Доступність посилання

24 Травень 2017, Київ 06:02

Телеканал президента України підозрюється у шахрайстві (світова преса)


Німецьке періодичне видання Frankfurter Allgemeine Zeitung пише про спроби дізнатися, чи телеканал, власником якого є президент України, виплачує своїм співробітникам зарплатню з «чорної каси». Польський часопис Rzeczpospolita зачіпає тему 25-ї річниці проведення референдуму про незалежність України. Британський тижневик ділових кіл The Economist розглядає певні проблеми, які можуть з'явитися у європейської єдності у питанні санкцій проти Росії з можливим обранням Франсуа Фійона президентом Франції.

Німецький часопис Frankfurter Allgemeine Zeitung друкує статтю «Компанія президента України підозрюється у шахрайстві». У підзаголовку додається, що телевізійний канал, власником якого є президент Петро Порошенко, як пише видання, платив своїм співробітникам зарплатню з «чорної каси». Отож, німецька газета визначає цей випадок як «суспільне шахрайство». У матеріалі повідомляється, що дедалі більше журналістів з приватного телеканалу українського президента Порошенка повідомляють про випадки виплати «сірої зарплатні», яку вони отримували впродовж років паралельно зі звичайною зарплатнею. Німецьке видання специфічно наголошує, що семеро колишніх і нинішніх членів редакційної команди «5-го каналу» підтвердили кореспонденту Frankfurter Allgemeine Zeitung, що одержували зарплатню впродовж років за посередництва системи подвійних банківських карток. Видання далі пояснює, що спершу співробітники «5-го каналу» отримували офіційну заробітну плату, що часто відбувалося на рівні звичайного мінімального рівня. А вже інша, значно вища зарплатня, так би мовити, неофіційна, вручалась їм за неформальних обставин. Німецька газета зазначає, що відповідна інформація про це вже з'являлась в українській пресі.

Frankfurter Allgemeine Zeitung повідомляє, що в Адміністрації президента Порошенка кореспондента видання перенаправили до керівництва «5-го каналу», зазначивши, що лише телекомпанія може щось коментувати у цій ситуації. Німецький часопис у зв’язку з цим подав низку запитань, поміж яких було також запитання щодо того, чи президент Петро Порошенко знав про систему виплати «сірої зарплатні» на його телевізійному каналі. Далі німецьке видання пише, що прес-секретар «5-го каналу» Олександра Матіос підтвердила у телефонній розмові, що отримала список запитань Frankfurter Allgemeine Zeitung і пообіцяла відповісти на них. Втім, як вказує газета, ці відповіді так і не з’явилися. На додаток, головний редактор каналу не побажав відповідати на листи електронної пошти, пов’язані з цією темою. З ним також було неможливо зв’язатися телефоном. Проте, як пише німецька газета, двоє з тих семи свідків – Оксана Гризенко та Ксенія Новікова – погодились повідомити про їхню «сіру зарплатню» на «5-му каналі» під своїми іменами. Решта зробила те саме, але анонімно. Насамкінець матеріалу німецьке видання наводить слова директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського, який сказав Frankfurter Allgemeine Zeitung, що безвідносно до правдивості чи неправдивості цих звинувачень, «сіра зарплатня» є широко розповсюдженим явищем в Україні. У такий спосіб українські роботодавці економлять на сплаті відповідних податків та соціальних виплатах своїм співробітникам.

«Компанія президента України підозрюється у шахрайстві»

Одне з найпопулярніших періодичних видань Польщі Rzeczpospolita публікує матеріал «Україна: 25 років референдуму про незалежність». Видання повідомляє, що минуло 25 років з дня проведення в Україні референдуму про незалежність, який підтвердив волю українців щодо створення власної суверенної держави. Польський часопис нагадує, що тоді, 1 грудня 1991 року, за незалежність України проголосували 90,32% жителів України, яка, попри все, ще формально входила до складу Радянського Союзу. Газета пише, що український референдум про незалежність остаточно затвердив ухвалений Верховною Радою у Києві 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України. Польський часопис принагідно додає, що попередньо, роком раніше, 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки оголосила Декларацію про суверенітет України.

Rzeczpospolita нагадує, що у грудневому референдумі 1991 року взяли участь понад 31,8 мільйона осіб, або ж 84,18% тодішнього населення України. За незалежність України тоді проголосували понад 28,8 мільйона жителів УРСР. На референдумі громадяни відповідали на єдине запитання: «Чи Ви підтримуєте Акт проголошення незалежності України?». Польська газета зазначає, що проти цього проголосували лише 7,5% з тих, що прийшли на виборчі дільниці. Видання вказує, що паралельно з референдумом в Україні відбувалися перші президентські вибори, на яких було обрано Леоніда Кравчука. Часопис наголошує, що першою державою світу, яка визнала незалежність України, стала Польща. Це сталось вже на наступний день, 2 грудня 1991 року. Далі газета наводить слова Леоніда Кравчука, який розмовляв з кореспондентом польського агенства преси (РАР). Кравчук заявив, що в Україні тоді не було жодної області, яка не хотіла б мати більше прав і більше свободи, додавши, що українці хотіли більших можливостей свого існування без озирання на Москву. Насамкінець польський часопис наводить дані опитувань громадської думки в Україні, оприлюднені у серпні цього року. Якби референдум відбувся цього року, за Акт про незалежність проголосували б 87% українців. 10 років тому відсоток тих, хто схвалив би цей акт, становив 70%, а 2011 року Акт про незалежність України підтримали б лише 67% населення України.

«Україна: 25 років референдуму про незалежність»

Британський тижневик ділових кіл The Economist друкує статтю «Французькі вибори показують, що тверда лінія Європи щодо Росії послаблюється». У підзаголовку промовляється: «Перемога Франсуа Фійона постає недобрими новинами для санкцій ЄС проти Москви». Британське видання зазначає, що Володимир Путін ще й досі не може збагнути, як все для нього вийшло вдало цього року. Від кризи з мігрантами до Brexit. Американські вибори, як дехто вважає, також привели до Білого дому симпатика Росії. І ось тепер Франція прямує тим самим маршрутом. Перемога Фійона на праймеріз у Франції виводить вірного друга Путіна на фінішну пряму, аби посісти місце у Єлисейському палаці навесні наступного року. Тижневик додає, що суперниця Фійона на виборах – ультраправа Марін Ле Пен ще більше проявляє прихильність до Кремля. Втім, «русофілія Фійона», як пише британський журнал, породжена саме його переконаннями, а не якимись міркуваннями про вигоду. Під час дебатів зі своїм опонентом у лавах французьких республіканців – Аленом Жуппе – Фійон заявив, що прирівнює російську анексію Криму до проголошення незалежності Косово від Сербії, а, це, як вказує видання, є точкою зору, яку так активно пропагує Кремль. На додаток, видання наводить слова Фійона, що розширення НАТО до кордонів Росії, як він вважає, стало провокацією, яка викликала відповідну реакцію Росії. Не дивно, як пише британський тижневик, що Путін визначив особу Фійона як «видатну». Ба більше, історичний ревізіонізм Фійона – це одна річ, іншою, більш загрозливою річчю для позиції ЄС, зокрема для Німеччини, є непереборне бажання Фійона зняти з Росії санкції, які було запроваджено за агресію проти України. З цього питання у ЄС існують протилежні думки — від жорсткої позиції Балтійських країн та Польщі і до м'якого підходу з боку Угорщини та Італії. Досі Анґела Меркель тримала єдність ЄС з цього питання, проте консенсус останнім часом почав розгойдуватися. За цих обставин втрата Франції внаслідок обрання Фійона постане справжнім шоком.

The Economist зазначає, що Франція у цьому сенсі є надзвичайно важливим гравцем. Бо ж байдуже, як би не виступав, скажімо, італійський прем'єр Маттео Ренці за зняття санкцій з Росії, на саміті ЄС у Брюсселі всі слухають, що скажуть Меркель і Олланд, і також виконують те, що лунає з Парижа та Берліна. Картина, на думку видання, ще й ускладнюється обранням Дональда Трампа президентом США. Заяви Трампа щодо можливого зближення з Москвою заради боротьби з «Ісламською державою» викликали захоплення з боку Франсуа Фійона. Якщо Америка вирішить у якийсь спосіб таки послабити санкції проти Москви, завдання канцлера Меркель тримати разом європейську єдність у цьому питанні стане практично неможливим до виконання. Хоча разом з тим якщо руку Фійона міцно тримати, він навряд чи віддасть перевагу Москві, а не Берліну. Франко-німецькі стосунки залишаються у серці Європи. Фійон далеко не той тип неврівноваженого політика, який міг би все це зруйнувати. Британський тижневик підсумовує, що проблема з Фійоном полягає не у тому, що він стане маріонеткою Кремля у серці Європейського союзу, а у тому, що він може ускладнити завдання для Європи у плані відповідей на вибрики Путіна. Бо ж Путін і надалі залишається непередбачуваним і його плани залишаються незрозумілими. У світлі цього існує побоювання, що обрання Фійона президентом Франції може зробити Євросоюз таким самим непередбачуваним і незрозумілим.

«Якщо його руку міцно стиснути, пан Фійон навряд чи віддасть перевагу Москві, а не Берліну»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG