Львів – Українські військовослужбовці після полону наштовхуються на бюрократичну машину. Вони місяцями очікують, щоб законно звільнитись із лав Збройних cил України, отримати статус учасника АТО, домагаються виплати зарплати до дня демобілізації. Військовослужбовці говорять про те, що не знають, до кого мають звертатись після звільнення з полону. І такі випадки не поодинокі.
В Іраку було набагато простіше, там «Градів» не булоВолодимир Маюк
Торік «кіборг» Володимир Маюк покинув роботу у Варшаві, приїхав на Тернопільщину, не чекав на повістку – сам прийшов у військкомат. Він учасник бойових дій в Іраку, провів там упродовж двох місій 15 місяців. «В Іраку було набагато простіше, там «Градів» не було, а тут… не порівняти. Там все було зрозуміло – завдання і його виконуєш! Тут нічого не зрозуміло».
Боєць потрапив у 80-у окрему аеромобільну бригаду, воював на Донбасі на передовій. Коли тривали бої за Донецький аеропорт, не було охочих сісти за кермо машини і під обстрілами возити продукти і перевозити «кіборгів».
«Отак завозив-привозив. Поранених і вбитих забирали, наступних бійців завозили. Я був у мінометній батареї і не мав бути на терміналі. Але ніхто не хотів возити, я погодився, бо ж треба було поранених забирати, хто мав це робити. Ми їздили вдвох із товаришем на випадок, коли когось поранять. Я навіть їздити добре не вмів, але там чекали, що хтось приїде», – каже Володимир Маюк.
«Возили боєприпаси, воду, продукти. Бувало що не встигали вивантажувати, стріляли сильно. Бувало, що не довозив поранених всіх живими, бо дорогою трусило, обстрілювали… Вже в кінці ротації забирав по 12 поранених, по два мертвих, на початку було двоє-троє поранених», – каже він.
Руку припікали сигаретами
Били шість годин, може більше. Тоді на камеру знімали, переставали бити, потім зновуВолодимир Маюк
Під час однієї з поїздок наприкінці січня Володимир Маюк був поранений у ногу. Боєць потрапив у полон до сепаратистів. Його били, катували. Досі Володимир Маюк неохоче пригадує про пережите у полоні. «Били шість годин, може більше. Тоді на камеру знімали, переставали бити, потім знову, – зазначає він. – Головою не міг порухати, стіна на мене впала в аеропорту. Мені руку припікали, «бичкували» (сигаретами)».
Потім він потрапив у приміщення колишнього Донецького СБУ, де нині знаходиться так зване «міністерство держбезпеки» угруповання «ДНР», яке в Україні визнано терористичним.
Там зустрів своїх побратимів. Шостого квітня цього року, після 75 днів полону, Володимира Маюка вдалося звільнити разом із 16 іншими полоненими. Військовослужбовців привезли у Краматорськ, а там волонтери купили їм квитки на потяг додому.
З полону вийшов «ніким»
Володимир Маюк не мав жодного папірця, що боєць із зони АТО. Поки він був у полоні, його перевели з 80-ї у 81-у десантно-штурмову бригаду. У військовій частині 80-ї бригади, куди зателефонував, повідомили, що він у списках не числиться, що має дослужити після полону у Костянтинівці Донецької області, тому повинен їхати назад у зону АТО, у 81-у бригаду, там теж у списках його не було. «Кіборг» звертався з проханням дозволити йому дослужити у військовій частині на місці. У скеруванні на лікування у госпіталі, бо у нозі далі є осколок, боєць контужений, постійно відчуває головні болі, у вісімдесятці відмовили, бо він не їхній військовослужбовець.
Звертався колишній полонений і у військову прокуратуру, де йому підтвердили, що проти нього немає жодної кримінальної справи. Від квітня Володимир Маюк, який не демобілізований, не отримує зарплату. Він хоче законно звільнитись після полону зі Збройних сил, і щоб йому компенсували фінансові виплати від квітня до моменту демобілізації. «Є лише відео, де я з хлопцями у полоні, а більше нічого підтверджуючого, що взагалі воював. На реабілітації не був, дали звільнення від стройової. Я взяв «відношення» з 44-ї бригади, щоб перевестись туди, але мене не переводять, відповіді досі немає», – каже він.
Військовослужбовець має ще один доказ того, що перебував у полоні. У донецькій лікарні йому прооперували поранену ногу, ще один осколок залишився. І у лікарні так званої «ДНР» йому видали виписку. На сьогодні це його єдиний доказ, що він був поранений у зоні АТО. Водночас, повернувшись з полону додому, тут він не числиться у списках поранених. Ні на яку компенсацію не може розраховувати. «Учасника АТО мені не дали, виходить, що я взагалі не був у зоні АТО».
Президент не бачить бюрократії в Міноборони?
Чи можна бійців, які пройшли пекло полону, позбавити бюрократичного пекла Міноборони? На це запитання Радіо Свобода президент Петро Порошенко відповів: «Я уявляю собі, які тортури вони пройшли, але ви не уявляєте собі, скільки роботи було проведено, щоб їх з полону визволити. Зараз будуть дані доручення, щоб чітко взяти на облік всіх. І ті, хто має право, отримають посвідчення у найкоротші терміни. Я не бачу загроз у бюрократичній тяганині Міноборони. Там дуже ефективно діє волонтерський десант, починає роботу офіс реформ. Є один випадок, то будемо займатись».
Таких безправних і безстатусних, як Володимир Маюк, в Україні, зокрема на Львівщині та Тернопільщині, десятки. Окремим бійцям після відповіді президента днями повідомили, що їхні документи на «стадії завершення», але це при активному втручанні волонтерів.
Нині військовослужбовець Володимир Маюк, якого після полону зустрічали зі словами «Слава герою!», потребує медичного обстеження, лікування, психологічної допомоги, але він не знає, в які двері має стукати.
