До місцевих виборів в Україні залишилося два з половиною тижні. Протягом останніх днів увага ЗМІ здебільшого була прикута до скасування фейкових «виборів» на тимчасово окупованих територіях Донбасу і перспективи проведення згодом справжніх виборів на цій території. Однак і на решті території України місцеві вибори 2015 року називають конфліктними. Міністерство внутрішніх справ зафіксувало 693 порушень виборчого процесу. Про це Радіо Свобода повідомив керівник оперативного штабу для координації роботи правоохоронців на місцевих виборах Іван Стойко. За його словами, більшість порушень є несуттєвими і стосуються пошкодження агітаційної продукції та крадіжок. Про зловживання гречкою та подарунками від кандидатів виборці вже знають багато, але чи є нові форми впливу на виборця, на що варто звертати увагу людям, щоб не бути обдуреними? Радіо Свобода запросило до розмови політичного експерта Євгена Магду.
– По-перше – виборчий закон ухвалений в останній момент. І це, на мою думку, свідчення зневаги політиків до виборця. Я вже не буду навіть торкатися того, що цей виборчий закон є калькою з правил виборів до законодавчих зборів Ленінградської області в Росії – то вже друге питання, але те, що виборчий закон ухвалений фактично без можливості його модернізації, у відповідності з потребами суспільства – це погано. Тому що це свідчить про те, що українські політики не усвідомлюють, що саме місцеві вибори, формування місцевої влади має важливий момент для формування дійсно демократичної влади.
– Але це вже де-факто, цього змінити вже не можна. Важливо знати, на що варто звертати увагу.
Щоб людина могла обиратися до обласної або міської ради, або районної ради, їй потрібно продати душу партійному дияволу
– Немає інституту самовисування. Тобто, це вже теж зроблено, але для того, щоб людина могла обиратися до обласної або міської ради, або районної ради, їй потрібно продати душу партійному дияволу. Тому навіть у списку Кличка лише третина партійних (я маю на увазі, по Києву), а всі інші позапартійні. Тобто немає політичної структуризації, відповідно, немає політичної відповідальності, вона не росте. Відповідальність несуть політичної структури.
Пропонуються доволі популістські речі: «Знизимо комунальні тарифи!», «Створимо професійну армію!», тобто виборцям пропонують, як тваринам, рефлективно голосувати
По-третє, і це, на мою думку, дуже важливо, багато політичних партій пропонують виборцям порядок денний виборів (на зовнішній агітації, телевізійній рекламі), який пов’язаний із загальнонаціональними проблемами, а не з місцевими проблемами. І це особливо гостро з тієї причини, що вибори зараз відбуваються в одній із найбільших країн Європи. Тобто зрозуміло, що Україна не є однорідною. І при цьому пропонуються доволі популістські речі: «Знизимо комунальні тарифи!», «Створимо професійну армію!», тобто виборцям пропонують, даруйте, як тваринам, рефлективно голосувати за той чи інший партійний бренд, а не за конкретні пропозиції. У цьому, на мою думку, є найбільша загроза.
– А який, даруйте за тавтологію, вибір виборця, в такому ось вимірі? Що він має можливість змінити, зробити?
Українські партії не мають у більшості своїй значних ідеологічних відмінностей. Багато з них виступають «за все хороше проти всього поганого»
– Я думаю, що, по-перше, виборець має голосувати за тих, кого знає і кому довіряє, і в даному випадку партійна приналежність, як це не парадоксально звучить, вона носить вторинний характер. З тієї причини, що українські партії не мають у більшості своїй значних ідеологічних відмінностей. Багато з них виступають «за все хороше проти всього поганого».
А друге, і, я думаю, це відбудеться 25 жовтня доволі в багатьох населених пунктах, виборці будуть голосувати ногами, тобто вони не прийдуть на дільниці для голосування. І це з одного боку створює в окремих місцях можливість для фальсифікацій (для вкидання бюлетенів), але і підриває основу демократії як такої.
Тобто в Україні насправді потрібно провести якісні місцеві вибори, а от станом на сьогоднішній момент – за два з половиною тижні до завершення кампанії – я не можу цього обіцяти як експерт політичний.
– А що, на Вашу думку, може змінитися після цих виборів?
Багатьма політичними силами сприймаються як прелюдія до дострокових парламентських
– Я боюсь, що ці вибори багатьма політичними силами сприймаються як прелюдія до дострокових парламентських, а можливо, й дострокових президентських виборів. Тобто націленості на результат у плані вирішення проблем громади на місцях – у всякому разі в Києві – у практиці своїй зараз я не бачу.
– Ви в основному наводите приклад Києва, а, скажімо, інші великі міста такі як Львів, Одеса?
Практично в усіх великих містах вибори мера відбудуться в 2 тури. І це є плюс. В Україні все ж таки з’являється політична конкуренція
– Я думаю, що у великих містах завдяки змінам (до речі, бо ж Ви кажете «що нового»), зміни у законі про місцеві вибори призведуть до того, що практично в усіх великих містах вибори мера відбудуться в 2 тури. І це є, на мою думку, плюс. Але мером, у відповідності з законом, може бути навіть самовисуванець. Тобто, не обов’язково йти від партії. По-друге, далеко не в усіх містах великих виграють представники правлячої партії – ми розглядаємо «БПП «Солідарність» як правлячу партію. І те, що буде відбуватися подібна тенденція, вона, можливо, партію влади лякає, але мене вона не лякає, просто говорить про те, що в Україні все ж таки з’являється політична конкуренція.
– Бачите, ми вже вийшли і на позитив…
– Я розумію, що наше суспільство розвивається в системі координат: зрада–перемога, але, знаєте як, суспільство – з одного боку має високі очікування і високу, якщо хочете, чутливість і потребу до здійснення реформ, а з іншого боку – воно не має адекватних відповідей. Тобто воно не довіряє політикам. А сама система виборів, наприклад, місцева, вона, практично, перекрила можливості для оновлення існуючих політичних партій.
– А коли, на Вашу думку, зміниться ставлення до цих процесів?
Україна зараз приречена рухатись через терни політичних проблем до зірок своїх перспектив
– Розумієте, Україна дуже активно рухається, все-таки, вперед, і я думаю, що зміни будуть. Просто вони будуть відбуватися, скажімо, не так швидко, як ми цього хотіли, але і не так повільно, як на це сподіваються представники політичної еліти. Розумієте, Україна зараз приречена рухатись через терни політичних проблем до зірок своїх перспектив. Інакше весь наш потенціал – він просто зійде нанівець. Україна отримує достатньо багато політичних авансів, але вона повинна якось вже виходити на рівень політичної зарплати. Не жити лише майбутнім.
