Затримання українського журналіста Романа Сущенка залишається в центрі уваги російських мас-медіа. Серед іншого, вони наголошують на тому, що затриманий – випускник Київського вищого танкового інженерного училища. Те, чому саме цей факт біографії викликав таку увагу в його російських колег Романа Сущенка, Радо Свобода пояснив його адвокат Марк Фейгін.
– Дана установка продемонструвати, що в цій справі існують підстави, не тільки пов’язані з її закритим характером. Мовляв, він не зовсім журналіст, а журналіст – це лише прикриття. Це історія суто пропагандистська. Раз Роман закінчував військове училище – щоправда, він після цього закінчив університет у Києві, здобув журналістську освіту – то це вже ніби нечисто. Намагаються посіяти сумніви серед тих, хто його твердо підтримує, показуючи, що Сущенко має військову освіту, служив деякий час в армії – і це дає підстави підозрювати його в тому, що його діяльність журналіста була лише прикриттям всього іншого. Це пряма установка, а не якесь журналістське розслідування.
Натомість на тому, що він з 2002 року працює в «Укрінформі», а це все-таки майже 14 років, і 6 років перебуває в Парижі, не акцентується. Тому що набагато важливіші факти, які, скоріше, підтверджують обвинувальну версію, ніж доводять зворотне. А оскільки в Росії вся преса, всі ЗМІ, навіть і незалежні так звані, є підцензурними і в тій чи іншій мірі пов’язані з владою, з прямими установками з її органів, то нічого дивного в тому, що вони хором стверджують – деякі незалежні ЗМІ нехай і дуже обережно – що тут все нечисто, що все це треба перевірити… Ця позиція артикулюється з Кремля.
– Чому про те, що Сущенко затриманий, стало відомо від правозахисників, які відвідували Лефортово? Чому одразу ж не роздули шпигунський скандал в «кращих» традиціях?
– Насправді, документ про його затримання прийшов до консульства в той самий день, але з документа було лише зрозуміло, що Сущенко притягнутий за певною статтею, перевірити цю інформацію було проблемою, оскільки це все було фактично вже вночі в суботу. Є багато питань, як взагалі правозахисникам показали Сущенка в СІЗО Лефортово, тут не така однозначність. Якби не хотіли, то правозахисники не побачили б Романа Сущенка. Тобто, потрібно було показати, що його не катують і не б’ють, і, можливо, саме тому вони побачили його в карантинній камері. Не просто так там все.
– А в Москві Сущенка «чекали»?
– Так! Поза всякими сумнівами, це була величезна, масштабна спецоперація.
– До цього можуть бути причетні ті люди, до яких він приїхав?
– Так, звичайно.
– Це його родичі?
– І родичі, і друзі, там не так мало народу. Йому було до кого приїжджати в Москву, і він їздив неодноразово. Це ж не те, що він кілька років не їздив і раптом приїхав. Він періодично відвідував Москву.
– Тобто, його тут «прийняли як рідного».
– Точно! Чекали з короваєм практично! Я, звичайно, не можу оприлюднити деталі, але ще раз повторюю: жодної якоїсь «бондіани» зі складним набором всякого роду шпигунського устаткування і відповідних камуфлюючих дій тут немає.
– Схоже, Ви багато про що говорити не можете...
– Через наявність держтаємниці деталі розкривати неможливо, оскільки є пряма заборона і кримінальна відповідальність за порушення. Але це ще і обмежує мене в можливостях і методах, інструментах захисту. Тому що в суди нікого не пустять – там все буде покрито державною таємницею. І апелювати до громадської думки майже неможливо в силу цих самих причин. Тому використовувати можливості публічні необхідно, щоб компенсувати якось, врівноважити, збалансувати можливості слідства і суду. І в цьому сенсі, звичайно, я вважаю, що громадська підтримка тут є ключовою.
– Чи можна говорити про паралелі зі справою естонського поліцейського Кохвера?
– Кохвера починав захищати я, мене попросив про це МЗС Естонії. Я прийшов до нього в Лефортово, але він сказав: «Ні, я не можу прийняти цих послуг». Там була своя домовленість. З Кохвером не все так просто було. Він був співробітник силових структур Естонії, який виконував свої службові обов’язки, був безпосередньо співробітником контррозвідки. І на кордоні його витягли, він виявився на російській території. Взяли його виключно для обміну, і потім обміняли на російського шпигуна. А Сущенко не є кадровим співробітником Міністерства оборони. Він звичайний журналіст, і це накладає відбиток. І саме тому від російського керівництва вимагають пояснень. Моє завдання – домогтися від них пояснень публічних.
– Існує думка, що Сущенко взяли для того, щоб поповнити «обмінний фонд»?
– Не виключено і таке. Але тут, у Росії, півтора мільйона українців! Уявляєте, яка бездонна прірва?!
