Війна – це трагедія для людини, і говорити про неї потрібно саме так, вважає український історик і публіцист, гостьовий викладач Університету Гумбольдта в Берліні Андрій Портнов. На його думку, романтичний підхід до оспівування героїв не лише повертає забуті чи заборонені імена, але і веде до спрощення уяви про війну, як про боротьбу добра і зла, в той час, як деякі герої поводяться не завжди героїчно, а головне, не завжди людяно. А поділ світу на своє «добро» і чуже «зло» небезпечний тим, що він веде до становлення авторитарної та тоталітарної культури, яку українці вже можуть спостерігати у Росії, попереджає історик.
– На мою думку, (це така загальна думка, яка стосується не тільки цього питання) Україна якраз має забагато героїв. І я не вважаю, що цей героїчний пафос, героїчна риторика – це те, що зараз потрібно нам. Навіть у ситуації війни.
Повертаючись до війни Другої світової, зрозуміймо, що тоді люди українського етнічного походження воювали у найрізноманітніших арміях: не тільки союзницьких, але також в румунській армії. До речі, ті самі люди потім частково стали громадянами Радянського Союзу. Бо частина довоєнної Румунії стала частиною Радянської України.
По-перше, нам треба розрізняти цей момент етнічний і громадянський. Громадянами Радянської України були люди різного етнічного походження. І українці, і росіяни, і євреї, і кримські татари, і хто-завгодно ще. Натомість етнічні українці, які були в британській армії чи в американській були громадянами тих держав.
Найбільшою групою табуйованою були радянські військовополонені, які дуже часто, якщо вони вижили в німецьких таборах, потрапляли в ГУЛАГ, в радянські табори
А щодо того табу радянських часів, то про це треба казати відверто, що найбільшою групою табуйованою були радянські військовополонені, які дуже часто, і це задокументований факт після закінчення війни, якщо вони вижили в німецьких таборах, потрапляли в ГУЛАГ, в радянські табори. І це справді така тема, яку була дуже приховувана в радянський час і про яку варто говорити. Бо це – мільйони полонених людей, які померли протягом війни в нацистських таборах. Але це також тисячі, навіть сотні тисяч людей, які вижили, які повернулися в Радянський Союз і які потрапли в радянські табори. І серед них також звісно було чимало українців.
– Не лише українці були табуйовані. Були табуйовані представники інших національностей, які могли виглядати лише як жертвами, якщо про них взагалі згадувалося. Я маю на увазі євреїв: ті, що повернулися, багато з них постраждали від сталінської антисемітської кампанії. І цілий народ, який не міг згадувати про своїх героїв Другої світової війни, – кримські татари. Як повернути цю національну пам’ять?
Знаю такі випадки, коли герої Радянського Союзу, громадяни СРСР єврейської національності після війни саме в рамках тієї антикосмополітичної кампанії стали жертвами репресій
– Безумовно. Щодо євреїв, справді є такі випадки. І тут варто було б називати прізвища. Знаю такі випадки з Дніпропетровська, зокрема. Коли герої Радянського Союзу, громадяни СРСР єврейської національності після війни саме в рамках тієї антикосмополітичної кампанії стали жертвами репресій, були позбавлені нагород, і справді піддавалися переслідуванням.
Кримські татари – це один із народів, який був повністю депортований. Це страшний злочин, приклад етнічної чистки, який здійснив Радянський Союз.
Не менш важливий сюжет щодо кримських татар, але це трошки інша історія. Чому? Тому що кримські татари – це один із народів, не єдиний, а один із народів, який був повністю депортований, був звинувачений сталінським керівництвом у тому, що він вчинив колективну зраду Батьківщини. Це також стосувалося солдатів Червоної армії кримських татар, які були потім з фронтів примусово відправлені в заслання. Це страшний злочин, приклад етнічної чистки, який здійснив Радянський Союз.
Я завжди про це казав, хочу зараз повторити. Українська історія Другої світової війни, мала би включати якнайбільше таких розмаїтих сюжетів. При чому не тільки те, про що ми говорили, а і сюжетів ще більш проблематичних. Наприклад, сюжетів про колаборацію, про Голокост, про етнічну чистку польського населення на Волині, або про заплутані події в Закарпатті. Коли Україна зможе чесно і відкрито всі ці запитання поставити і широко обговорювати, я думаю, що це сприятиме демократизації загального суспільного простору у державі. А це дуже важливо.
– Як це зробити тоді, коли ми існуємо в дуже потужному інформаційному полі героїзації у російських ЗМІ?
Щодо російського наративу – це, безумовно, виклик, причому свідомий. Ми повинні на це реагувати спокійніше. Я не вірю в те, що на пропаганду такого штибу можна адекватно відповісти іншою пропагандою
– Щодо російського наративу – це, безумовно, виклик, причому свідомий. Це політика, яка спровокована таким чином, щоб Україна, балтійські держави, Польща мусіли відповідати. Я вважаю, що ми повинні на це реагувати спокійніше, ніж ми дотепер це робимо. Я не вірю в те, що на пропаганду такого штибу можна адекватно відповісти іншою пропагандою.
Романтичне уявлення, що війна – це ситуація, де з одного боку герої, а з іншого боку «ізвєрги» чи антигерої, це дуже примітивна і небезпечна картина, так ніколи не є.
Альтернативою має бути просто інша мова, інший підхід до самої проблеми. Я маю на увазі те, що якщо ми почнемо уважніше дивитися на історію війни, то ми побачимо, що в ній дуже часто люди, які могли бути спочатку в Червоній армії, а потім в армії Власова. Люди, які могли бути в німецькій допоміжній поліції, потім в УПА, люди, які могли бути в польському підпіллі, іще в різних формаціях. Цю всю складність дуже важливо зрозуміти. Тому що романтичне уявлення, що війна – це ситуація, де з одного боку герої, а з іншого боку «ізвєрги» чи антигерої, це дуже примітивна і небезпечна картина, так ніколи не є.
Війна – це передусім страшна катастрофа, в рамках якої більшість людей просто намагаються вижити
Війна – це передусім страшна катастрофа, в рамках якої більшість людей просто намагаються вижити. І це виживання відбувається в дуже різний спосіб. Хтось стає колаборантом, хтось шукає моделі десь заховатися і утриматися осторонь, хтось потрапляє за мобілізацію в ту чи іншу військову формацію. До речі, усі ті формації, і УПА також, проводили примусові мобілізації, це не було питання вибору, це було питання примусу.
Війна – як наруга над людською свободою, от про це треба говорити, а не про героїв. Бо вся ця риторика героїв, вона взагалі продукує тоталітарні і авторитарні моделі політичної культури. Це те, що робить путінська Росія. Це те, що не мала б робити сучасна Україна
І, власне, війна – як наруга над людською свободою, от про це треба говорити, а не про героїв. Бо вся ця риторика героїв, вона взагалі продукує тоталітарні і авторитарні моделі політичної культури. Це те, що робить путінська Росія. Це те, що, на мою думку, не мала б робити сучасна Україна.
Усвідомлюючи всі ці маніпуляції, всі емоції, весь цей тягар проблем, я вважаю, що Україна мала б спробувати сформулювати свою власну толерантність, відкритішу, спокійнішу мову оповідання про війну, як про страшну трагедію мільйонів людей. Трагедію, в якій буде місце для різних національних груп, для різних вікових груп, для різних статей, для людей різної культури. Це буде те, що насправді нас відрізнить, на мою думку, на пострадянському просторі.
На цю ж тему:
09.05.2016
Кремлівський міф про Другу світову: від «дєди воєвалі» до «КримНаш»
«Бравурні гасла про перемогу над гітлерівською Німеччиною лунають на тлі розповідей про похорони російських солдатів, загиблих на Донбасі» – російський історик далі
09.05.2016
У Польщі знайшли могили 700 «проклятих солдатів»
Поляки шукають таємні поховання героїв повоєнного антикомуністичного руху опору та ідентифікують рештки похованих далі
09.05.2016
Не треба акцентувати на примиренні тих, хто воював у Другу світову за «різні України» – Шаповал
«Усі попередні президенти шукали компроміс: і Кравчук, і Кучма, і Ющенко намагалися когось із кимось помирити. Ніяке примирення не вдавалося» далі
09.05.2016
Більшої шкоди для спільної пам’яті про Другу світову, ніж чинить Путін, важко уявити – Кіпіані
8-9 травня в Україні проходять пам’ятні дні до 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні далі
