Уродженця білоруського села Шимона Переса пам’ятають односельці

Володимир Глод, Валерій Калиновський, Олег Грудзилович

В Єрусалимі 30 вересня поховали колишнього президента Ізраїлю, лауреата Нобелівської премії миру Шимона Переса. Церемонію поховання на національному кладовищі Ізраїлю, Горі Герцля відвідали кілька десятків світових лідерів, зокрема, президент України Петро Порошенко. Шимон Перес народився в 1923 році у селі Вишнево, яке на той час було частиною Польщі. Сьогодні це територія Білорусі. Радіо Свобода відвідало це село і запитало в його жителів, що вони пам’ятають про свого односельця? А також і те, в чому історична заслуга нобелівського лауреата Шимона Переса?

​Семен Перський, а саме так спочатку називався Шимон Перес, народився 2 серпня 1923 року в селі Вишнево, яке тоді була під Польщею (нині це Воложинський район Мінської області Білорусі). У той час у Вишневі жило близько 200 єврейських сімей. У 1934 році Семен разом із сім’єю переїхав до Палестини і зробив пізніше державну кар’єру в Ізраїлі.

До Білорусі Шимон Перес вперше після від’їзду повернувся в 1994 році, в тому числі побував на місці будинку своєї сім’ї у Вишневі. Потім повертався в 1998 році. Сам будинок Перських не зберігся – нацисти спалили все село.

Шимон Перес не раз говорив, що ніколи не може забути про Вишневе. І не тільки тому, що тут він народився. Тут жили білоруські євреї. І це вони разом з іншими євреями зробили те, чого ніхто ніколи у світовій історії не робив. Вони створили єврейську державу після 2000 років блукання по світу. Відродили іврит, створили армію, промисловість, увійшли до когорти розвинених економічно країн.

Говорячи про Білорусь, Перес особливо наголошував, що ця країна на рідкість толерантна до єврейського населення, що близько 800 тисяч євреїв, які жили перед Другою світовою війною на території Білорусі, причетні до боротьби з нацизмом.

Як політик Шимон Перес відзначився дуже теплим ставленням до різних людей. Він постійно їздив у гості і приймав гостей, постійно домовляючись і постійно налагоджуючи дружні відносини тут і там. І, що характеризує його як дуже яскравого політика, на кожній такій зустрічі він обов’язково просував різні ізраїльські ініціативи.

Деякі вважають, що зі смертю Переса закінчилася епоха великих політиків Ізраїлю. На їхнє місце прийдуть нові люди, але таких велетнів уже не буде.

Чи будуть ще такі великі люди, як Шимон Перес? Напевно будуть, історія людства на цьому не закінчується. Але чи буде ще хтось батьками-засновниками Держави Ізраїль після 2000 років небуття? Малоймовірно.

Поки Білорусь не до кінця оцінила велику фігуру цієї людини, його життєвий шлях, той внесок, який зробив Перес у мирний процес на Близькому Сході і взагалі в міжнародні відносини. В останні роки, коли політичне життя багатьох країн затьмарили податкові, майнові та інші скандали, Шимон Перес показував, як треба служити своїй країні – абсолютно безкорисливо, не прагнучи використовувати високу посаду для особистих цілей. Такі велетні міжнародної політики, на жаль, йдуть.

Чи пам’ятає хтось із жителів Вишнева ізраїльського президента Шимона Переса?

Поруч із Вишневим, майже впритул, стоїть село Черневичі. Через дорогу в городі – німецький дот часів Першої світової, навпроти – будинок, де живе Зенон Пудакевич

«Так, пам’ятаю того Шимона, – говорить чоловік. – Він був старший за мене на три роки, але як в школу пішли, то бачилися. У футбол ганяли», – згадує Зенон Пудакевич. Виправляємо цього чоловіка, що Перес нібито ходив у єврейську школу, а він же в польську. Але Зенон Пудакевич стоїть на своєму: «У єврейську школу вони ходили окремо, так, але це в перші класи, а потім йшли в польську і вчилися разом з нами. Перес той був спритний хлопець і дуже командувати любив. Як в футбол разом грали, то всіх ставив, де як треба грати».

Цікавлюся у Зенона Пудакевича, якою мовою вони говорили з Шимоном Пересом. У школі, каже, говорили всі польською, бо там інакше не можна було, можна було «по лапах» лінійкою отримати від вчителя, але в містечку говорили «по-нашому, по-білоруськи».

Кілька цікавих деталей про Шимона Переса розповіла директор місцевої бібліотеки Вишнева Олена Жвирка. Вона проводить екскурсії в кімнаті, відведеній у клубі під експозицію про Шимона Переса. Експозиція досить скромна: жодного експонату, тільки фотографії.

Три роки тому сюди приїжджала дочка Шимона Цвія: ось її кольоровий знімок в оточенні чорно-білих фото з сімейного архіву Переса. У тому числі там є знімок сивого єврея з підписом «Мінськ». Це дід Шимона Переса по лінії матері з прізвищем Мельцер. Його нацисти вбили у Вишневі разом з іншими євреями. Чому він не поїхав до сина в Палестину? При Польщі, можливо, не встиг, а за часів совєтів вже не випускали.

«Чому вони поїхали в Палестину?» – відповідь на це питання Володимир Волков, якого ми відвідали у Воложинській лікарні, пов’язує з приходом до влади в Німеччині Гітлера.

Володимир Волков і є тим однокласником Переса, який досі живе в Вишневі. За його словами, Ісаак Перський у Палестині, де став Пересом, міг передбачити небезпеку, що нависла над євреями, і викликав сім’ю до себе. Але точно він знати не може, з малим Сьомою про це не говорили. Вони ходили в одну польську школу, навіть в один клас, ганяли у футбол.

Ще Володимир Волков згадав, що в Шимона був велосипед, на якому він ганяв у школу. «Але велосипеди у нас тоді були у багатьох», – додав чоловік і перейшов до історичних спогадів. Про те, як прийшли комуністи і почалися арешти, а за ними прийшли німці і почалася партизанка. Як знову прийшли совєти і знову були арешти. Ще про Шимона Переса Волков сказав, що зустрічався з ним в 90-і роки, коли той приїжджав в Вишневе.

«Вдома у мене є фотографії з Пересом, але без мене їх ніхто не знайде, а я поки тут. Як одужаю, приїжджайте, покажу. І ще про нього розповім. Хороший був чоловік і дуже важливий».

За матеріалами Білоруської редакції Радіо Свобода