«Велика артеківська стіна»: у Гурзуфі триває земельне протистояння між місцевими жителями і дитячим центром

Антон Меснянко

В окупованому Криму у селищі Гурзуф місцеві жителі вже два роки воюють з керівництвом Міжнародного дитячого центру (МДЦ) «Артек». Табір забрав собі селищний пляж Гурівські камені, розгорнув масштабне будівництво, знищивши реліктові дерева і пустивши під знесення архітектурні пам’ятки, а також перекрив доступ до житлових будинків, які опинилися на його території. Гурзуфці влаштовують акції протесту, скаржаться кримським чиновникам, пишуть листи в Кремль. Але до їхньої думки не дослухаються.

Початок мітингу в Гурзуфі затримувався, бо мегафон зламався. Літня жінка, втративши терпіння, підійшла до організаторів і попросила їх починати швидше. «Скільки можна зволікати! Ось у нас завжди так – чого чекають, незрозуміло», – бурмотить вона.

Жителі селища підтанцьовують на холоді, попри плюсову температуру: морський вітер в січні – нелагідний. Затримку використовують для обговорення останніх подій. «Перетворили Гурзуф на поганий хутір, все хочуть відібрати», – говорить одна місцева жителька. «Там перегородили, тут перегородили – ні пройти, ні проїхати», – скаржиться інша.

У натовпі курсують листки зі зверненням до президента Росії. У ньому Володимира Путіна просять «не вживати жорстких заходів щодо знесення» 400 садових ділянок, які прилягають до території «Артека». Ветерани табору і місцеві жителі обробляли їх десятиліттями, до російської окупації оформити їх у власність не вийшло, а тепер ці землі вирішили віддати дитячому центру. Наділи – серйозна підмога для пенсіонерів і співробітників табору, тому що «заробітної плати і пенсії при найвищих цінах на продукти, ліки, лікування вистачає тільки на півмісяця життя».

Люди читають, ставлять підписи, передають далі. Одна з гурзуфчанок, повертаючи підписного листа активістам, махнула рукою: мовляв, не має сенсу все це.

Земельні суперечки з дитячим центром стали для Гурзуфа останнім часом проблемою номер один. У 2014 році «Артек» перейшов у федеральну власність. Рік по тому кримська «влада» закріпила за табором 218 гектарів території без зазначення кордонів, пізніше до них додалося ще 40 з лишком гектарів. При детальнішому розгляді виявилось, що до їх числа потрапили пляж Гурівські камені, російське і татарське кладовища та житловий масив на 1,5 тисячі осіб.

Поступово «Артек» перекрив дорогу на пляж, залишивши жителів селища і туристів без доступу до моря і без паркової території. Туристам заборонили підпливати до скель Адалари і до гори Аю-Даг. Будинки, які опинилися на території табору, адміністрація дитячого центру пообіцяла примусово розселити. Місцеві жителі впевнені, що на території, яка звільнилася, побудують не оселі співробітникам, як обіцяє адміністрація «Артека», а «вілли для олігархів». Проведений на початку січня рейд силовиків щодо спірного району змусив жителів Гурзуфа вийти на черговий мітинг.

20-хвилинна затримка забезпечила заходу хорошу явку. До натовпу коло селищного будинку культури приєдналися випадкові перехожі. В результаті, кількість учасників в кілька разів перевищила зазначену в заявці цифру у сотню осіб. Силовики мирно розмовляли з земляками, проти аншлагу не заперечували.

Нарешті організатори оголосили про початок мітингу. Офіційно мітингувальники зібралися висловити підтримку політиці президента Росії. Мабуть, місцева адміністрація видає дозволи на проведення масових заходів тільки такої тематики. З цим питанням розібралися швидко: гурзуфці підтримали Путіна підняттям рук. Після цього перейшли до головного.

Розповіли про те, що регіональна влада задумала масштабну реконструкцію набережної та історичної частини селища, яка «знищить» красу старого Гурзуфа і його унікальний вигляд. Тут хочуть побудувати стоянку яхт на 176 суден і фешенебельний курорт. Землю продадуть інвесторам, а мешканцям селища нічого не дістанеться. Проекту реконструкції досі ніхто не бачив, але адміністрація вже зуміла домогтися згоди місцевих жителів на громадських слуханнях, де, за словами активістів, голосували люди, які не мають ніякого відношення до Гурзуфа.

Учитель історії Юрій Скорик відзвітував про протистояння з дирекцією «Артека». Минулого літа його та інших активістів, які протестували проти передачі табору пляжу і житлового масиву, затримала поліція. Разом з гурзуфцями відвезли і кореспондентів одного з федеральних телеканалів, які приїхали висвітлювати конфлікт. Підготований ними сюжет на скандальну тему в ефір так і не вийшов.

Співголова громадського руху «Крим – наш» Ігор Баришников нагадав, що минулої осені артеківська адміністрація раптово знесла на території табору «Кипарисний» один з корпусів, побудований в 1903 році за проектом академіка Олексія Бекетова, – так звану дачу номер два. Будівлі не встигли привласнити статус об’єкта культурної спадщини, чим керівництво табору і скористалося. Провина у цьому на керівництві Ялти, яке вважає за краще не втручатися в конфлікт, каже Баришников.

«Влада хвора на глухоту та нежить: вони нас не чують і їм на нас начхати», – зауважив він.

***

Територія «Артеку» починається за п’ять хвилин ходьби від центру селища, де відбувався мітинг, але ніхто з представників адміністрації дитячого центру до людей так і не вийшов. Табір вирішує не помічати проблем Гурзуфа. Нібито спеціально для цього адміністрація «Артека» вирішила обгородити відвойовану територію триметровою цегляною стіною.

Подекуди замість неї ще залишається стара решітка. У деяких місцях її навіть не встигли закрити металевим профілем. Тому, прогулюючись вулицею Ленінградською, час від часу ще можна побачити море і скелі. Але скоро вони будуть надійно заховані від сторонніх очей: будівництво «великої артеківської стіни» йде невпинно.

Директор «Артеку» Олексій Каспржак заявляє, що цегляна стіна потрібна для захисту від проникнення ззовні. Чому не можна було вирішити цю проблему делікатніше і менш затратно, він не уточнює. Гурзуфці, що працюють в таборі, кажуть, що новий паркан не тільки зіпсує природний ландшафт, а й коштуватиме космічних сум. За окремими підрахунками, витраченого на 13,5-кілометрову огорожу цегли вистачило б, щоб побудувати 400 приватних житлових будинків для співробітників дитячого центру.

Пересічні артеківці відзначають, що паркан будують приїжджі робітники з Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, Молдови, материкової України. Окрім того, всі їдальні на території табору віддали комерційним структурам, куди працівників завозять з усієї Росії. Плинність кадрів колосальна. Підконтрольні Росії МВС та ФМС перевіряють всіх співробітників на наявність кримінального минулого. Усі ці працівники безперешкодно пересуваються по дитячому центру, але потенційної загрози з їхнього боку адміністрація не відчуває.

Щоб помилуватися Аю-Дагом або Ведмідь-горою, потрібно піднятися вище: артеківський паркан тепер закриває і цю пам’ятку. З вулиці Геологів, яка підіймається на крутий пагорб, можна роздивитися і колишню селищну територію, яка тепер належить «Артеку». Там працює кран, екскаватор та інша техніка. Будівельники готують територію для зведення нового артеківського табору «Сонячний».

Жителі Гурзуфа кажуть, що цей проект порушує всі можливі правила та норми. По-перше, багатоповерхові корпуси не можна будувати в сейсмонебезпечній зоні з нестійким ґрунтом: вони можуть впасти навіть від невеликого поштовху. По-друге, зведення табору суперечить закону про стометрову захисну зону на морському узбережжі. По-третє, на місці, де будуть гратися діти, розташоване старовинне кримськотатарське кладовище, яке вважається священним місцем. Нарешті, очищуючи схили від рослинності, будівельники вирубали гай фісташки туполистої – дерева, занесеного до Червоної книги. При цьому комісія Мінекології Криму жодних порушень не знайшла: стовбури встигли оперативно вивезти подалі від очей.

У 2015 році 40,3 гектара спірних територій з житловими будинками і дачними ділянками увійшли у власність «Артеку». Директор табору нібито сказав «голові Криму» Сергію Аксьонову, що на зазначеній території ніхто не проживає, а той, не вникаючи в суть, пообіцяв віддати ділянку дитячому центру. Гурзуфці бояться, що їхня рідна земля в результаті дістанеться друзям і родичам голови МДЦ.

«На сьогоднішній день «Артек» ще не отримав документи, а вже територію обнесли парканом, почалося будівництво, важка техніка риє всі ці кручі. Випилюють реліктові дерева: кедри, кипариси, сосни, ялівець. Вночі стовбури в два-три обхвати вивозяться КамАЗами. Місцеве населення на роботу не беруть, щоб не було свідків», – сказав житель селища.

Адміністрація «Артеку» радить населенню готуватися до переїзду. З чуток, кожному прописаному жителю виплатять компенсацію в 600 тисяч рублів. За іншими даними, табір обмежиться виділенням житлової площі по 14 квадоатних метрів на людину. Поки що будівництво будинків для відселення не почалося, хоча раніше дирекція обіцяла поставити крапку в цьому питанні до літа 2017 року.

Для жителів будинків, які опинилися на території «Артеку», адміністрація ввела пропускну систему, побоюючись «терористичної загрози». Рейсові автобуси, що курсують до того мікрорайону, зупиняються на КПП, після чого охоронці перевіряють перепустки у всіх пасажирів. Щоб покликати в гості друзів або родичів, місцевим жителям доводиться відстояти чергу в маркетинговий відділ МДЦ для отримання разової перепустки. Через те ж саме доводиться проходити відвідувачам кладовищ на території «Артека».

«Таке почалося за Росії. За України можна було вільно всюди проходити і проїжджати», – зазначив місцевий житель Олександр Лагода.

Територія «Артеку» охороняється дуже добре. Про те, щоб потрапити туди, годі й думати. На КПП висять таблички, що попереджають про відповідальність за несанкціоноване проникнення. Приблизно так само із зовнішнім світом взаємодіє керівництво табору. Журналістські запити залишаються без відповідей, однак свою позицію з приводу конфлікту з жителями Гурзуфа Олексій Каспржак озвучував не раз.

«Виходячи з вимог безпеки, територія «Артеку» повинна бути замкнутою. Цього року табір приймає 30 тисяч дітей, і ми не можемо ризикувати їхньою безпекою і спокоєм батьків. Ніяких дій, що порушують права мешканців Гурзуфа, на території «Артека» не відбувається, – говорив він минулого літа.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода