За півтора року Росія перекинула на територію, підконтрольну угрупованням «ДНР»-«ЛНР», танків, бронемашин, артилерії і самохідних гармат в кількості, достатній для озброєння кількох європейських армій. У цілому за півтора минулих року на підтримку конфлікту на сході України було витрачено щонайменше три мільярди доларів – у вигляді зарплат, поставок продуктів, пального, боєприпасів і техніки. Про це стверджує тижневик «Фокус» у матеріалі «Росіяни прийшли».
Упродовж останнього року президент і уряд відрапортували про значну кількість звершень. Армія зміцніла, бюджетні витрати істотно знижені, в уряді з'явилися нові люди західного типу, запущена нова поліція, олігархи посунені... При цьому рівень задоволеності темпами реформ – як серед експертів, так і звичайних громадян – знаходиться на вкрай низькому рівні, стверджує тижневик «Новое время». Більше того, люди зляться і кажуть, що ніяких реформ немає і вони розчаровані. Видання наголошує, що є дві прості і фундаментальні причини, через які українці вважають, що реформ немає. Перша – ніхто не покараний за очевидні злочини. І друга – нові люди у владі крадуть. Багато. І поки ці дві проблеми не будуть вирішені, будь-які реформи продовжать сприйматися в багнети. Люди готові витримати багато чого, якщо вони усвідомлюють, куди йдуть, який результат повинні побачити при виході з тунелю. Якщо вони розуміють, що зміни справедливі, якщо вони для всіх, якщо всім важко. А якщо одним стає складно, а іншим можна як і раніше красти, якщо одним потрібно жити по-новому, а іншим можна по-старому, якщо ніхто не покараний за величезну кількість очевидних злочинів останніх років, то за що ми терпимо, можуть запитати вони? І будуть праві, переконує тижневик у статті «Досить договорняків».
У цьому ж числі «Новое время» аналізує діяльність ВО «Свобода» і наводить вісім неадекватних і несвоєчасних витівок представників цієї партії. Серед них – смолоскипна хода на честь дня народження Степана Бандери; русофобські висловлювання Ірини Фаріон; бійки перед камерою і граната під Верховною Радою. Про інші витівки йдеться в матеріалах «The Best of Свобода» і «Чим пахне Свобода».
Кров, що вперше після Революції гідності пролилася під об’єктивами камер під Верховною Радою, започаткувала новий порахунок, від якого вже нікому не відкрутитися, переконує «Український тиждень». Відтепер правоохоронці знову дивитимуться на демонстрантів, як дивилися на Майдані, з підозрою і в очікувані небезпеки. Але сьогодні їм легше буде завдавати своїм опонентам болю й тиснути на курок у разі чого. Тепер-бо все по-справжньому. Війна як війна. З владою і народом те саме. Новий суспільний договір про ненапад, підписаний десь там на Грушевського чи Інститутській, анульований. Толерантність заради високих ідеалів вивітрилася, можна відверто проявляти свої комплекси і страхи. А український дискурс, нині знову виштовхується на маргінес як неконструктивна, печерна й небезпечна сила, якої краще позбутися. На цьому наголошується в статті «За червоною лінією».
Тижневик «Фокус» пише, що очільник Одеської області Міхеїл Саакашвілі – яскравий приклад сучасного українського політика. Він далекий від ідеологічних проблем, не боїться ходити в народ і робить ставку на самопіар. У свої 47 років колишній президент Грузії заслужив реноме особистого ворога Путіна і Росії, а офіційний Тбілісі майже рік безуспішно намагається оголосити його в міжнародний розшук. Про те, чому грузинського реформатора хочуть посадити за ґрати, про загрози Ігоря Коломойського і майбутніх масштабних проектах в Одесі Саакашвілі розповів в інтерв'ю тижневику. Головною ж відмінністю України від Грузії він вважає, що тоді як у Грузії уряд вів за собою народ, в Україні навпаки – народ веде за собою уряд.
