Доступність посилання

ТОП новини

Спільну стратегію Савченко може запропонувати Ярош – комбат


Плакат Юрія Неросліка
Плакат Юрія Неросліка

На фронті добровольчі підрозділи надають військовим розвідницьку інформацію

Надії Савченко варто зустрітися із Дмитром Ярошем і обговорити спільні політичні кроки, говорить один з командирів Української добровольчої армії (УДА), Андрій Гергерт із позивним «Червень». Разом із Ярошем він пішов з Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» і зараз його підрозділ, 8-й окремий батальйон УДА, виконує бойові задачі поблизу Маріуполя. В інтерв’ю Радіо Свобода «Червень» розповів, чому без його розвідників було б важче воювати і як він помилився, коли добровольців відводили з передової.

Ярош може запропонувати Савченко спільну стратегію – комбат
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:03 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

– Можете розповісти, як з’явилася ваша армія? Чому відбувся розкол «Правого сектору»?

– Бойові підрозділи, 5-й і 8-й батальйони Добровольчого українського корпусу, а також батальйон «Госпітальєри» вийшли зі структур «Правого сектору» разом із Дмитром Ярошем. Вийшли з можливістю перебувати й далі на фронті, а для провідника Яроша з можливістю організовувати національно-визвольний рух. Рух називається «Дія» – Державна ініціатива Яроша. Там реалізувати свої політичні амбіції зможе і лідер, і усі, хто готові стати під наш прапор.

– Чому, як Ви вважаєте, добровольців відвели з передової і розмістили на лінії зіткнення підрозділи Збройних сил України.

Андрій Гергерт, позивний «Червень»
Андрій Гергерт, позивний «Червень»

– Дійсно, ще влітку минулого року основою утримання лінії зіткнення стали лінійні військові підрозділи Міністерства оборони. А підрозділи, які підпорядкувались МВС, зокрема майже усі добровольчі підрозділи, почали відводити на другу-третю лінію оборони чи на полігони. Важко сказати, із чим це пов’язано. Особисто я це бачив як плани Генерального штабу йти в наступ. Мені здавалося, що Міністерство оборони не рахувалося б так із людськими втратами, а з добровольчими батальйонами було б важче. Якщо б якась операція виявилась би невдалою і були б великі втрати, то це б стало загальновідомо. Але я помилився, не дійшло до штурму. Туди завели контрольовані підрозділи, які без наказу кроку не зроблять. З добровольцями було не так, усі прагнули наступати і звільняти Донбас. Було відчуття помсти за побратима і бажання воювати, але сьогодні це десь суперечить політиці керівництва країни і Генерального штабу. Активної фази з нашого боку немає, лише відповіді на їхні провокації. І лише завдяки окремим командирам рот, батальйонів і деяких бригад ми по 50-100 метрів за місяць займаємо сіру зону. Якби не це, ворог би сильніше просунувся.

– Яка тоді роль добровольчих підрозділів сьогодні?

Саме життя довело, що наша діяльність потрібна. Коли заходить нова військова частина, вони отримують від нашого підрозділу розвідінформацію, зокрема фотографії з безпілотників

– Я за свій підрозділ буду говорити, за інші треба інших командирів питати. Ми на цій війні присутні, жодного кроку назад не зробили. Але переформатувалися і виступаємо на сьогоднішній день як розвідники, які прекрасно знають територію. Армія змінюється кожні 3-4 місяці, військові частини перекидають між різними ділянками фронту, а ми завжди на місці. Саме життя довело, що наша діяльність потрібна. Коли заходить нова військова частина, вони отримують від нашого підрозділу розвідінформацію, зокрема фотографії з безпілотників.

– Можете навести кілька прикладів співпраці зі Збройними силами України?

– Ми надаємо збройним силам координати, по яких потім ведеться артилерійський вогонь – велику кількість саме такої інформації забезпечують наші розвідники. В нас є люди на тому боці, яких ми, на відміну від українських спецслужб, не зрадили, не залишили своїх агентів напризволяще. Також ми захоплюємо полонених, отримуємо від них інформацію і передаємо відповідним структурам. Крім того, на сьогодні наші побратими з 5-го батальйону УДА зайняли повністю промзону в Авдіївці. Їхній комбат «Чорний» спланував операцію, в нього чудова співпраця з армійцями.

– Війна триває вже більше двох років. Чому навчилися за ці роки українські військові?

В нас, може, і менше людей, аніж у нашого ворога, але критична маса якісних людей дає розуміння, що ми зможемо боротися ще довго

– Я бачу, що немає паніки, а є холодний розрахунок. Вже немає страху перед вибухами і осколками, перед тим, що ворогів багато. Офіцери, які виховувалися в окопах і дивилися в очі матерям загиблих, це вже інші люди. Такі бійці задньої не дадуть, це вже тішить. В нас, може, і менше людей, аніж у нашого ворога, але критична маса якісних людей дає розуміння, що ми зможемо боротися ще довго.

– Чи досі ваші інструктори навчають військових і добровольців?

– Так, це одна зі стратегій розвитку Української добровольчої армії, яку Дмитро Ярош зараз підтримує. Триває постійний навчальний процес. Друг «Чорний» на території свого батальйону відкрив цілий вишкільний центр для добровольців, де тренуються також і підрозділи Збройних сил, і Сил спеціальних операцій, і пілоти безпілотників, й інші. В нашому батальйоні ми також тренуємо бійців, зокрема снайперів і навідників гранатометів.

– Тиждень тому на волю вийшла Надія Савченко, доброволець з батальйону «Айдар», яка майже два роки була в полоні в Росії. Сьогодні вона народний депутати? Що зміниться із її появою?

Раджу Надії (Савченко) чим швидше зустрітися із Дмитром Ярошем, вона б мала із ним порозумітись

– Моє особисте відчуття, що сьогодні відповідальним політикам і відповідальним людям, якою напевно є і Надія, треба дуже зважено і виважено підходити до кожного слова, яке кажеш, до кожної дії, яку плануєш зробити, і тим більше, до чого закликаєш. Тому що на кону – країна. Раджу Надії чим швидше зустрітися із Дмитром Ярошем, вона б мала із ним порозумітись. З нею дуже просто говорити, вона – воїн, і це відчувається. Провідник міг би запропонувати їй стратегію, я це точно знаю.

  • Зображення 16x9

    Михайло Штекель

    Журналіст. Працюю в медіа-сфері з перервами із 2003 року. В 2013 році спробував переїхати з рідної Одеси до Києва, писав про Революцію гідності, анексію Криму і знімав війну на Донбасі. У 2017-му повернувся до Одеси – міста непростого, але вкрай цікавого. Навчався на філософському факультеті, тому маю слабкість до довгих текстів. На Радіо Свобода працюю з 2014 року. Пишу, фотографую, знімаю, спілкуюсь із людьми.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG