Бізнесмен Максим Фрейдзон, який живе в Ізраїлі, в циклі інтерв'ю Радіо Свобода розповідав про зв'язки Володимира Путіна зі злочинним світом. Зокрема, він розповідав, як майбутній президент Росії двічі отримував від нього хабара – по 10 тисяч доларів – за оформлення паперів.
В нинішньому інтерв'ю Російській редакції Радіо Свобода Максим Фрейдзон розповів про період, коли Путін після втечі Анатолія Собчака в Париж і приходу Володимира Яковлєва позбувся впливу в Петербурзі, але через деякий час зробив запаморочливу кар'єру в Москві. На думку бізнесмена, настільки стрімкий злет не міг би бути можливим, якби підприємці не допомагали Путіну фінансово.
Коли Володимир Володимирович був чиновником мерії, він брав хабарі, частки, намагався не пропускати нічого навколо себе
– Наскільки я пам'ятаю, коли Володимир Володимирович був чиновником мерії, він брав хабарі, шматки, намагався не пропускати нічого навколо себе. Ромі Цепову заносили гроші від казино, валізи з готівкою, які в подальшому йшли нагору. Міллер збирав хабарі. Грехем Сміт у Ліхтенштейні відмивав і акумулював частку від нафтового бізнесу. Але коли Собчак вибори програв і змушений був тікати від кримінальної справи, то Володимиру Володимировичу стало тяжко.
Діма Скигін, товариш мій і партнер по компаніях «Сигма» і «Совекс», повідомив мені, що вирішив зробити дещо ризикований на той момент крок – підтримати Володимира Володимировича збереженням його частки в «Совексі»… Діма зробив таку ставку і переконав партнерів по «колективу» – Трабера, Васильєва та Кумаріна, – що списувати Володимира Володимировича зовсім з рахунків не варто. Хоча ситуація була багатополярною і було ой як не зрозуміло, хто опиниться при владі. А Путіну, я думаю, просто потрібні були гроші. Вважаю, що накрав він за час роботи в мерії неабияк, але в Москві інші уявлення про гроші. Ситуація швидко змінювалася, і витрачати гроші на людину, яка поки нічого не може віддати, було ризикованим стратегічним рішенням.
– Ризикованим, але далекоглядним. Досить швидко інвестиції окупилися, коли Путін став головою ФСБ.
Коли Путін очолив ФСБ, просто радість прийшла в кишлак. Трабер і Ко зовсім страх перед законом втратили
– Наскільки я знаю, окупилося це раніше, в 1997-му, коли він зміцнився в адміністрації президента. Я думаю, він погодив і отримав для «колективу» карт-бланш на захоплення пітерського порту і перепродаж його в Москву (без підтримки пітерського колективу москвичі ніколи б у порт не зайшли). А з моменту, коли Путін очолив ФСБ, просто радість прийшла в кишлак. Трабер і Ко зовсім страх перед законом згубили.
Якщо говорити про реальні зв'язки Володимира Володимировича вже в статусі керівника Федеральної служби безпеки зі злочинним світом, то вони, на мій погляд, такі: його найближчий довірений помічник Міллер під його безпосереднім патронажем працював у порту, і вся діяльність у порту, включаючи її кримінальний аспект, Міллеру була дуже добре відома як безпосередньому учаснику.
– Тобто цей порт зіграв грандіозну роль у російській політиці. Можливо, якби не було цього порту, і президент в Росії був би інший?
– Думаю, якби Діма в 1996-му не відстояв частку Володимира Володимировича в терміналі і «Совексі», йому (Путіну – ред.) було б значно складніше. У нього багато звичних джерел доходів закрилися з приходом Яковлєва, і так високо він би не піднявся. Щоб зберегти частки і постійний приплив коштів, Путін повинен був активно приносити користь цьому, вибачте на слові, «колективу», в який входили Кумарін, Трабер, Васильєв, Скигін, Тимченко, Сміт, Дюков та інші поважні люди. Звільнений чиновник мерії був підтриманий колективом, який складався зі злочинців і бізнесменів, і остаточно в цей колектив влився, відстоюючи його інтереси, наскільки міг, у Москві, тому що треба було відпрацьовувати частку, і до сих пір, я думаю, має певні внутрішні зобов'язання перед людьми.
Я думаю, Володимиру Володимировичу великі потрібні були гроші в тій грі, в яку він грав у Москві, до того ж, продаж порту його дуже підняла в очах московських партнерів: молодець – свій колектив підтримав, москвичам допоміг, ну, і себе не забув. Для його московських партнерів це було підтвердженням його дієздатності і вірності московській команді – наша людина в Пітері. Подолати опір і проштовхнути продаж пітерського порту москвичам могла тільки людина зсередини. У Пітері московських не люблять і в свої справи не пускають. Володя грамотно допоміг і непогано заробив.
Професійно чесні люди у владу при Путіні йти не прагнули
До речі, професійно чесні люди у владу при Путіні йти не прагнули. Один мій добрий приятель займався питаннями портових інфраструктур у «Росморпорту», його кликали в Москву на високу посаду в міністерство на початку 2000-х, він сказав: «Ні в якому разі, тому що політичних проблем у країні вже немає, а є проблеми інфраструктурні та техногенні, і вони за цієї системи влади не вирішуються».
Путін і його команда – це не стерв'ятники 90-х, це трупні черв'яки. Все ж валитися скоро почне
Якщо корову доїти, про неї треба дбати. А цю корову вже з'їли і закопали. Путін і його команда – це не стерв'ятники 90-х, це трупні черв'яки. Все ж валитися скоро почне: підстанції, котельні – вони ж не вічні. Путін відволікає увагу трудящих, але коли посиплеться електрика та опалення, це буде дуже неприємно. Не кажучи про те, що їжею країна себе не забезпечує, та й проїжджих доріг небагато. Як каже один мій приятель: я до вас у Росію приїду, коли ви нарешті доробите дорогу з Петербурга до Москви, тоді я повірю, що ви встали з колін.
Путіна треба прибирати якомога швидше, за його способу управління закономірно настане техногенна катастрофа. Він остаточно доб'є країну
Я думаю, що Путіна треба прибирати якомога швидше, за його способу управління закономірно настане техногенна катастрофа. Він остаточно доб'є країну. Те, що він крав, покривав бандитів, заробляв гроші, а під кінець оголосив патріотизм і захопив Крим, – на цьому тлі дрібні події. Виживати треба, а не в «патріотизм» грати.
Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
