В середовищі Української греко-католицької церкви неоднозначно сприйняли публікацію книжки єпископа Григорія Хомишина (1867-1945) «Два царства». Відомо, що єпископ із багатьох питань дотримувався іншої, ніж митрополит Андрей Шептицький, точки зору. Відтак публікацію книжки, яка відбулася за сприяння Люблінського католицького університету, проректор Українського католицького університету Ігор Скочиляс розцінив як спробу запустити механізм «дискримінації митрополита УГКЦ Андрея Шептицького». Він також висловив сумнів з приводу автентичності тексту. Невдовзі один з упорядників книжки – греко-католицький священик Ігор Пелехатий – був усунутий з посади керівника церковного видавництва та потрапив під церковний трибунал.
Між тим, до Радіо Свобода звернувся вірянин УГКЦ Олег Павлів, який категорично не погоджується із такими оцінками книжки та діяльності отця Ігоря Пелехатого. Дотримуючись принципів безсторонності та незаангажованості, Радіо Свобода надає можливість Олегу Павліву висловити іншу точку зору на цю ситуацію.
– Що завадило узгодити друк книжки «Два царства», написаної єпископом УГКЦ, із вищим кліром цієї церкви?
– Мене, як громадянина, дещо дивує така постановка питання. А відколи це в демократичній країні потрібно отримувати чиїсь дозволи на друк рукописів? Якщо рукопис є автентичним – а щодо цього немає сумнівів і в цьому можна переконатися, оскільки історичний часопис Nasza Przeszlość у Кракові, де зберігається рукопис, пропонував українській стороні з цим рукописом ознайомитися – то не повинно виникати жодних заперечень проти його публікації з метою відновлення історичної правди.
– Даруйте, але ж ідеться не просто про громадянську позицію, а про церкву з її віковими традиціями та правилами. За цими правилами, те, що написав єпископ, який своїх нащадків немає, належить його наступникові на єпископській кафедрі.
Противники видання порушили питання про те, що рукопис є власністю УГКЦ. Але, як можна говорити про власність, якщо вони не знали про його існування?
– Противники видання порушили питання про те, що рукопис є власністю УГКЦ. Але, як можна говорити про власність, якщо вони не знали про його існування?
– Можливо, йдеться про те, що весь цей час рукопис переховували, не ставлячи до відома вищий клір?
– Звісно, якщо рукопис переховували та ще й незаконно вивезли за межі України, то цим мало би займатися СБУ. Хочу лише зауважити, що рукопис праці єпископа Григорія Хомишина доволі об’ємний, і його було би важко непомітно перевезти через кордон. Тож, тут претензії мають бути радше до прикордонників чи митників, а не до упорядників видання.
– Зрештою, в церкві існує правило, що необхідно отримати благословення для такого видання.
– Благословення цієї книги було отримано з боку Римо-католицької церкви. Оскільки і Греко-католицька церква, і Римо-католицька церква знаходяться під патронатом папи Римського, то я не бачу тут жодної проблеми. Тут радше виникали б запитання, якби, скажімо, йшлося про благословення представника якоїсь з православних церков.
Тим більше, добре відомо, що сам єпископ Григорій Хомишин був прихильником інтеграції Української греко-католицької церкви до канонів римо-католицьких. Натомість в митрополита Андрея Шептицького було інше бачення – він був прихильником зближення із православними. Кожен із них відстоював свою позицію. Тому не бачу жодної проблеми в благословенні з боку Римо-католицької церкви, як і не бачу підстав для обвинувачень у маніпуляції.
– Вам не здається, що це видання, справді, може мати на меті перешкодити беатифікації митрополита Шептицького?
Усю провину скинули на одного з тих, хто готував книгу до друку – отця Ігоря Пелехатого
– Тоді треба говорити про те, хто і чому в цьому зацікавлений. Але натомість усю провину скинули на одного з тих, хто готував книгу до друку – отця Ігоря Пелехатого. Його звільнили з роботи, почали цькувати. Інші співупордяники є іноземцями, викладачами Люблінського католицького університету, і з ними нічого не можуть зробити. То знайшли крайнього – отця Ігоря Пелехатого, який знаходиться на території України. А він був лише співупорядником. Його звільнили з посади головного редактора газети «Нова зоря», але на підставі чого?
– Ви кажете про цькування, сам отець Ігор Пелехатий пише про «заплановану судову розправу» над ним. Але в церкви є свої внутрішні правила. Якщо людина приймає сан, то вона мала би слідувати цим правилам і традиціям.
Немає пояснення, які конкретні правила УГКЦ порушив отець Ігор Пелехатий. Є лише заява, що відкрили церковний трибунал
– Немає пояснення, які конкретні правила УГКЦ порушив отець Ігор Пелехатий. Є лише заява, що проти отця Ігоря Пелехатого відкрили церковний трибунал.
– А що ж тут дивного? Подібні інституції є і в католиків, і в православних, і в протестантів.
Є інформація про трибунал, але немає нічого про конкретні, вчинені ним злочини чи порушення
– Звичайно, і це можна зрозуміти, коли йдеться про якісь серйозні злочини чи порушення. Але що конкретно порушив отець Ігор Пелехатий? В чому його конкретний злочин проти церкви? У відкритих джерелах є інформація про трибунал, але немає нічого про конкретні, вчинені ним злочини чи порушення. Будучи вірянином УГКЦ, я не почув відповіді на це питання.
