Доступність посилання

23 Червень 2017, Київ 19:00

Війни між Україною і Польщею за історію є подарунком Путіну (світова преса)


У міжнародній пресі є публікації про конфлікт з приводу трактування історії стосунків між Україною та Польщею.Від цього виграє лише третя сторона – Росія. Також є статі про український чинник у рішенні Кремля вплинути на перебіг недавньої президентської кампанії в США. А колишній посол США в Києві пише про потребу реформування системи обленерго, якщо Київ прагне серйозних змін і модернізації енергетичного сектору України.

Поважний американський аналітичний часопис Foreign Policy вмістив статтю під назвою «Історичні війні України та Польщі є подарунком Путіну».

Її автор, Ієн Бетесон, пише, що конфлікт з приводу історії Східної Європи під час Другої світової війни є саме тією нанесеною собі раною, на яку так сподівалась Москва.

У статті сказано, що починаючи від 2014 року, коли Україна вступила у війну з краще оснащеною і краще фінансованою російською армією та її маріонетками, вона перебуває в пошуку героїв, які б могли надихнути країну. Але принаймні одна з таких постатей нині загрожує ключовим, але все більш крихким, міжнародним відносинам України – партнерству з Польщею.

Ідеться про постать Степана Бандери, якого в Україні пам’ятають як засновника націоналістичних організацій, які воювали проти радянської армії в Західній Україні, починаючи ще з років Другої світової війни і до кінця 1950-х. Бандеру вбив у Німеччині агент КДБ, на що звертає увагу автор.

Українці почали використовувати Бандеру для того, щоб робити «тролінг» Москви, за висловом автора, в час коли російська пропаганда змальовувала протести на Майдані виключно як крайній правий протест. Традиційними також стали марші на честь Бандери щороку 1 січня.

«Проблема в тому, що в сусідній Польщі Бандера розглядається на тому ж рівні, що й Адольф Гітлер та його найближче оточення», – йдеться в статті в Foreign Policy.

Все це змусило українських та польських дипломатів якось продиратися крізь суперечки, щоб уникнути дипломатичного конфлікту, підживлюваного історією.

Президент Петро Порошенко відвідав Варшаву 2 грудня минулого року, намагаючись запевнити польських керівників, що Україна віддана партнерству з Польщею для створення противаги російському впливу в Східній Європі і для мінімізації наслідків конфліктів щодо історії. «Але на тлі наростаючого націоналізму з обох боків, наразі неясно, чи вистачить цих зусиль», – пише автор.

У статті зазначено, що польські політики з різних таборів дивляться на російський вплив у Східній Європі як на загрозу безпеці й стабільності своєї країни, і Варшава давно вже зробила це бачення частиною своєї зовнішньої політики, а також політики ЄС, а метою цього є вивести пострадянські держави з орбіти Москви.

«Але в той час, як уряди двох країн є єдиними в своїй опозиції до Москви, націоналістичний популізм відіграє все більш деструктивну роль у двох країнах», – зазначає Ієн Бетесон в журналі Foreign Policy.


Project Syndicate поширив статтю американських експертів Самюеля Шарапа та Тімоті Колтона про Україну і США за нового президента Дональда Трампа.

Автори зазначають, що російське втручання у президентські вибори в США було дуже ризикованим для Кремля. Але все це було продиктоване, читаємо в статті, налаштованістю Кремля зробити ситуацію в Україні вигідною для нього.

Поведінка російської влади від 2014 року вказує, що вона розглядає пост-революційний статус-кво в Україні – зокрема стрімкий рух України в бік Заходу – як пряму загрозу російській національній безпеці, пишуть автори.

«Анексувавши Крим, підтримуючи сепаратистів на Донбасі і роблячи прямі нападки на Захід, Росія хоче дати чітко зрозуміти, що вдасться до всіх засобів, аби її інтереси бралися до уваги», – пише Project Syndicate.

«Але Захід не поступився. Незважаючи на ескалацію з боку Кремля, США та ЄС відмовились пристати на переговори, яких прагнула Росія, і продовжували підтримувати інтеграцію України до ЄС та НАТО. І хоча формальне запрошення до членства в кожній з цих організацій у кращому разі є справою віддаленою, однак можливість такого запрошення не виключається», – читаємо в статті.

І коли стало зрозуміло, що західні політики не поступаються, Кремль, як виглядає, вирішив спробувати змінити їх. У світлі непоступливого прагнення Кремля мати свій вплив в Україні, вирішення цієї проблеми шляхом залучення (України до західних структур), можливо, буде потрібним, аби не дати можливість Кремлю вдаватися до ще більш агресивних варіантів дій для зміцнення своїх позицій, пишуть автори.


Колишній посол США в Києві Карлос Паскуаль пише в газеті Kyiv Post про шляхи покращення роботи енергетичного сектору України.

Він зазначає, що ринок електропостачання через обленерго – регіональних енергетичних компаній – нині перебуває в поганому стані.

Енергорозподільча система страждає через те, що лінії електропередачі сягають загальної довжини в один мільйон кілометрів, а розподільчі електромережі мають 200 тисяч підстанцій. Сектору бракує інвестицій: 51 відсоток ліній електропередачі потребують заміни, як також і майже 17 відсотків трансформаторів.

«Якщо не вжити кроків за цих обставин, стан електропостачальної системи погіршуватиметься і зрештою може призвести до збою великого масштабу», – пише автор.

У статті говориться про вади нинішньої системи обленерго, які роздувають витратні статті і не мають зацікавленості в тому, щоб бути ощадливими й ефективними. Якщо обленерго і вкладають якісь кошти, то лише для підтримки самої системи, і не мають інтересу до довготривалих інвестицій.

Щодо варіантів виходу з ситуації з обленерго, то автор зазначає, що існують три варіанти:

– націоналізація обленерго (державне володіння і управління активами);

– передача в концесію (державна власність із передачею управлінських прав приватному сектору);

– RAB варіант (приватна власність при управлінні активами за системи, коли працює режим фінансового заохочення).

На думку автора, який посилається на експертів, саме третій варіант найкраще підходять до українських реалій.

  • 16x9 Image

    Ростислав Хотин

    Працював кореспондентом агентства Reuters в Києві, на Всесвітній службі Бі-Бі-Сі в Лондоні, кореспондентом телеканалу 1+1 та агенції УНІАН в Брюсселі, а нині - редактор Радіо Свобода в Празі.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG