Завдяки передачі закупівлі частини медикаментів із Міністерства охорони здоров’я до рук закордонних організацій та компаній, Україна виграла час на реформування галузі, бо без загальних докорінних змін у системі охорони здоров’я дешевші ліки можуть стати лише тимчасовим явищем, попереджає юрист Центру протидії корупції Олена Щербан.
– Яку ж частину державних закупівель ліків вдалося вивести з-під корупційних схем?
– Взагалі, за кошти державного бюджету, централізовані закупівлі здійснює Міністерство охорони здоров’я. Вони здійснюють такі закупівлі за 17 програмами. Вони включають і онкологію, і ліки для хворих на СНІД, окремо є дитяча онкологія, окремо доросла, ліки для хворих на гемофілію, для дитячих різноманітних захворювань. В тому числі вакцини. Тобто, це величезний перелік із 17 різних напрямків. Кожен напрямок фінансується по-різному. Є такі напрямки, в яких покривається до 80 відсотків потреб в ліках, а є такі напрямки, в яких не покривається фінансово навіть 10 відсотків потреб. Тим не менше, Міністерство охорони здоров’я щороку закуповували ці ліки.
У цьому році частину програм, саме 6 державних програм, передано на закупівлю міжнародним організаціям, таким, як ЮНІСЕФ, «Краун Едженсі», ЮНДП. Зараз є розпорядження Кабінету міністрів про те, що у 2016 році всі державні програми, за якими закупівлю здійснював МОЗ, будуть передані до цих міжнародних організацій. Але це тимчасовий захід. Діє закон, який дозволяє це робити, він діє лише до кінця 2017 року. Далі Україна повинна розробити якусь власну систему закупівель ліків, яка буде мінімізовувати корупційні ризики.
Тобто, в принципі, ми можемо казати про те, що, можливо, до того часу буде зроблена система реімбурсації (відшкодування). Громадяни, які потребують цих ліків, зможуть самі купувати їх в аптеці, а держава уже буде відшкодовувати відповідну кількість коштів аптечним закладам.
– У Польщі, наприклад, є такий досвід: держава субсидує ліки для складної категорії хворих через спеціальний фонд, на рахунок якого надходять гроші, які збираються централізовано через податки. Таким чином, польські ліки стають дешевшими навіть не лише для поляків, але і люди з інших країн, які мають рецепт, можуть приїхати до Польщі і купити ці ліки. Тобто, є можливість не лише здешевити сам процес закупівлі, але ще і субсидувати через податки. Чи Україна може обрати цей шлях, чи Ви бачите якийсь інший?
– Україна може обрати цей шлях, питання сьогодні в тому, що немає чітко визначеної позиції і розуміння, як визначати ціну на такі лікарські засоби. Це перша проблема. Інша проблема полягає в тому, що протоколи лікування і українські стандарти лікування не оновлені і не відповідають багатьом міжнародним стандартам.
Україна повинна привести в порядок дуже багато нормативних документів, протоколів, стандартів, перш ніж розпочинати систему реімбурсації
Тобто, перш ніж вводити, нам потрібно привести в порядок усі протоколи лікування. В нас навіть немає єдиного переліку життєво-важливих препаратів. Є декілька переліків, які на сьогодні діють, і це створює певну невизначеність у сфері. Всі розуміють, що не всі препарати можуть бути реімбурсовані. Є препарати, так звана госпітальна форма препаратів, які в багатьох країнах не підлягають і не можуть бути реімбурсовані. Тобто, Україна повинна привести в порядок дуже багато нормативних документів, протоколів, стандартів, перш ніж розпочинати систему реімбурсації.
Якраз зараз поки міжнародні організації будуть здійснювати такі закупівлі у Міністерства охорони здоров’я є шанс привести всі ці документи в порядок і пробувати переходити до цієї системи. І, знову ж таки, визначитися з тим, як, із ким порівнювати ціну, і де брати ціну на такі препарати для того, щоб визначити, скільки коштів, і як вони будуть відшкодовуватися. Якраз є шанси.
– Якщо я вас правильно розумію, то в нинішній ситуації для того, щоб українські пацієнти отримували ліки без корупційних «накруток», потрібно реформувати мало не цілу систему охорони здоров’я в Україні?
В нас немає нормального електронного реєстру пацієнтів, немає системи обліку залишків, тобто, дуже багато всього потрібно зробити
– Загалом так, це правда. Без цього нікуди. І, власне, не можна поміняти якийсь там один гачечок і все. Потрібно дуже багато, ґрунтовно працювати і, власне, це мінімум два роки часу займе. Крім того, в нас немає нормального електронного реєстру пацієнтів, немає системи обліку залишків, тобто, дуже багато всього потрібно зробити для того, щоб цю систему можна було впровадити на нормальних умовах.
Ми сподіваємося, що новий міністр охорони здоров’я, який буде призначений, буде розуміти всю цю ситуацію і максимально вживати заходів для того, щоб робити цю роботу. Це насправді дуже велика масштабна робота повинна бути зроблена.
– Ну, ми знаємо з яким ентузіазмом міністерства беруться за таку справу, чи не вийде так, що вона або знову залишиться не зробленою, або потрібно буде зусилля знову якоїсь громадської організації, міжнародних донорів, міжнародної допомоги для того, щоби цю реформу здійснити?
Громадськість залишається на даний момент єдиною інституцією, яка щось робить і якій уже багато чого вдалося
– У тій сфері охорони здоров’я саме громадськість в Україні була тим, хто пхав будь-які зміни в цій сфері, і хто в принципі зараз отримує від цього бонуси. Тому насправді поки що політичної волі на реальні зміни в державі немає, громадськість залишається на даний момент єдиною інституцією, яка щось робить і якій уже багато чого вдалося, насправді, зробити. І сподіваємося, що, скажімо так, це буде продовжуватися і наша організація в тому числі буде максимально активно брати участь для того, щоб ті процеси тривали, щоб вони були максимально прозорими. Є багато технічної допомоги, яка Україні виділяється сьогодні з цією метою, в тому числі і Міністерству охорони здоров’я. Сподіваюсь, що вона буде реалізовуватися і робота буде відбуватись в цьому напрямку.
– Ви знаєте людей, які конкретно над цим працюють, над створенням плану реформ, чи це, от, ви зробили одну частину і побачили, відкрилося вам величезне море того, що ще потрібно зробити? Хто буде робити, розробляти те, що потрібно зробити далі?
– Сьогодні є багато різних проектів, є розуміння, скажімо так, сьогодні є заступник міністра охорони здоров’я Ігор Бригінець, у якого є дуже непогане розуміння того, що потрібно робити. Є міжнародні організації, в яких теж є розуміння. Сьогодні створено багато груп по реформуванню, експертів незалежних, всі ці пропозиції викладаються письмово, над ними проводиться певна робота. Єдине, не хочеться дуже, щоб в якийсь момент це було знівельовано. Хочеться, щоб це продовжувало працювати і вводилося в дію.
– Не вийде так, що через два роки оця перехідна модель передачі закупівлі в руки іноземних партнерів закінчить своє життя, і тоді все повернеться туди, де було?
– Ви знаєте, я думаю, що ми цього просто не допустимо. Дуже би не хотілося так думати.
Громадянське суспільство – це сьогодні єдиний механізм, який привів до дії цей закон, тому що був великий саботаж
– Але чи будуть існувати якісь механізми, які цього не допустять?
– Громадянське суспільство – це сьогодні єдиний механізм, який, привів до дії цей закон. Тому, що був великий саботаж. Тому я сподіваюся, що будемо далі дотискати здійснення якоїсь реформи.
