Доступність посилання

ТОП новини

Історія Рамі: одіссея сирійського біженця


Рамі в таборі для біженців на південному заході Німеччини чекає документів, які, сподівається хлопець, допоможуть йому почати нове життя
Рамі в таборі для біженців на південному заході Німеччини чекає документів, які, сподівається хлопець, допоможуть йому почати нове життя

Шлях до Європи ціною в три тисячі євро й три тисячі кілометрів поневірянь та ризиків

Тисячі євро хабарів, затримки поліцією, незліченні години кочувань та поневірянь лісами й затіненими околицями все це довелося пережити сирійцеві Рамі задля втілення своєї заповітної мрії: втекти з рідної Сирії до Німеччини. Подібні ризиковані мандрівки здійснюють сотні тисяч біженців Сирії, Іраку, Афганістану та Північної Африки.

Нині цей 24-річний уродженець Дамаска перебуває за понад 3000 кілометрів від дому, з полегшенням згадує всі перипетії ризикованої подорожі крізь так званий Балканський маршрут, що пролягає через саме серце Європи.

Подібна мандрівка манить сотні тисяч інших біженців та мігрантів як із Сирії, так і з Афганістану, Лівії, Іраку, Північної Африки.

Чимало біженців спочатку прибувають до Греції, однієї з держав ЄС, але потім ненадовго виїжджають за межі співдружності та, північніше, через Балкани й Угорщину прямують до тих країв, які часто називають «старою Європою».

За останніми прогнозами агентства у справах біженців при ООН, оприлюдненими 8 вересня, протягом цього та наступного років шукачів притулку в об’єднаній Європі очікується принаймні 850 тисяч осіб.

Ця величезна хвиля мігрантів чинить потужний тиск на європейську співдружність і стала випробуванням на міцність для Шенгенської зони, яка була створена, щоб усунути національні кордони. Так само, як сирієць Рамі, багато мігрантів та біженців мають свої вподобання щодо держав, де б вони хотіли опинитися. Це, зокрема, Великобританія, Швеція, Німеччина – країни, які мігранти обирають найчастіше кінцевою точкою своїх подорожей. За даними офіційного Берліна, цього року там очікують щонайменше 850 тисяч клопотань про надання притулку.

Втеча від війни

Побоюючись репресій щодо своєї родини, яка залишилася у Сирії, Рамі, який перебуває у таборі біженців на південному заході Німеччини, відмовляється називати своє прізвище. Після опитування з боку представників влади у справах політичного притулку, він чекає висновку й документів, які, сподівається, дадуть йому можливість розпочати нове життя. «Німці гарно до мене ставилися», – пояснює сирієць, який впевнений у своїх подальших перспективах на німецькій землі. В університеті Сирії Рамі вивчав англійську мову, тож сподівається скористатися своїми мовними навичками у новій батьківщині.

Його подорож почалася близько двох років тому, коли він покинув у Сирії сім’ю та друзів, де багаторічне протистояння між супротивниками та прихильниками президента Башара аль-Асада зруйнувало багато громад й змусило мільйони людей втікати від насильства і поневірянь.

Згідно статистики Управління у справах біженців при ООН, 4 мільйони сирійців зареєстровані як біженці у Туреччині, Лівані, Йорданії та Іраку. Ще 8 мільйонів переміщених осіб перебуває всередині Сирії.

Рамі каже, що вперше попрямував до Туреччини, щоб заробити грошей для своєї подальшої подорожі до Західної Європи. Однак, через брак знання турецької мови, каже сирієць, в основному він був приречений на важку ручну працю в Стамбулі.

Зрештою, у липні Рамі, зібравши трохи грошей, був готовий відправитися в Європу. В Ізмірі на Егейському узбережжі Туреччини він сів на човен, який прямував до грецького острова Кос, де долучився до тисяч інших мігрантів. Хоча це була відстань всього кілька кілометрів, перевізникам довелося заплатити дуже дорого: 1200 доларів США.

Балканський маршрут

На початку серпня, продовжує Рамі, вдалося сісти на пором, що прямував до Афін і був наданий урядом Греції. Потім – автобус до кордону з Македонією. Слідами, прокладеними через кордон тисячами інших шукачів кращої долі на Заході, він та його супутники дісталися Македонії. У місті Гевгелія Рамі та група біженців сіли до потягу, що прямував до кордону з Сербією. До цього моменту, каже Рамі, подорож відбувалася загалом відповідно до плану.

«Однак, все змінилося, коли у серпні він перетнув кордон із Македонії до Сербії, – розповідає хлопець. – Подорожуючи лісами під покровом ночі, щоб бути непоміченими, раптом Рамі та інші втікачі були схоплені сербськими прикордонниками й доставлені до табору біженців у Прешево, де їм видали 10-денні візи.

Але час минав, а грошові ресурси виснажувалися. Купивши квиток на автобус до столиці Сербії, Рамі пробув кілька днів у Белграді, перш ніж відправитися далі на північ: потягом, який прямував до кордону з Угорщиною.

«Потрапити до Угорщини з першої спроби не вдалося, – розповідає Рамі. – Сербські прикордонники впіймали нашу групу, що налічувала півсотні людей, звинувачуючи у тому, що візи були простроченими». Згодом сербська поліція відібрала з групи чоловіків та хлопців. Через деякий час відбувся суд, де їх поставили перед вибором.

«У суді нам сказали: або ви платите по 50 євро з кожної людини і ми вас звільняємо, або вам доведеться чекати протягом п’яти днів у в’язниці, після чого ви зможете вийти. З огляду на те, що ми не могли витрачати час, довелося викласти 50 євро, що насправді було звичайним хабарем», – розповів чоловік.

Опинившись на волі, Рамі та група, з якою він подорожував, спробувала перетнути кордон у Хоргосі. Цього разу їм пощастило: падав дощ, поліційних патрулів протягом ночі було менше, тож потрапити по той бік кордону вдалося без особливих перешкод.

Контрабанда на таксі

Орієнтуватися на місцевості Рамі допомагала навігаційна система з мобільного телефону. П’ять годин лісом група прямувала до автозаправної станції, яка служила чимось на кшталт імпровізованого перевалкового пункту «мігрантської транспортної системи».

«На цій АЗС багато угорських водіїв чекають, щоб перевозити нас, мігрантів до столиці, а саме до конкретного будапештського готелю, який приймає біженців», – пояснює Рамі. – Ці ненажерливі таксисти за багатогодинний переїзд до столиці вимагають 250 євро з кожного».

Готель в Будапешті кишів біженцями й мігрантами, які чекали на фури для переїзду до Німеччини, або – дещо дешевше – до Австрії.

Для переїзду кожен з нас заплатив по 600 євро. Частину грошей забирає посередник-сирієць
Рамі

«Для переїзду кожен з нас заплатив по 600 євро. Звичайно, ця сума не лише для водія таксі. Частину грошей забирає посередник-сирієць. Ми біля готелю зустріли одного з них. Казав, що це вартість таксі, хоча зрозуміло, що вони діляться із водіями», – каже Рамі.

Водій, що виявився афганцем, пообіцяв довезти біженців до околиць Мюнхена у Німеччині. Однак, насправді, все було по-іншому.

«Нас обдурили, висадивши на кордоні між Австрією та Німеччиною. Далі, сказав водій, ви повинні йти пішки близько 100 метрів, щоб опинитися на німецькій землі», – розповів біженець.

Сподіваюся, що найближчим часом зароблю викладанням англійсько
Рамі

Друзі порадили Рамі прямувати до центру для біженців у містечку Зінсхайм.

Підсумовуючи цю тривалу одіссею між Сирією та Німеччиною, виявилося, що загалом на дорогу довелося витратити близько 3000 євро. «Грошей не шкода, – каже Рамі. – Сподіваюся, що найближчим часом зароблю викладанням англійської».

Над матеріалом працювали Віталій Єреміца, Tony Wesolowsky, Dusan Komarcevic

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG