У час, коли в північнокавказькій республіці Чечні в Росії відбувається дедалі сильніший тиск режиму на людей, усе більше чеченців намагається втекти звідти. Багато з них прямують до Європи через Білорусь.
Потяги з білоруського Бреста до польського Тересполя останнім часом стали удвічі довшими – замість трьох-чотирьох вагонів їх тепер по сім-вісім. І всі вони переповнені. Більшість пасажирів – утікачі з Чечні, що сподіваються перетнути кордон і залишитися в Польщі. Зараз їх у Бресті не менш ніж тисячу.
За словами цих людей, вони їдуть із батьківщини, бо жити там далі неможливо. Але розговорити чеченців на вокзалі у Бресті непросто. Вони бояться і журналістів, і того, що, можливо, до Польщі дістатися не вдасться й доведеться повертатися до Чечні. Погоджуються на розмову тільки найбільш відчайдушні.
(Відео Білоруської редакції Радіо Свобода)
Середньовічні методи в Чечні
Один із них, якого з дружиною і двома дітьми вже одного разу завернули назад із Польщі, не називаючи свого імені, каже прямо: «Мені тепер немає дороги назад». За його словами, незважаючи на економічне погіршення в Чечні, влада там починає «витискати з людей останні краплі», діючи як у середньовіччя – замість податків збираючи з людей данину.
«Для наших чиновників немає закону, вони самі собі закон, тільки методи в них бандитські. Стає чимдалі гірше. Люди дуже залякані. Тому й так різко зросло число втікачів», – каже він.
Щиро кажучи, боюся, що й тут, у Бресті, і так само й за кордоном можуть бути люди Кадирова
За словами чоловіка, лише кілька днів тому, ще в Чечні, до його дому приїхали озброєні люди на джипах і сказали «заплатити за газ» за десять років, понад 50 тисяч рублів (нині це понад 19 тисяч гривень) – при тому, що газогін до його селища підвели лише кілька років тому. «Звідки в мене такі гроші?» – каже чоловік і продовжує: «Щиро кажучи, боюся, що й тут, у Бресті, і так само й за кордоном можуть бути люди Кадирова».
За іронією долі, Кадиров тут поруч: Мохмад Кадиров теж утікач і не має ніякого стосунку до авторитарного керівника Чечні Рамзана Кадирова. 32-річний чоловік, єдиний, хто разом із дружиною погодився назвати своє ім’я, розповідає схожу історію: дороги назад йому немає. Він вирішив утікати у квітні, по тому, як його викрали просто з дому озброєні люди й десять днів тримали його й били, намагаючись вибити інформацію про далекого родича, що став на шлях збройної боротьби. Діставшись на волю, Мохмад Кадиров продав усе, що мав і з дружиною Зайнап і шістьма дітьми вирушив до Бреста.
Дістатися з сорокової спроби чи повернутися
Утікачі день-що-день заповнюють переповнені потяги, сподіваючись, що їх пропустять через кордон. Польща ж дає притулок лише ліченим. Більшість їх повертають назад, та вони пробують знову і знову.
«Тут люди вже двадцять другу спробу роблять», – розповідає Радіо Свобода Зайнап Кадирова про колег у нещасті. Інші говорять, що робили й по сорок спроб.
Сподіваємося потрапити до Польщі. Коли не вдасться, то й не знаю, що будемо робити
А коли дістатися до Польщі не вдається, а гроші закінчуються, дехто змушений повертатися до Чечні. Одна з жінок на вокзалі Бреста розповідає: «В Чечні ми продали будинок, авто, в нас там уже нічого не залишилося. Тепер от за ці гроші сподіваємося потрапити до Польщі. Коли не вдасться, то й не знаю, що будемо робити. Щодня ми платимо за житло у Бресті по 25 євро. Крім того, треба ще й якось харчуватися. У нас відкладених грошей лишилося, щоб прожити тут іще три-чотири дні. А що далі, не знаю. Та й навіть боюся думати».
Польща не поспішає рятувати чеченців
За даними польського Управління у справах іноземців, від початку Другої чеченської війни 2004 року в Польщі попросили притулку понад 70 тисяч громадян Росії, більшість – із Північного Кавказу.
Мохмадові Кадирову з родиною теж у цьому пощастило: їх урешті, з якоїсь там спроби, пропустили до Польщі й там дали статус «допущених до перебування» – його дають тим, кого повертати назад було б для них небезпечно. Їх направили до одного з 11 центрів утримання мігрантів у Польщі.
Тепер вони можуть подати заяву на статус біженця, розгляд якої зазвичай триває близько року. Але тут ніяких гарантій успіху вже немає.
Таким прохачам притулку, як родина Кадирових, урешті часто відмовляють, а відтак депортують. У Польщі, як і деінде в Європі, зростає занепокоєння через велике число біженців, що прибувають до європейських країн.
Загалом нині в Польщі перебуває близько 20 тисяч чеченців. І нових приймають дуже неохоче. Одна з головних причин у тому, що чимало втікачів, направлених до центрів тримання мігрантів, натомість рушають далі на захід, до Німеччини, де останнім часом теж різко зросло число втікачів із Чечні.
