Вперше в історії України, й не лише новітній, склалася унікальна ситуація. Втрачає одвічну актуальність приказка: «Там, де два українці – там три гетьмани». Зараз українці наввипередки проголошують себе опозицією до влади в той час, коли декларації чинної влади в цілому відповідають національним інтересам. Експерти інтернет-видання «Главред» нарахували в нинішньому парламенті щонайменше сім рівновіддалених опозиційних сил. Із них найменш схожий на опозицію так званий «Опозиційний блок». Але це зовсім не означає, що «Опоблок» – таки реальна політична опозиція з чітко сформованою ідеологією. Бо у Партії регіонів, звідки вони вийшли, ідеології так само не було. Найстарша парламентська опозиція станом на сьогодні – «Батьківщина» на чолі з вічною опозиціонеркою Юлією Тимошенко. Час показав: леді Ю не робить ані стратегічних, ані тактичних помилок лише тоді, коли системно критикує будь-яку владу, апелюючи передусім до сільського й містечкового виборця. Про інших опозиціонерів, до кого вони апелюють і на що розраховують, «Главред» розповідає у статті «Хто в Україні «єдина опозиція».
Головна проблема сьогоднішньої України в тому, що її нові лідери продовжують дотримуватися правил, встановлених ще за радянських часів і удосконалених Росією та іншими клептократіями. Однак, як наголошує дописувач «Української правди», Україна має надзвичайно потужне громадянське суспільство. Сильними сторонами держави є функціонування ЗМІ та виборчий процес. При цьому дивним виглядає національний парадокс – коли мобілізоване і сильне громадянське суспільство та ЗМІ стикаються з системною корупцією, що глибоко вкоренилися в усіх механізмах держави.Саме цим дописувач інтернет-видання пояснює глибоку нестабільність України.
Де-факто, Україна воює не лише на окупованому Донбасі, але і в інформпросторі. Адже, як переконує дописувач інтернет-видання «Хвиля», з точки зору інформації, Україна давно окупована. Видання наголошує, що інформаційний простір неможливо обнести парканом і закрити на замок, тому будь-які спроби створення «чорних списків виконавців» і заборони на російськомовну естраду не тільки не будуть працювати на Україну, але навпаки, будуть посилювати роздробленість країни. Важливо займатися іншим: формувати цементуючий український народ-контент, запускати культурні проекти, міфи, які будуть однаково позитивно сприйматися в усіх куточках України. Як клаптева ковдра ця цілісність складається з героїчного епосу, зірок, розваг, музики, відео, кіно, літератури. Цю ковдру можна імпортувати. Її потрібно зшити, а також не допустити того, щоб сусіди розірвали її на шматки, наголошує сайт «Хвиля».
Чому тарифи на електроенергію та централізоване теплопостачання в Україні два роки поспіль зростають, а енергетичні об’єкти з виробництва цих послуг руйнуються? Чому над усіма теплоелектроцентралями України нависла загроза, тоді як на Заході, навпаки, взяли курс на розвиток централізованого теплопостачання? Чому споживач змушений віддавати щораз більшу суму за оплату послуг, а йому знову повторюють, що вартість комунальних послуг потрібно приводити до економічно обґрунтованого рівня? Над цими питаннями розмірковує дописувач сайту «Главком». У статті «Як врятувати централізоване теплопостачання?» видання пише, що найгостріша проблема, яка невдовзі постане перед виробниками «теплих» послуг та електроенергії, – як вижити станціям після запуску нової моделі енергоринку. Саме конкуренція, на думку дописувача, має стати стимулом для початку реабілітації вкрай зношених і надзвичайно енергоємних потужностей, здатних генерувати дорогі послуги для зубожілого населення України.