У Чехії оприлюднено аналітичну доповідь, в якій говориться, що три країни Центральної Європи – Чехія, Словаччина та Угорщина – перебувають під сильним впливом російської пропаганди і що наявне зниження підтримки членства цих країн в Євросоюзі та НАТО з боку населення. Також дані свідчать, що значна частина словаків, угорців та чехів покладають вину за анексію Криму та війну на сході України на США та НАТО. Серед рекомендацій експерти Інституту політики глобальної безпеки, який оприлюднив доповідь, закликають поліпшити стратегічні комунікації в регіоні, а також більш рішуче протистояти пропаганді Кремля.
Соціологічні служби провели опитування громадської думки в Чехії, Словаччині та Угорщині, результати якого можуть збентежити як керівництво цих країн, так і Євросоюз та НАТО, членами яких є ці три держави Центральної Європи.
Скажімо, 25 відсотків чехів довіряють дезінформаційним повідомленням та засобам масової інформації, які їх поширюють. «Вплив дезінформаційних операцій є найсильнішим у Чехії, порівняно зі Словаччиною та Угорщиною», – йдеться в доповіді.
«Чесно кажучи, це дуже турбує», – сказав про результати досліджень заступник директора чеської громадської організації «Європейські цінності» Якуб Янда.
У доповіді йдеться, що половина чехів думають, що сотні тисяч сирійських біженців, які перебираються до Європи, «є відповідальністю США, а не Росії, яка нині бомбардує сирійські міста».
«Більше того, 28 відсотків чехів думають, що російське військове втручання в Сирії допомагає вирішувати європейську міграційну кризу», – йдеться у доповіді, що її підготував Інститут політики глобальної безпеки.
Дослідники, спираючись на дані, стверджують, що Чеська Республіка є найбільш євроскептичною країною в Центральній Європі, порівняно з Угорщиною та Словаччиною, а чеський президент Мілош Земан недавно навіть закликав до проведення референдуму щодо членства країни в ЄС та НАТО.
Чехія, Угорщина, Словаччина разом із Польщею та трьома балтійськими державами (Естонією, Латвією та Литвою), а також Словенія приєдналися до НАТО в 1999 році, а стали вони членами ЄС у 2004 році.
Нині, скажімо, майже половина населення Словаччини, як свідчить доповідь, хочуть «нейтралітету».
«Поганою річчю» вважають членство НАТО 20 відсотків словаків і 17 відсотків чехів, а в Чехії 24 відсотків негативно сприймають членство в ЄС. У Словаччині та Угорщині трохи більше від половини населення позитивно розцінюють членство в ЄС, в Чехії ж позитивне ставлення до ЄС лише в 32 відсотків населення.
У питанні відповідальності за «українську кризу», під якою розуміють силову анексію Криму Кремлем та військові дії на Донбасі, то тут ситуація, згідно з дослідженням така: 48 відсотків словаків звинувачують у цьому США та НАТО, в Угорщині таких – 37 відсотків, а в Чехії – 38. Не згодні з цим твердженням і не звинувачують США і НАТО в українській кризі 49 відсотків чехів, 37 відсотків угорців і 33 відсотки словаків.
Щодо антиамериканізму, то він, згідно з дослідженням, «зашкалює» у Словаччині, де 59 відсотків населення негативно сприймає роль США у світі, а в Чехії таких – 51 відсоток. Рівень антиамериканських настроїв в Угорщині нижчий – там людей із позитивним ставленням до США більше (46 відсотків), аніж із негативним (39 відсотків).
«Ні Захід, ні Схід»
У цих трьох країнах Центральної Європи, які, до речі, разом із Польщею становлять «Вишеградську четвірку», як йдеться у доповіді, приблизно половина населення бачить свої три країни між Сходом та Заходом, а не як частину західного світу.
Якщо точно, то 48 відсотків чехів бачать себе посередині, 48 відсотків угорців також, а в Словаччині цей показних найвищий – 52 відсотки. Цікаво, що в Словаччині найвищий відсоток і тих, хто вважає свою країну частиною Сходу – таких 12 відсотків.
«Відтак ця частина населення може стати найлегшою здобиччю для пропаганди та дезінформаційних зусиль Кремля», – йдеться в доповіді.
«І ось де Кремль виграє», – пояснює Якуб Янда з організації «Європейські цінності».
Серед рекомендацій фахівці Інституту політики глобальної безпеки пропонують зокрема:
– офіційно визнати існування проблеми іноземної пропаганди та оприлюднити з цього політичну декларацію;
– модернізувати систему безпеки та її здатність вести моніторинг, давати відповідь та унеможливлювати і протистояти дезінформації та пропаганді;
– розробити та втілити комплексну стратегію комунікацій, зосередившись на захисті та популяризації цінностей та інституцій;
– розвинути власну стратегію трактування подій – як негативну, так і позитивну;
– збільшити підтримку якісної журналістики та поширення медійної грамотності;
– захист інтернетного простору від пропаганди;
– вдосконали систему освіти щоб захистити від пропаганди молоде покоління;
– збільшити міжнародну співпрацю для обміну позитивним досвідом у царині стратегічних комунікацій та протистояння пропаганді.
