулярні навчання військових частин, підрозділів. Я так розумію, що вони за собою не прибирали, військовий облік боєприпасів не вівся, просто валялися, де їм хочеться. Я вважаю, що винні ті, хто проводив навчання, які безвідповідально, халатно поставилися до своєї роботи. Особисто я звинувачую кавалера тієї частини, який дозволив так поводитися», – говорить мама Сергійка Світлана.
Світлана та інші місцеві жителі неодноразово зверталися до районної влади так званої «ДНР» з проханням хоча б обгородити парканом посадку, адже діти є діти. На що їм відповідали: «Не бійтеся, стріляють холостими!»
«Регулярно відбуваються навчання. Навіть того дня, коли це сталося, продовжували бахати. Стрілянину було чути, навіть коли такий випадок стався, вони не зупинили своїх навчаннь», – обурюється Світлана.
Близькі друзі в школі Андрій і Сергій – зараз разом і в палаті.
Найважче для дітей – пережити перев'язки. Їхні рідні постійно перебувають поруч, з дітьми працюють психологи. Попереду ще протезування і тривалий процес реабілітації.
Оригінал матеріалу – на сайті «Настоящее время»