Доступність посилання

ТОП новини

Житель Пісків: не розумію, хто такі сепаратисти


Український військовослужбовець у Пісках
Український військовослужбовець у Пісках

У селищі залишилося не більше 15 людей. Годують і допомагають їм переважно українські військові

Незважаючи на перемир'я і відвід важкого озброєння, селище Піски залишається гарячою точкою на карті зони АТО. Лише за минулу добу позиції військових тут обстрілювали тричі. Сепаратисти використовували крупнокаліберні кулемети і автоматичні гранатомети, повідомили в прес-центрі АТО.

Одним із підрозділів, які базуються у самому селищі і поблизу нього, залишається 93-тя окрема механізована бригада. Її ж бійці минулого літа і звільняли населений пункт разом із іншими добровольчими і регулярними батальйонами української армії. Донедавна в Пісках також базувалися бійці Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», але зараз усіх добровольців із передової відвели. Принаймні офіціально.

У Пісках досі живуть півтора десятка людей (відео)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:04:11 0:00


За кілька годин до нашого приїзду до Пісків 93-тя бригада офіційно відвела від лінії розмежування 82-міліметрові міномети типу «Васильок». Навіть офіцери не схвалюють ці дії: говорять, що вночі обстріли взагалі не припиняються. Втім, виконання Мінських домовленостей залишається для української армії обов’язковою умовою.

«У мене лише 5 листопада мого знайомого поранили в голову, важке поранення було. Його гвинтокрилом на Дніпропетровськ відправили. І це – непоодинокий випадок», – говорить один із артилерійських офіцерів 93-ї бригади. Радіо Свобода він сказав, що не розуміє, як можна йти без перемоги або поразки. Ті ж думки – у солдатів.

«Нам дуже багато доводилося ці міномети використовувати, він перегрівався навіть від стрілянини. Багато треба було відповідати», – говорить навідник міномету «Васильок» Сергій. На лафеті написано «Дімка» – міномет назвали на честь сина командира мінометного розрахунку.

Бійці також розповідають, що в останні дні до їхніх позицій дедалі частіше наближаються диверсійно-розвідувальні групи, іноді підходять на 30-50 метрів. Втім, вояки кажуть, що частіше за все просто відлякують сепаратистів кількома чергами в їхній бік і навіть не переслідують.

Автомобіль прес-центру 93-ї окремої механізованої бригади
Автомобіль прес-центру 93-ї окремої механізованої бригади

«Улітку вони собі хоча б обід робили – годину можна було відпочити. А тепер поки ми їх не заспокоїмо, не припиняють обстріли», – розповідає Сергій.

Якби було куди, вже б виїхав – мешканець Пісків

До Пісків журналістів супроводжує офіцер із позивним «Іванич» – заступник командира бригади з роботи з особовим складом. Він відмовляється проводити на позиції, але дає можливість поспілкуватися із місцевим населенням.

Як розповідає Сергій Шкільов, жити у Пісках залишилося не більш ніж 15 людей, більшість із них – ті, кому немає куди їхати. Ще минулого року тут жило близько 200 людей, а до війни – більше 2 тисяч.

Усі родичі Сергія вже поїхали або до Красноармійська, або до інших міст Донбасу. Сам він тут живе усе життя, повернувся до Пісків не так давно: відсидів 10 років за розбій і вимагання. До війни офіційно не працював, наймався вантажником і будівельником.

«Мені треба зараз їхати в Красноармійськ, щоб печатку поставили – я тричі судимий. Документи не встиг оформити належним чином після відбуття терміну покарання. В мене було два роки нагляду, не міг нікуди поїхати»,– розказав Шкільов.

Дім, де він жив, постраждав від обстрілів, але досі є місце, де можна спати. Є й підвал, щоб ховатися від обстрілів. Останнім часом майже спокійно, говорить житель Пісків.

«Було б куди поїхати, вже поїхав би. Але куди мені йти, якщо я тут народився і виріс. Я не розумію взагалі, хто такі сепаратисти. Я, наприклад, зброю в руки не беру, тому що трохи віруючий. Тому воювати й не пішов. І здоров’я вже не дуже добре. З того боку ні з ким не спілкуюсь, так би мовити на даний момент», – говорить він.

Друг Сергія, який привозив до Пісків гуманітарну допомогу, загинув під час обстрілу. «Прямо до нього в город прилетіло – і все», – згадує Сергій.

У ЗСУ кажуть про гарні стосунки місцевих і солдат

Ще одного місцевого ми зустрічаємо разом із солдатами: Євген йшов із позицій на склад за продуктами. «Я тут 32 роки живу і не планую виїжджати незалежно від ситуації в країні. Роботи тут зараз немає, а солдати допомагають, зокрема продуктами. В мене взагалі троє дітей, але куди їм тут. Вони знайшли собі якесь місце, де жити. Давно вже їм не телефонував», – розповів Євген.

Він також говорить, що останнім часом стало спокійніше. Чоловік навіть сподівається, що усе йде до миру. Під час артилерійських обстрілів його домівка залишилася без даху.

«Страшно під час обстрілів. Коли тут справжні бойові дії йдуть, то менш ніж через годину не закінчується. Особливо страшно, що інвалідом станеш. Якщо вб’є, то це швидко», – додає Євген.

Дмитро Двойченков
Дмитро Двойченков

За словами старшого солдата 93-ї бригади Дмитра Двойченкова, який відповідає за зв’язки з пресою, саме солдати підтримують місцевих жителів. «Усе, що в них є, – це від наших бійців. Від їжі чи води до якихось батарейок для ліхтариків. Якщо треба щось відремонтувати чи допомогти з чимось – це також до солдатів. Отже, стосунки між ними доволі добрі», – говорить Дмитро.

Майже в руїнах Донецький інститут агропромислового виробництва – тут виробляли нові сорти пшениці й інших зернових. Зараз і зразки, й апаратура, і спеціальна література розкидані по підлозі, а крізь стіни або гуляє вітер, або на них помітні сліди від мінометних, танкових й артилерійських обстрілів. Поки ми вивчаємо будівлю, на фоні стріляють. Як вважає «Іванич», це або автоматичний гранатомет, або гармата БМП.

Донецький інститут агропромислового виробництва
Донецький інститут агропромислового виробництва

«Ми міномети відвели не дуже далеко. Обіцяють їх привезти доволі швидко, якщо потрібно буде», – розповідає Двойченков.

Бойовики видавали себе за українських солдатів – генерал-майор

Проте поки що таких планів тут немає. Вранці 9 листопада речник АТО Леонід Матюхін повідомив, що відведення усіх типів озброєння калібром менш ніж 100 міліметрів вже завершили.

Бойовики також звинувачують українську армію в порушенні мінських домовленостей. Зокрема йдеться про обстріли позицій проросійських сепаратистів поблизу Горлівки і Донецька. Один із ватажків незаконних збройних формувань Едуард Басурін також звинуватив українську сторону у переховуванні танків, реактивних систем залпового вогню і самохідних артилерійських установок на горлівському і донецькому напрямках.

Бойовики заявляють, що за минулий тиждень вони загалом зафіксували 93 обстріли, зокрема й із застосуванням реактивних систем залпового вогню і мінометів. Водночас українська сторона у Спільному центру контролю та координації, що має фіксувати всі порушення з обох боків, повідомили, що з 7 по 9 листопада проросійські бойовики більш ніж 20 разів застосовували 82-міліметрові і 120-міліметрові міномети.

«8 листопада відбулося понад годинне бойове зіткнення підрозділів сил АТО із бойовиками, одягнутими у форму Збройних сил України та використовували кольорові нарукавні пов’язки-ідентифікатори», – заявив керівник української сторони СЦКК, генерал-майор Борис Кременецький

Цю його заяву поки не спростували ані російська сторона СЦКК, ані сепаратистські угруповання, які також мають у центрі своїх представників. Російська сторона СЦКК, однак, каже, що відведення бойовиками важкого озброєння відбувається за графіком.

  • Зображення 16x9

    Михайло Штекель

    Журналіст. Працюю в медіа-сфері з перервами із 2003 року. В 2013 році спробував переїхати з рідної Одеси до Києва, писав про Революцію гідності, анексію Криму і знімав війну на Донбасі. У 2017-му повернувся до Одеси – міста непростого, але вкрай цікавого. Навчався на філософському факультеті, тому маю слабкість до довгих текстів. На Радіо Свобода працюю з 2014 року. Пишу, фотографую, знімаю, спілкуюсь із людьми.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG