«Новий кремлівський куратор на Донбасі ‒ негативний сигнал для України» ‒ журналіст

Цього тижня ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко публічно подякував помічникові президента Росії Владиславу Суркову за поради «в усіх фундаментальних питаннях» і «підтримку в розвитку і становленні республіки». Цією заявою він визнав, що сусід допомагає і підтримує окуповані території. Про те, чому російські політичні діячі намагаються впливати на ситуацію на Донбасі, та як розподіляється цей вплив, у студії «Донбас.Реалії» ми говорили з журналістом Російської редакції Радіо Свобода Антоном Наумлюком.

​‒ Чи відомо росіянам про те, що лідер «ДНР» заявив про вплив і допомогу помічника президента Росії Владислава Суркова окупованим територіям?

‒ Думаю, що ні. Оскільки подібні заяви можуть нанести політичну шкоду офіційній позиції Кремля. А зв’язок одного із основоположників сьогоднішньої політики із подіями на Донбасі, безперечно, має негативне забарвлення і може вплинути на думку людей. Я не можу сказати, що це якось може змінити ситуацію, оскільки велика кількість інформації у ЗМІ змусить думати людей, як потрібно. Але, на думку кремлівських аналітиків і політтехнологів, якщо негатив і прорветься на екран, то може нанести певну шкоду. Але він не з’явиться.

‒ Тобто на усе знаходиться поясненння.

‒ Так, на усе, що йде не за сценарієм. Будь-яка інформація, яку можуть сприйняти негативно стосовно Кремля і політики, буде спростована. І Кісельов обов’язково скаже так, щоб усе перевернути в позитивне для Росії русло. Найяскравіший приклад ‒ нещодавня трагедія «Боїнга». Відразу було заявлено про те, що американці бомбили і їхні літаки ніхто не підривав, тому що це неефективно. А от Росія лише місяць попрацювала у Сирії і її літак, найімовірніше, підірвали.

‒ Хто такий Сурков та чому Олександр Захарченко подякував йому за допомогу?

‒ Нещодавно вийшла книга головного редактора телеканалу«Дождь» Михайла Зигаря «Уся кремлівська рать» – це щось схоже на короткий екскурс у сучасну історію Росії. Зокрема, в останніх розділах розповідається про події в Україні, та яку роль відіграє в них Росія. Ім’я Суркова там фігурує постійно. Якщо вірити інсайдерам та інформаторам, то Сурков – це людина, яка курує українську політику з Кремля, починаючи ще з подій на Майдані.

‒ Що Ви маєте на увазі під словом «куратор»?

‒ Кремль – дуже закрита система. Нікому невідомо те, що відбувається у його коридорах. Те, що виходить у «паблік» ‒ зовсім інша уже історія, не пов’язана із реальним станом речей. Тому під поняттям «куратор» може бути що завгодно. Найімовірніше, рішення приймає одна людина з Кремля. Це, можливо, фізично не одна людина, але це «колективний Путін», який приймає рішення. Куратор у цьому випадку може бути мостиком між офіційним Кремлем і окупованими територіями, про які Кремлю теж не все відомо. Він отримує звіти від своїх підлеглих, які ті перевернули у зручному для них вигляді. Там не буде інформації, яка може призвести до втрати авторитету.

‒ Тобто Ви хочете сказати, що Путін не такий уже і поганий, а винні його радники?

‒ Ні, звичайно. Рішення ухвалює врешті одна людина. Це російські реалії, коли усе зав’язано на одній людині.

‒ Розкажіть, хто такий Володін і чому між ним та Сурковим виник конфлікт, який триває уже не один рік?

‒ Володін нині є заступником голови адміністрації президента Росії. Він ‒ колишній підлеглий Суркова. Коли люди з оточення президента Єльцина відійшли від справ, Володін зайняв місце Суркова у визначенні «політика держави»: комплекс рішень, які впливають на певні речі. Якщо у Суркова це була суверенна демократія, то у Володіна це більш агресивна політика. Він виходець із самих низів, пробивався сам, своїм тиском проклав собі шлях. І зайняв місце свого керівника в ідеологічному блоці Кремля. Він жорсткий і має низку негативних характеристик для суперників. І для України його фігура є негативним сигналом.

‒ Тобто у Володіна є власний план для вирішення «українського питання», більш радикальний?

‒ Я думаю, плану ніякого немає: якщо ми подивимося на результати політики і в Україні, і в Криму, і в Росії, і в Сирії, то стратегічних рішень немає. Кремль – загалом дуже закрита система, що відбувається під килимом, ніколи не пробивається нагору. Проводити асоціації можна лише за непрямими ознаками. Боротьба триває постійно, і Сурков, який часом взагалі відходив від справ, з початком Майдану знов сплив нагору і набув певного значення у кремлівських коридорах. Володін звідти не йшов і йому довелося потіснитися із появою свого колишнього боса. Які фігури переходитимуть від одного табору до іншого, дуже складно уявити.

‒ Як росіяни реагують на відмову Росії допомагати окупованим територіям?

‒ Єдиного розуміння цього конфлікту як не було, так і немає. Навіть ті, кого називають «ватниками», які підтримують політику Путіна та ведення бойових дій ‒ дуже по-різному реагують на різні речі. Ті, хто підтримує приєдання Донбасу до Росії, виступає проти приєдання зруйнованих територій, які потрібно буде відновлювати. У цьому сенсі порозуміння у людей немає. Утім вони не ображені на те, що людей поманили, а потім так і не приєднали до Росії. Хто хотів ображатися ‒ поїхав туди, хтось загинув, а хтось ‒ повертається назад, розчарований з агресивним настроєм.

‒ Наскільки цей процес масштабний?

‒ Кримінальна ситуація на прикордонних територіях підвищилася за останні півроку на 70%, згідно з дослідженням, яке опублікувало інтернет-видання «Медуза». Злочини пов’язані і з незаконним обігом зброї та його використанням.