«Мені не раз пропонували хабарі» – Тетяна Ричкова

Київ­ – Тетяна Ричкова, член «волонтерського десанту» в Міністерстві оборони і «новоспечений» депутат Верховної Ради України, розповіла Радіо Свобода про те, звідки у неї в декларації квартира вартістю понад 1,6 мільйона гривень, чи давали їй хабарі, про ставлення до «особливого статусу Донбасу», а також про те, чи можуть волонтери стати новою елітою України.

– Розпочнемо не з «квартирного питання», а з «елітного». Один із однокурсників президента Росії Володимира Путіна, колишній розвідник Юрій Швець, який зараз живе у США і часто коментує ситуацію в Україні, нещодавно висловив припущення, що врятувати Україну може швидка заміна старої політичної еліти. І цією новою елітою він вважає волонтерів, людей, які на ділі довели, що здатні організовуватися й ефективно вирішувати проблеми. Він каже: «волонтери мають іти у владу».

– Я вважаю, що люди можуть врятувати Україну. Звичайні люди. Особливо ті, які на самому початку допомагали на Майдані. Люди, які зустрічали переселенців з Криму і наших моряків. Люди, які першими пішли разом з військовослужбовцями на фронт допомагати. Ось ці люди зможуть.

Але є в мене досвід роботи з волонтерами. Не всі це витримують, тому що у нас все ж таки бюрократія, необхідна посидючість, необхідне структурне мислення системне. Не завжди воно у всіх є. Волонтери – це в основному вільні люди, які не хочуть на себе брати відповідальність. А відповідальність треба брати. У нас багато хто приходив у Міністерство оборони і не хотіли офіційно влаштовуватися на роботу або ж не хотіли підписувати контракти як військовослужбовці, тим самим не несли відповідальності за ті рішення, які ухвалювалися. Тому таку відповідальність взяли на себе ми – ­кадрові військові, я, яка підписала контракт, і ті люди, які працюють і продовжують працювати зараз в Міноборони.

– Чи вважаєте Ви, що зробили все, що могли, працюючи в міністерстві оборони?

– Ні. І тому і продовжую там працювати.

– Будете поєднувати?

– Так. Поки, на жаль, не було голосування про включення у комітети Верховної Ради, адже зараз тиждень роботи в комітетах. Тому я зараз працюю зі своїми помічниками над законопроектами, і в Міноборони. У четвер було засідання колегії разом з Комітетом нацбезпеки і оборони, на якому ми, Міноборони і Генштаб, звітували про видатки минулорічного бюджету, а також щодо бюджету на наступний рік.

– І на чому Ви хочете зосередитися?

– Дуже хотілося б все ж таки розширити конкуренцію у постачанні продовольства у ЗСУ. Адже поки, у нас як було тільки чотири компанії, так вони і далі працюють. Зараз ми хочемо це «зламати». У наступному році проведемо ще ряд робочих експериментів, щоб врахувати всі за і проти. Будемо розширяти кількість лотів, які проторговуються, на харчування.

– А чому так важко йде зміна саме системи харчового забезпечення ЗСУ?

– Тому що у нас, починаючи з часів Гриценка, працюють оцих 4 надкрупні постачальники. У Міноборони немає свого обладнання. Ми тільки надаємо в оренду приміщення, у яких вони надають послуги з харчування. Ми намагаємося це змінити, але поки немає достатньої кількості грошей, щоб закупити власне обладнання і купувати окремо продукти, окремо послуги.

Зараз готується постанова Кабміну, щоб ми могли хоча б наших льотчиків, ВМС і ССО (Сили спеціальних операцій – ред.) годувати вже самостійно і розширити конкуренцію для інших організацій.

– Я знаю такі історії, коли офіцери, які пройшли фронт, намагалися боротися із обкраданням курсантів, із тими, хто «солдатську пайку половинить» і не змогли нічого зробити. Вони повернулися на фронт, мовляв, «на фронті легше». Інші історії, коли, з одного боку, завозять продукти у військову частину, а з іншого боку під парканом стоять машини, які вивозять ці харчі. Як з цим боретеся?

– Зараз цим займається Військова служба правопорядку. Хоча вона поки не має каральних повноважень, а протоколює, фіксує такі випадки і передає в поліцію і у Військову прокуратуру України.

До речі, я намагаюся змінити цей стан речей. Зараз у мене вже підготовлений законопроект про військову поліцію. Я буду за нього боротися і вносити до зали Верховної Ради, щоб у Військової служби правопорядку, яка їздить в АТО, займається військовими злочинами, були відповідні повноваження.

– Хто Вам допомагає готувати законопроекти? Бо, наскільки я розумію, у Вас до цього взагалі не було досвіду законотворчої роботи.

– Не було. Але я вже 1,5 роки цим займаюся. І вже ряд законів, а точніше – вісім були ухвалені. Це, звісно, складний процес був. Тому що треба було вмовити якихось депутатів Верховної Ради або вносити їх від адміністрації президента. Тобто дарувати їх комусь і переконувати когось, щоб вони несли ту ідею, яку ти народив у цьому законопроекті.

– А хто Вам допомагав їх готувати? Кого Ви кличете на допомогу?

– «Рибу», базовий матеріал готувала я, а потім вже допомагав мені наш юридичний департамент.

– Я, готуючись до ефіру, передивилася соціальні мережі, там є і сподівання на те, що від Вас буде користь у парламенті, а є й ті, хто висловлює розчарування. Як Ви думаєте, з чим пов’язані негативні оцінки?

– У нас скільки людей, стільки і думок. Дуже багато, на жаль, заздрісних людей. Ніби ти з ними і спілкувався, був пліч-о-пліч, а от тепер вже став «поганим».

Я Вам скажу так: я своїй дитині ніколи в житті не побажаю йти у депутати (надважка була для мене виборча кампанія), чи у міністри, чи (не дай Боже!) президенти. Це дуже велика відповідальність. Якщо людина до цього підходить відповідально і хоче для країни зробити багато чого, то це дуже тяжка робота.

Тому нехай це залишиться на совісті тих людей, які або заздрять, або не розуміють. Я не бачу якихось таких моментів, що справді заслуговують розчарування. Військові, з якими я працювала всі ці роки, навпаки, говорять: «Ти – одна наша надія». І люди на окрузі теж розраховують на мене. Я вже працюю на окрузі. Вже їм допомагаю.

– Ці негативні оцінки, вони Вас ображають?

– Ні. Абсолютно ні. У мене немає часу це моніторити. Тому нехай це буде на совісті. Всіх розсудить Бог. З собою не забереш ні грошей, нічого. Залишиться у тебе тільки пам'ять і твоя дитина, яка тобою або гордитиметься, або ж ні.

– А Ви розумієте, чому до Вас така особлива прискіплива увага?

– Не знаю навіть.

– Можливо, це пов’язано з тим, що на Вас покладають певні сподівання? Пам’ятаєте, якось у цій студії ми передали Вам інформацію про важкі умови життя військовослужбовців на полігоні «Широкий Лан»? І не пройшло і тижня, як трапився той інцидент, коли солдати пішли скаржитися?.

– Так.

– І тепер що Ви можете сказати про цей полігон? Що вдалося зробити?

– Я донесла ту інформацію. Там виїхали фахівці і працювали з особовим складом. З’ясувалося, що причина у безтолковості і халатності. Тобто вони прислали людей на полігон, але не привезли абсолютно нічого: ні наметів, ні обладнання, ані продуктів харчування. Тобто сама військова частина не потурбувалася про те, як розміщувати людей, що їм там їсти. Ця людина була звільнена з ЗСУ.

Що далі? А далі, я думаю, до наступного літа буде там (на полігоні «Широкий Лан» – ред.) ціле містечко стаціонарне, з медпунктами, з їдальнею, з опалюваними приміщеннями.

– Військовослужбовці кажуть, що такі містечка і зараз є, але вони «потьомкінські» ­- для перевірок чи начальства, або, скажімо, щоб показати Тетяні Ричковій, яка приїде…

– Тетяна скрізь їздить. Я навіть не попереджаю, коли приїжджаю. Зазвичай стандартне питання, до якого я вже звикла: «Дівчино, як ви сюди потрапили – тут нікому не можна знаходитися».

– То Ви знаєте, що є такі місця, які тримають для того, щоб показати міністру оборони чи його заступникам, коли ті приїдуть, а насправді військовослужбовці, солдати живуть в інших умовах?

– Справа в тому, що місця є різні. І зараз настільки змінилася ситуація. І надпотужно наші громадяни доводять до відома все. І міністр оборони доступний – при мені йому телефонують і волонтери, і громадські організації. Повірте мені, громадськість все доводять до відома, а міністр чує і робить висновки. Якби не це, то я думаю, що нічого б не змінилося в армії на краще.

– Тепер про парламент. Тетяно, один народний депутат, який прийшов у Верховну Раду з Майдану, у цій студії, що йому пропонували мільйон доларів за «потрібне» голосування. Ви готові до того, що Вам пропонуватимуть мільйон доларів?

– Я до цього вже звикла в Міноборони, тому що відповідаю за матеріальне забезпечення. Є постачальники, чимало постачальників, звісно, через підставних осіб, які пропонували ці гроші. Різні гроші. Я навіть намагалася, скажемо так, залучити міліцію, погодилася на певні процесуальні дії, щоб цих людей таки притягнули до відповідальності.

Але не вдалося мені спіймати одну людину на дачі хабара. Я дуже про це шкодую, що я неправильно зреагувала. Бо моя перша реакція була такою, що я просто рвала ці листочки і виганяла. Вони почали це передавати один одному, пішла ланцюгова реакція, що, мовляв, їй не треба нічого пропонувати, бо з цього нічого не вийде.

– Якщо з Вами не вийшло, то, можливо, виходить з кимось іншим?

– Справа у тому, що та структура, яку я створила, та організація, яку я створила, то її очолює зараз підполковник, який пройшов АТО, який витягав хлопців у цій обплавленій «пластиковій формі». Тепер він займається розробкою речового і продовольчого забезпечення. Я повністю на нього розраховую. Я знаю, як він розмовляє з постачальниками. Тому, власне, бруд то і ллється.

– А на кого Ви будете розраховувати у парламенті? Тому що дуже багато хто приходить у парламент, стає народним депутатом, але, побачивши, що там відбувається, відходить у бік і продовжує займатися своїми справами. Так, як це сталося з Дмитром Ярошем.

– Справа в тому, що я – боєць. Коли я вносила свої законопроекти, я просила багатьох депутатів. Я вже спілкуюся з багатьма депутатами з різних фракцій, знаходжу спільну мову, продовжуватиму зі всіма працювати. Я не буду дивитися на те, чи це «Опоблок», чи якийсь інший. Я хочу і буду працювати з нормальними, конструктивними людьми. Тому що без ухвалення певних законів моєму рідному місту гірше житиметься, військовослужбовцям також гірше житиметься. Розумієте?

Я розумію, що у нас парламентська форма правління. На нас лежить дуже велика відповідальність. Я працюватиму зі всіма нормальними, конструктивними людьми. І вони там є. Їх не так багато, як хотілося б, але вони є.

– Якщо й далі буде розвиватися тема з «особливим статусом» Донбасу, як на це буде реагувати Тетяна Ричкова? Як Ви будете голосувати?

– Я вважаю, що Донбас був і повинен бути наш. Ми його повинні звільнити. Але не силовими методами, а мінськими переговорами. Тому що я була безпосереднім учасником, коли звільняли Вуглегірськ, Шахтарськ, Дебальцеве. І бої у міських умовах – це дуже страшні бої. Там страждає мирне населення. Тому я за політичні переговори, за мирне врегулювання конфлікту, наскільки це можливо.

– І на завершення нашої розмови розкажіть про Вашу квартиру, і про те звідки у Вас суми мільйонні у декларації – 1 689 315 гривень доходів за 2015 рік? «Наволонтерили»?

– Так. (Сміється). А якщо серйозно, то у мене з 2007 року кредитна квартира. І коли розпочалася АТО, я, власне, продала свій бізнес, почала допомагати армії, а потім пішла в Міноборони служити. Я понад рік не платила по кредиту. І банк навіть не спромігся, на жаль, довідатися, що поручитель, мій чоловік, вже загинув. Вони прислали повістку до суду моїй свекрусі. У неї сталася істерика. Я сказала банку: «Забирайте, у мене немає інших варіантів». Але вони сказали, що «варіант для атошників» – заплатити 20% від суми пені, штрафів і кредиту, а ми вам віддаємо цю квартиру.

– А кредит був доларовий?

– У доларах.

– І там штрафи…?

– Штрафи там жахливі. Після того, як я сплатила, мені надійшов офіційний лист, що ці мільйон з чимось, ті кошти, які мені пробачив банк, це вважається моїм прибутком. І я в наступному 2016 році, по-моєму, до кінця липня місяця маю сплатити прибутковий податок. Я показали це в декларації і сплатила прибутковий податок. Тому чекайте на наступну декларацію з такою великою сумою прибуткового податку в 2016 році.

– Тобто мільйон Ви у руках не тримали?

– Ні, у мене є довідка, що вони (у банку – ред.) мені пробачили мільйон. Я його в руках не тримала. І взагалі, з цим усім я «зробила» в п’ятницю день у Верховній Раді. До мені всі приходили і просили грошей позичити на квартиру. Я показово взяла аркуш паперу формату А4 і почала писати список. Виявилося, неподалік від мене сидить депутат Лещенко…

Тому парламенті вже анекдоти з цього приводу.

– Анекдоти, звісно, рятують людей, які живуть в Україні. Але я думаю, що Ви знаєте краще за мене, скільки військових льотчиків, скільки військових найвищої кваліфікації, скільки тих, хто зараз воює або повернулися, не мають свого житла. Що з цим можна зробити?

– У нас якраз була колегія, про яку я вже згадувала, в Міноборони з нашим профільним комітетом. Ми розглядали бюджет минулорічний і наступного року. Так ось, я Вам скажу, що всі розкричалися, що в Міноборони великий бюджет на наступний рік. Я можу сказати всім офіційно. У нас минулого року на одного бійця витрати, закладені у бюджеті, 6700 доларів на рік. Це нагодуй, навчи, дай житло, сплати, дай соціальний пакет, вилікуй, дай квартиру. Це разом з амуніцією, разом з озброєнням, разом з технікою, ремонтом полігонів і всього решти. 6700 доларів на бійця.

– Найдешевші – найкращі вояки Європи. Так Ви хочете сказати?

– В Албанії – 28 тисяч доларів. В Албанії! 300 тисяч з чимось доларів в США. Ми зараз просимо, щоб на наступний рік хоча би дали 10 тисяч доларів. Це так.., щоб вижити.

– А як щодо тих генералів, які мають по 5 квартир?

– Серед тих генералів, з яким я спілкуюся, таких немає. А тими, хто має багато квартир, повинні займатися правоохоронні органи. Але ті генерали ще старої формації, і, скоріше за все, вони вже встигли переписати на когось ці квартири.

– Не хотілося б на цьому закінчувати розмову. Краще повідомте про законопроекти, які плануєте запропонувати на розгляд парламенту?

– По-перше, вже на наступному тижні буде внесений законопроект про першочергове надання демобілізованим з фронту землі та житла. Наступний законопроект – це військова поліція і ті закони, які я обіцяла на своєму окрузі.

Але я не хочу бути популісткою. Я не хочу робити «пустишки», які будуть дуже красивими і дуже гучними, як, наприклад запропонований опозиційними партіями мораторій на відчуження майна у малозабезпечених за комунальні борги.

Цей проект не пройде у жодному комітеті, тому що це просто фікція, чистий популізм. Я збиратиму робочу групу, до складу якої увійдуть представники Мінфіну, Мінсоцполітики, щоб підготувати належний законопроект за прикладом тієї ж самої Литви, щоб він запрацював.