Доступність посилання

24 Жовтень 2017, Київ 08:31

Історія кохання під час Голодомору виходить на великий екран у США та Великобританії


Як і багатьом кінематографічним історіям про кохання, «Гірким жнивам» – історичній кіноповісті, створеній зусиллями і коштом української діаспори у Канаді – не бракує пристрасних поцілунків, обітниць вірності й болісних сцен розлуки. І все це на тлі сум’яття, що поглинуло вітчизну головних героїв. Події розгортаються під час Голодомору 1930-х років, спогади про який ще й досі нависають тінню над відносинами між Україною та офіційною Москвою. У той час, як ці відносини дедалі сильніше загострюються, фільм виходить на екрани кінотеатрів США та Великобританії.

Ми говоримо про Сталіна, показуємо Сталіна, але насправді очевидне зараз те, що з окупацією Криму і сходу України та ж сама історія повторюється
Джордж Менделюк

Фільм із участю британських акторів Макса Айронса, Саманти Баркс і Теренса Стемпа зображає катастрофу, спричинену політикою радянського лідера Йосипа Сталіна, який мав на меті зміцнити комуністичну владу й знищити найменші прояви незалежності України. Але цей фільм – це передовсім історія кохання, наголошує його канадський режисер українського походження Джордж Менделюк, відомий, зокрема, трилером 1980 року «Викрадення президента». Він також додає, що його стрічка не лише про минуле.

«І хоч у фільмі ми й говоримо про Сталіна, показуємо Сталіна і те, як він організував цей штучний голод, але насправді очевидне зараз те, що з окупацією Криму і сходу України та ж сама історія повторюється», – каже Менделюк.

ОФІЦІЙНИЙ ТРЕЙЛЕР:

Від нотаток на серветках до відтворення історії

Дужі сільські мужі косять золоті снопи пшениці. Рум’яні жінки тягають на спинах мішки з зерном до млина. Над ними – безхмарне небо. Сердиті червоноармійці на конях сполохали молодика й молодицю, що пристрасно цілувалися у лісі. Ось кілька початкових сцен фільму, який розповідає вигадану історію творчо обдарованого селянського парубка на ім’я Юрій (у виконанні Айронса), якого розлучили з коханням його дитинства Наталкою (у виконанні Баркс). Він прагне возз’єднання з нею. А тим часом Червона армія втілює план Сталіна – колективізує сільськогосподарську продукцію, що призведе до голоду й загибелі мільйонів людей. Фільм закінчується подіями 1933 року, коли число загиблих досягне свого апогею.

Річард Бачинський-Гувер, співавтор фільму, розповів, що вперше презентував свій задум у 1999 році після свого першого візиту в Україну. Виходець із Онтаріо, представник другого покоління українських іммігрантів, Бачинський-Гувер прагнув стати ілюстратором, але змушений був перебиватися випадковими заробітками як будівельник. Пізніше впродовж нетривалого часу він грав епізодичні ролі в канадських телевізійних шоу і фільмах, зокрема у стрічці 1999 року, режисером якої був Менделюк.

За рік до того він побрався з дочкою українського іммігранта, що спонукало його відвідати Україну й почати вивчати її етнічну спадщину. У 2004 році Бачинський-Гувер провів кілька тижнів на вулицях Києва під час Помаранчевої революції.

Президент України Петро Порошенко вшановує пам’ять жертв Голодомору 26 листопада 2016 року
Президент України Петро Порошенко вшановує пам’ять жертв Голодомору 26 листопада 2016 року

Під час Помаранчевої революції я зрозумів, що ця країна страждала занадто багато і що ніхто ніколи не робив фільму про Голодомор
Річард Бачинський-Гувер

Ідею того, що згодом стало «Гіркими жнивами», Бачинський-Гувер почав із записів на серветках, які робив, заглибившись у тужливу історію того періоду й долю власних родичів. «Під час Помаранчевої революції я зрозумів, що ця країна страждала занадто багато і що ніхто ніколи не робив фільму про Голодомор», – сказав Бачинський-Гувер.

У 2008 році – через три роки після переїзду до Києва – в нього було достатньо напрацювань, щоб переконати українських урядовців профінансувати стрічку. Але, за його словами, уряд тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича не виявив до цієї ідеї ніякого інтересу, як і жоден із заможних бізнесменів, до яких Бачинський-Гувер тоді звернувся.

Я побачив у цьому можливість показати Заходові ті жахіття, які здійснив Сталін, окреслити для типового західного кіноглядача контекст, у якому перебуває сучасна Україна
Ян Ігнатович

У 2011 році він вийшов на Яна Ігнатовича, інвестора з Торонто, чиї батьки змушені були тікати зі Львова під час Другої світової війни й емігрували до Канади в 1948 році. Той повністю покрив витрати на виробництво кінострічки, що сягнули 21 мільйона доларів. «Я побачив у цьому можливість показати Заходові ті жахіття, які здійснив Сталін, окреслити для типового західного кіноглядача контекст, у якому перебуває сучасна Україна», – пояснив свій мотив Ігнатович.

Бачинський-Гувер звернувся до Менделюка з новиною про те, що знайшов спонсора для фільму – і той погодився стати його режисером.

У «Гірких жнивах», що мали бюджет у 21 мільйон доларів, зіграв ветеран англійського кінематографу Теренс Стемп
У «Гірких жнивах», що мали бюджет у 21 мільйон доларів, зіграв ветеран англійського кінематографу Теренс Стемп

Випадкові історичні паралелі

Зйомки фільму почалися влітку 2013 року після затвердження остаточної версії сценарію, яких усього було 12. Багато ключових пасторальних сцен знімали на території етнографічного музею просто неба у селі Пирогові, що поблизу Києва. Заключний етап зйомок відбувався якраз тоді, коли на Майдані вирували протести. Актори їх підтримували, розповідає Менделюк і згадує, що тоді з їхньою появою на знімальному майданчику часто пахло паленою гумою.

І хоч усі, хто долучився до створення фільму, кажуть, що час його виходу на великий екран був зумовлений не більше ніж збігом низки обставин, доволі складно не зауважити паралелей: украй напружені відносини України та Росії слугують фоном як для історії, про яку йдеться у фільмі, так і для часу, коли його побачить глядач.

Олександр Печериця, який грає найкращого друга головного героя, зізнався, що відчував якусь особливу відповідальність через свою появу у «Гірких жнивах». Зображені у цій стрічці історії, за його словами, живо перегукуються зі споминами свідків тих подій, з якими він знайомий особисто. «Я знаю про Голодомор не з книг, а з розповідей моїх бабусь і дідусів, які були змушені поневірятися, тікаючи з одного регіону в інший», – каже Печериця.

Фахівець із історії Східної Європи, професор Єльського університету Тімоті Снайдер переконаний, що ці історії не завадить знати ані росіянам, ані українцям. Він наголошує, що «якою б не була сучасна політика, понад три мільйони людей померли від голоду за жахливих умов у радянській Україні», тож називати їх вигадкою «дещо не по-людськи».

Над матеріалом працювали Mike Eckel, Ярослава Куцай та Альона Качкан

Більше матеріалів про Голодомор тут.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG